ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року Справа № 908/4916/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Сибіги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Вєномєт Метал"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2016у справі Господарського суду№ 908/4916/15 Запорізької областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"доприватного підприємства "Вєномєт Метал"простягнення 298 811,64 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Хімчак Т.В., дов. від 10.12.2015; Мартинюк О.О., дов. від 18.12.2015; відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з приватного підприємства "Вєномєт Метал" (далі - Підприємство) 298 811,64 грн. боргу за договором від 21.08.2014 № 2036 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - Договір № 2036) пов'язані з перевезенням вантажів.

Позовні вимоги ДТГО "Південно-Західна залізниця", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 обґрунтовувало тим, що у лютому та березні 2015 року на підходах до станції призначення Нігин Південно-Західної залізниці були затримані вагони Підприємства, з причин неможливості приймання вагонів вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення. З урахуванням часу затримки вагонів на підставі відомостей плати за користування вагонами Підприємству була нарахована плата за користування вагонами, з якими останнє не погодилося та підписало їх із зауваженнями, в зв'язку з чим спірна сума заборгованості у розмірі 298 811,64 грн. підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2015 (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2016 замінено ДТГО "Південно-Західна залізниця" на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2016 (колегія суддів: Ломовцева Н.В., Стойка О.В., Татенко В.М.) рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2015 залишено без змін.

Вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених ДТГО "Південно-Західна залізниця" у позовній заяві. За висновками судів позовні вимоги підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами у їх сукупності, тоді як, посилання відповідача на відсутність його вини у затримці вагонів останнім належним чином не доведено.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та поясненнями до неї, у яких просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2016 і рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 512, 611, 614, 914, 920 ЦК України, ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), п. 7 та ст. 119 Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила). Додатково вказує на безпідставність заміни судом апеляційної інстанції сторони у справі - ДТГО "Південно-Західна залізниця" на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця".

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - Залізниця) скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між ДТГО "Південно-Західна залізниця" (Залізниця) та Підприємством (Вантажовласник) 21.08.2014 було укладено Договір № 2036, предметом якого є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги;

- відповідно до п. 2.1. Договору № 2036 Вантажовласник має право: отримувати від залізниці послуги передбачені Статутом залізниць України, Правилами перевезень затвердженими наказом Міністерства транспорту України, діючим Тарифним керівництвом № 1, затвердженим наказом Міністерства транспорту України та іншими нормативно-правовими актами та документами розпорядчого характеру, що регулюють питання, пов'язані з перевезенням та проведенням розрахунків (п. п. 2.1.1.); вимагати від Залізниці належного виконання своїх зобов'язань згідно з цим Договором (п. п. 2.1.2.); отримувати від Залізниці переліки витрат, податкові накладні, первинні документи, що підтверджують факт виконання робіт або надання послуг: накладні, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами та квитанції різних зборів ГУ-57 (п. п. 2.1.3.);

- згідно з п. 2.2. Договору № 2036 Залізниця зобов'язана: приймати до перевезення та видавати вантажі Вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору (п. п. 2.2.2.);

- п.п. 2.3.1. Договору № 2036 передбачено, що Залізниця має право вимагати від Вантажовласника належного виконання останнім своїх зобов'язань згідно з цим Договором;

- за приписами п. п. 2.4.1. Договору № 2036 Вантажовласник зобов'язаний пред'являти Залізниці у визначений термін місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження/вивантаження вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. За домовленістю сторін проводити оформлення замовлень на перевезення вантажів в електронному вигляді;

- у п. 3.1. Договору № 2036 визначено, що Вантажовласник здійснює попередню оплату Залізниці шляхом перерахування коштів на рахунок № 26038302602665 в Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, код 04713033. Одержувач: ЄТехПД ДТГО "Південно-Західна залізниця". Одержані кошти Залізниця зараховує на особовий рахунок Вантажовласника. Послуги вантажовласнику за цим договором надаються за умов наявності попередньої оплати на його особовому рахунку;

- п. 3.3. Договору № 2036 передбачено, що Залізниця відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) в особовому рахунку Вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін. оформлених в паперовому або електронному вигляді;

- у відповідності з пунктами 4.1., 4.2. Договору № 2036 Залізниця і Вантажовласник несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом. У разі відсутності на особовому рахунку Вантажовласника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, а також відмови від оплати наданих послуг, Залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно зі статтею 62 Статуту з одночасним віднесенням відповідальності на Вантажовласника за невиконання плану перевезень (статті 106, 108 Статуту), затримку вагонів контейнерів та зберігання вантажу;

- за приписами п. 7.1. Договору № 2036 він набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє 3 роки.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини п'ятої статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до частини 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 119 Статуту передбачає, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 15 Правил за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Пунктом 3 Правил передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Згідно з п. 4 Правил відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Пунктом 6 Правил унормовано, що всі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Згідно з п. 8 Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктами 1, 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458). Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи було з'ясовано, що:

- у лютому-березні на підходах до станції призначення Нігин Південно-Західної залізниці, а саме на станціях Ярмолинці, Балин, Кам'янець-Подільський, були затримані вагони Підприємства, у зв'язку з неможливістю приймання їх вантажовласником і через відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення, що підтверджується наказами про затримку та, про що станціями затримки складено акти про затримку вагонів (початок затримки) за формою ГУ-23а;

- станцією призначення Нігин Південно-Західної залізниці отримані зі станцій затримки повідомлення про затримку вагонів, які в порядку і строки, передбачені абзацом 4 п. 10 Правил, передані по телефону начальнику залізничного цеху Підприємства Філоненко В.А.;

- в подальшому, на підставі наказів про відновлення руху від 27.02.2015 № 280, від 09.03.2015 № 335, від 10.03.2015 № 346, від 12.03.2015 № 365, від 13.03.2015 № 379, від 14.03.2015 № 384, від 15.03.2015 № 391, від 17.03.2015 № 401, від 18.03.2015 № 413, від 21.03.2015 № 425, від 24.03.2015 № 446, від 26.03.2015 №462, від 30.03.2015 № 469, станціями на яких мала місце затримка поїзда (групи вагонів) вантажовласника складені відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, в яких зазначено про час закінчення затримки вагонів Підприємства, а саме складені наступні акти: від 27.02.2015 № 1, від 09.03.2015 № 4, від 10.03.2015 № 6, від 12.03.2015 № 8, від 13.03.2015 № 2, від 14.03.2015 № 1, від 15.03.2015 № 14, від 17.03.2015 № 16, від 18.03.2015 № 17, від 21.03.2015 № 20, від 24.03.2015 № 5, від 24.03.2015 № 29, від 30.03.2015 № 9;

Крім того, судами було встановлено, що на станції призначення Нігин Південно-Західної залізниці представником Залізниці та представником Підприємства Філоненко В.А. підписані:

- акти загальної форми ГУ-23 про віднесення на відповідальності вантажовласника від 03.03.2015 № 462, від 05.03.2015 № 474, від 05.03.2015 № 476, від 11.03.2015 № 529, від 12.03.2015 № 553, від 11.03.2015 № 538, від 12.03.2015 № 552, від 12.03.2015 № 558, від 09.03.2015 № 511, від 10.03.2015 № 513, від 11.03.2015 № 542, від 11.03.2015 № 543, від 12.03.2015 № 566, від 13.03.2015 № 572, від 13.03.2015 № 577, від 13.03.2015 № 577, від 13.03.2015 № 578, від 13.03.2015 № 571, від 13.03.2015 № 575, від 13.03.2015 № 582, від 13.03.2015 № 579, від 13.03.2015 № 584, від 14.03.2015 № 585, від 14.03.2015 № 589, від 14.03.2015 № 593, від 14.03.2015 № 599, від 15.03.2015 № 602, від 15.03.2015 № 604, від 16.03.2015 № 617, від 17.03.2015 № 619, від 18.03.2015 № 628, від 18.03.2015 № 634, від 25.03.2015 № 676, від 25.03.2015 № 675, від 26.03.2015 № 678, від 27.03.2015 № 679, від 27.03.2015 № 685, від 28.03.2015 № 706, від 28.03.2015 № 712, в яких, зокрема, вказаний час початку та час закінчення затримки вагонів;

- пам'ятки про подавання вагонів № № 215, 217, 264, 241, 242, 280, 281, 266, 275, 276, 289, 290, 288, 291, 293, 294, 295, 296, 299, 300, 305, 306, 308, 310, 317, 319, 323, 331, 355, 356, 362, 365, 367, 370, 384;

- пам'ятки про забирання вагонів № № 206, 251, 252, 253, 234, 266, 258, 271, 272, 277, 279, 280, 282, 285, 294,292, 295, 296, 302, 309, 312, 316, 318, 341, 343, 350, 356, 358, 371;

- повідомлення про закінчення вантажних операцій № № 201, 244, 245, 246, 259, 251, 256, 264, 265, 269, 271, 272, 274, 277, 284, 285, 287, 293, 299, 302, 306, 308, 334, 336, 335, 342, 348, 350, 363;

- накопичувальні картки за № № 05030075, 15030086, 09030082, 21030090, 15030089, 15030088, 03040103, 04040104, 04040106, 05040109;

- на підставі наведених документів, Залізницею була розрахована плата за користування вагонами та складені відомості плати за формою ГУ-46 № № 02030074, 10030093, 12030095, 13030103, 13030106, 13030107, 14030111, 14030113, 15030117, 15030118, 19030123, 20030130, 20030132, 20030133, 21030135, 21030138, 26030150, 26030155, 27030158, 29030164, 01040173 у період з лютого по березень 2015 року на загальну суму 298 811,64 грн. Відомості плати за користування вагонами були підписані представником вантажовласника - начальником залізничного цеху Підприємства Філоненко В.А. із зауваженнями: "з нарахуванням не згоден", "фронт погрузки був вільний";

- несплата Підприємством коштів у розмірі 298 811,64 грн. за користування вагонами стала підставою для звернення Залізниці з даним позовом.

За результатами дослідження матеріалів справи, суди попередніх інстанцій дійшли спільного висновку щодо доведеності позовних вимог у даній справі, оскільки складеними Залізницею документами у їх сукупності підтверджується те, що затримка вагонів відбулася саме з підстав неможливості приймання їх вантажовласником. Натомість доводи відповідача щодо наявності у нього такої можливості документально непідтверджені та належним чином недоведені.

В силу положень частини першої статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

За таких обставин справи, виходячи зі змісту наведених норм та враховуючи наявність підтвердженої матеріалами справи заборгованості Підприємства за користування вагонами у лютому та березні 2015 року з причин неможливості приймання вагонів вантажовласником, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що позовні вимоги Залізниці про стягнення на її користь з Підприємства суми боргу у розмірі 298 811,64 грн. місцевим і апеляційним господарськими судами задоволено правомірно і обґрунтовано.

Доводи касаційної скарги Підприємства наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне окремо відзначити, що більшість доводів Підприємства, викладених у його касаційній скарзі, у тому числі щодо оцінки складених Залізницею документів, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду, встановлених ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Окрім того, окремі посилання скаржника, зокрема щодо правової природи заборгованості, стягнення якої є предметом спору у даній справі, зводяться до довільного тлумачення правових норм, тому не можуть бути прийняті до уваги суду.

Доводи скаржника, викладені у поясненнях до касаційної скарги також відхиляються колегією суддів касаційної інстанції, оскільки обставини щодо підстав завантаженості станції призначення Нігин Південно-Західної залізниці не мають істотного значення для вирішення спору у даній справі, з огляду на те, що підставою для нарахування та стягнення плати за користування ваганами є затримка вагонів саме з підстав неможливості приймання їх вантажовласником, а не станцією призначення.

Посилання Підприємства на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, у тому числі в частині заміни сторони у справі, не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи у касаційному порядку, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Вєномєт Метал" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі № 908/4916/15 Господарського суду Запорізької області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя О.М. Сибіга