ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 917/33/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиЛубенської міської ради, м. Лубни, Полтавська обл.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 рокуу справі господарського суду Полтавської областіза позовомЛубенської міської ради, м. Лубни, Полтавська обл.до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Лубни, Полтавська обл.простягнення 263 477, 71 грн.

за участю представників

позивача: Іващенко О.Г.,

відповідача: ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

Лубенська міська рада звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) про стягнення 263 477, 71 грн. збитків за користування без правоустановчих документів земельними ділянками, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0, 1697 га та АДРЕСА_3, площею 0, 1531 га, за період з 02.02.2011 року по 28.07.2015 року.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття ним заходів щодо укладення договорів оренди земельних ділянок по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3, а також користування відповідачем спірними земельними ділянками після закінчення дії договорів оренди, а сам розмір приведених позивачем збитків не є документально обґрунтованим.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Лубенська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

ФОП ОСОБА_4 відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянка України ОСОБА_4, маючи статус суб'єкта підприємницької діяльності з 1997 року (свідоцтво № 3543 про державну реєстрацію СПД від 31.07.1997 року), є власником нежитлових приміщень: 1) загальною площею 210, 6 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Право власності на цей об'єкт відповідач набув шляхом продажу на аукціоні за Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 210, 6 кв. м., посвідченого нотаріально 29.03.2005 року та зареєстрованого в реєстрі за № 899; 2) загальною площею 77, 7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4. Право власності на цей об'єкт відповідач набув шляхом приватизації на аукціоні за Договором № 130 купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого нотаріально 29.03.2005 року та зареєстрованого в реєстрі за № 897; 3) загальною площею 751, 4 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3. Право власності на цей об'єкт відповідач набув шляхом викупом орендарем орендованого приміщення за Договором № 215 купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого нотаріально 29.04.2009 року та зареєстрованого в реєстрі за № 795. До останньої дати приватний підприємець ОСОБА_4 зазначене приміщення орендувала на підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 59 від 01.07.2005 року.

На підставі звернення відповідача як набувача нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 та як орендаря нежитлового приміщення по АДРЕСА_3, рішенням Лубенської міської ради від 21.10.2005 року "Про вилучення, надання земельних ділянок, оформлення права користування земельними ділянками для потреб підприємствам, установам, організаціям та громадянам (в тому числі суб'єктам підприємницької діяльності)", приватному підприємцю ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди земельних ділянок: а) загальною площею 0, 1697 га по вул. Урицького, 1-а і 1-б; б) загальною площею 0, 1531 га по АДРЕСА_3; передано в оренду на 5 років земельні ділянки за зазначеними адресами у вищезгаданих розмірах за цільовим призначенням - землі іншої промисловості та землі комерційного використання.

В подальшому, сторонами укладено Договори оренди землі на зазначені земельні ділянки, що підтверджується Розділом 4 Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, форма якої затверджена наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року № 174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" (який діяв на час прийняття зазначеного рішення Лубенської міської ради), а саме: розділ книги ААА 006262, том № 1, на стор. 000008 під номерами рядків 85 та 86 зареєстровано два Договори оренди землі під № 040654900085 на земельну ділянку по вул. Урицького 1-а, 1-б, площею 0, 1697 га землі іншої промисловості та під № 040654900086 на земельну ділянку по АДРЕСА_3, площею 0, 1532 га землі комерційного призначення; дата реєстрації 01.02.2006 року; термін договору оренди - 5 років, тобто до 01.02.2011 року; при цьому, вказані договори оренди земельних ділянок в матеріалах справи відсутні.

Позивач, звернувшись до господарського суду з позовом про стягнення збитків, обґрунтував свої вимоги тим, що по закінченню терміну дії Договорів оренди землі відповідач з клопотанням про продовження їх дії не звертався; орендна плата до місцевого бюджету не вносилась, що підтверджується листом Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 08.04.2015 року за № 209/9/16-18-15-02-35. За даними Управління Дерземагентства у Лубенському районі (лист від 10.04.2015 року за № 318-1602-0.6-1429/2-15) земельні ділянки за спірними адресами не зареєстровані; технічна документація із землеустрою, яка виготовлена на земельну ділянку по АДРЕСА_2 землевпорядною організацією - ТОВ "Інвентземсервіс", належним чином не оформлена; відомостей щодо виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_3 немає.

28.07.2015 року комісією по визначенню збитків власникам та землекористувачам складено акт, відповідно до якого розмір збитків, нанесених ФОП ОСОБА_4 міському бюджету за користування земельними ділянками (по АДРЕСА_2, площею 0,1697 га та по АДРЕСА_3, площею 0, 1532 га) без правоустановчих документів та не внесення плати за користування землею за період: з 02.02.2011 року по 28.07.2015 року становить 263 477, 71 грн., які підлягають стягненню з останньої відповідно до положень ст. ст. 93, 116, ч. 2 ст. 152, п. "д" ч. 1 ст. 156, ст. 157 Земельного кодексу України, п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, ст. ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" та рішення Лубенської міської ради від 14.02.2014 року, яким затверджено Порядок визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що з урахуванням приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" позивачем як орендодавцем не було вжито всіх залежних від нього заходів, спрямованих на оформлення орендних правовідносин з відповідачем під придбаною останнім нерухомістю за для уникнення збитків (упущеної вигоди).

