ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 921/1068/15-г/4

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Ковтонюк Л.В., Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підволочиської селищної ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 11.01.2016 року у справі № 921/1068/15-г/4 за позовом Підволочиського районного споживчого товариства до Підволочиської селищної ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про визнання недійсними рішень Підволочиської селищної ради,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача про визнання недійсними рішення сорок четвертої сесії шостого скликання Підволочиської селищної ради від 17.09.2015 року № 1694 "Про скасування рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року № 153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському РайСТ" та рішення сорокової сесії шостого скликання Підволочиської селищної ради від 17.04.2015 року № 1576 "Про заяву підприємців селищного ринку".

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що прийняттям спірних рішень відповідачем порушено право власності позивача, до того ж, приймаючи спірні рішення селищна рада вийшла за межі своїх повноважень.

Зокрема, рішення від 17.09.2015 року № 1694 прийнято відповідачем без жодних мотивів чи обгрунтування невідповідності законодавству та в порушення Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і всупереч судовій практиці Конституційного Суду України; відповідачем не дотримано визначеної законом процедури ухвалення та підписання зазначеного рішення; крім того, звіт тимчасової контрольної комісії селищної ради, як підстава прийняття оскаржуваного рішення, стосується лише ринку по вул. Шевченка 8, смт. Підволочиськ, тоді як скасованим рішенням виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року № 153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському РайСТ" визнано право власності на 27 об'єктів нерухомого майна, 21 з яких уже відчужено РайСТ у різні роки, тобто вказане рішення, як ненормативний акт індивідуальної дії, вичерпав свою дію його виконанням.

В той же час, рішення відповідача від 17.04.2015 року №1576 позивач вважає прийнятим з порушенням п. 15 ст. 46 та п.п. 3 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки його не підписано селищним головою або секретарем селищної ради з мотивів їх перебування у Збройних силах України, тоді як згідно з протоколом сесії від 17.04.2015 року вказані посадові особи були присутніми на сесії ради та брали у ній участь, що в свою чергу свідчить про неправомочність сесії Підволочиської селищної ради, яка відбулася 17 квітня 2015 року.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.01.2016 року (суддя Бурда Н.М.) позов задоволено частково та визнано недійсним рішення сорок четвертої сесії шостого скликання Підволочиської селищної ради від 17 вересня 2015 року № 1694 "Про скасування рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року № 153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському райСТ", а в решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року (судді: Бойко С.М., Плотніцький Б.Д., Михалюк О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові скасовано, та припинено провадження в частині позову про визнання недійсним рішення Підволочиської селищної ради від 17.04.2015 року № 1576 "Про заяву підприємців селищного ринку", а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсним рішення Підволочиської селищної ради від 17 вересня 2015 року № 1694, та справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу треті особи ОСОБА_17 та ОСОБА_13 повністю підтримали доводи та вимоги касаційної скарги.

Відзиви на касаційну скаргу від інших третіх осіб до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 12 грудня 1996 року виконавчим комітетом Підволочиської селищної ради прийнято рішення № 153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському РайСТ", п. 1 якого вирішено визнати право власності на будівлі споживчої кооперації на території селища Підволочиськ, які знаходяться на балансі Підволочиського РайСТ (згідно списку, що додається), в тому числі й ринок зі всіма будівлями (п. 26 додатку до рішення № 153 від 12.12.1996 року), а п. 2 дозволено Підволочиському РайСТ виготовити всі необхідні документи на право власності на кожен об'єкт з видачею свідоцтва на кожен з них.

17 квітня 2015 року сороковою сесією Підволочиської селищної ради шостого скликання у відповідь на звернення підприємців селищного ринку щодо необхідності створення тимчасової контрольної комісії селищної ради, з метою врегулювання спірної ситуації на ринку та приведення до вимог чинного законодавства України ринкової торгівлі по вул. Шевченка, 8 та з врахуванням пропозицій профільних комісій селищної ради, прийнято рішення № 1576 "Про заяву підприємців селищного ринку" у відповідності до п. 1 якого вирішено створити тимчасову контрольну комісію селищної ради щодо вивчення ситуації на ринку по вул. Шевченка, 8.

17 вересня 2015 року сорок четвертою сесією Підволочиської селищної ради шостого скликання, з урахуванням звіту тимчасової контрольної комісії селищної ради (щодо вивчення ситуації на ринку по вул. Шевченка, 8 в смт. Підволочиськ) "Про виконану роботу станом на 15.09.2015р", керуючись п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнято рішення № 1694 "Про скасування рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року №153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському РайСТ", яким постановлено:

1. Рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року №153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському РайСТ" скасувати.

2. Продовжити повноваження тимчасової контрольної комісії селищної ради щодо вивчення ситуації на ринку по вул. Шевченка, 8.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги суб'єкта господарювання до органу місцевого самоврядування про визнання недійсним рішення останнього, яким скасовано рішення його виконавчого органу про визнання права власності на нерухоме майно, а також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування щодо створення тимчасової контрольної комісії, у зв'язку з перевищенням повноважень, передбачених законом при прийнятті спірних рішень та недотримання визначеної законом процедури ухвалення й підписання зазначених рішень.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов в частині визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування від 17.09.2015 року № 1694 виходили з того, що Підволочиська селищна рада скасовуючи цим рішенням рішення свого виконавчого органу про визнання права власності позивача на нерухоме майно, не врахувала вимоги законодавства, чинного на момент прийняття спірного рішення, та вийшла за межі наданих їй повноважень.

В частині позову про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування від 17.04.2015 року № 1576 суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові з огляду на правильність зазначеного рішення по суті та його відповідність вимогам законодавства, незважаючи на деякі порушення процедури прийняття цього акту, що не може бути підставою для визнання його недійсним.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові та припиняючи провадження в зазначеній частині, виходив з того, що такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Постанова апеляційного господарського суду про припинення провадження у справі в частині позову про визнання недійсним рішення відповідача від 17.04.2015 року № 1576 не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції в цій частині не перевіряється.

Разом з тим, як видно із матеріалів справи, що рішення органу місцевого самоврядування від 17.09.2015 року № 1694, яке є предметом спору, прийнято відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за змістом якого до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини 1 статті 12 ГПК України господарським судам не підвідомчі, зокрема, спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Проте, суди обох інстанцій не звернули увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До юрисдикції адміністративних судів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 названого Кодексу віднесені публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Крім того, за роз'ясненнями, що містяться в п. 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами у сфері господарювання;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Отже, виходячи з суб'єктного складу сторін у справі, однією з яких є орган місцевого самоврядування як суб'єкт владних повноважень, й предмету позовних вимог, яким є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування як акту індивідуальної дії, та відсутністю в діях відповідача щодо прийняття оскарженого акту ознак пов'язаності з відносинами у сфері господарювання, судам слід було розглянути питання щодо підвідомчості спору господарським судам, чого ними зроблено не було.

За таких обставин, прийняті в даній справі судові рішення в частині задоволення позову про визнання недійсним рішення Підволочиської селищної ради від 17 вересня 2015 року № 1694 не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони в наведеній частині та в частині розподілу судових витрат підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Підволочиської селищної ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року і рішення господарського суду Тернопільської області від 11.01.2016 року в частині позову про визнання недійсним рішення сорок четвертої сесії шостого скликання Підволочиської селищної ради від 17 вересня 2015 року № 1694 "Про скасування рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року № 153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать Підволочиському райСТ" та розподілу судових витрат скасувати, і справу № 921/1068/15-г/4 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Л.Ковтонюк

І.Кондратова