Крім того, господарські суди дійшли висновку, що за змістом ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України до нового набувача переходить право користування (а не право власності) лише у тому випадку, коли придбаний об'єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці, наданій у користування. Оскільки придбані нежитлові приміщення були розміщені на земельній ділянці, яка належала попередньому власнику об'єкта нерухомості на праві власності, то до нового набувача переходить право власності (а не право користування) на земельну ділянку, а тому відповідач, придбавши нерухомість на спірній землі, яка знаходилась у попереднього власника об'єкту нерухомості (Лубенської міської ради) на праві власності (а не на праві користування), отримав право на оформлення права власності на землю під цією спорудою, чим спростовано доводи позивача про завдання йому збитків (упущеної вигоди) від не надання спірних земельних ділянок в оренду через винні дії відповідача.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що в порушення ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України позивачем не доведено наявності всіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення: збитків, протиправної поведінки відповідача, вини та причинного зв'язку між діями (бездіяльністю відповідача) та збитками, а тому відсутні достатні правові підстави для задоволення позову про стягнення збитків.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

За приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема, у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення як положення ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, так і приписи Земельного кодексу України, які регулюють правовідносини сторін у даній галузі.

При цьому, відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Так, предметом даного спору є вимоги Лубенської міської ради про стягнення з ФОП ОСОБА_4 збитків у розмірі 263 477, 71 грн. нарахованих за період з 02.02.2011 року по 28.07.2015 року за користування земельними ділянками без правоустановчих документів під об'єктами нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4, набуваючи право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2, площею 0,1697 га та по АДРЕСА_3, площею 0, 1532 га, на підставі п. 1.5 Договорів купівлі-продажу як власник нерухомого майна була зобов'язана вирішити питання щодо користування земельною ділянкою під об'єктами нерухомості в межах чинного земельного законодавства. Не дотримання договірного зобов'язання та вимог цивільного та земельного законодавства свідчить про порушення власником нерухомості свого обов'язку, встановленого законом та покладає на таку особу передбачену законом відповідальність.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Главою 24 Земельного кодексу України.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Так, згідно з п. д) ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів тощо. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується і з положеннями ст. 224 Господарського кодексу України, якою передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В процесі розгляду спору господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на спірних земельних ділянках знаходиться нерухоме майно - нежитлові приміщення, яке належать на праві власності ФОП ОСОБА_4, і остання користується спірними земельними ділянками без правовстановлюючих документів, орендної плати за користування землею чи будь-яких інших платежів не вносить, заходів щодо оформлення землекористування не здійснює, що позбавило раду як власника землі права отримувати від цих земельних ділянок дохід у вигляді орендної плати.

Використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів та розмір завданих збитків таким використання підтверджується Актом комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам від 28.07.2015 року, відповідно до якого розмір збитків, нанесених ФОП ОСОБА_4 міському бюджету за користування земельними ділянками (по АДРЕСА_2, площею 0,1697 га та по АДРЕСА_3, площею 0, 1532 га) без правоустановчих документів та не внесення плати за користування землею за період з 02.02.2011 року по 28.07.2015 року становить 263 477, 71 грн.

Водночас, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що саме на землекористувача покладається обов'язок вчинення певних дій з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою і подальшого звернення до уповноваженого органу - територіального органу Держземагенства із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, після чого їй присвоюється кадастровий номер (який є істотною умовою договору оренди землі). Невиконання такого обов'язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 17.02.2016 року у справі № 904/5857/14.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що розмір заподіяних збитків позивачем правомірно визначено відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 та Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, затвердженого рішенням Лубенської міської ради від 14.02.2014 року, який з урахуванням приписів ст. ст. 256 257 Цивільного кодексу України підлягає задоволенню в межах трирічного строку позовної давності за період 29.07.2012 року по 28.07.2015 року за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2, площею 0,1697 га у розмірі 31 935 грн., за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3, площею 0, 1532 га у розмірі 140 448 грн., що разом становить 172 383 грн.

Зазначені обставини та законодавчі приписи не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, що призвело до помилкових висновків про необхідність відмови у задоволенні позову про відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

Поряд з цим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування в даній справі, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, через що висновки судів першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача 172 383 грн. збитків за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів, в решті вимог - відмовити.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 року у справі № 917/33/16 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Лубенської міської ради Полтавської області - 172 383 грн. збитків за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів, в решті вимог - відмовити.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Полтавської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська