ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 917/401/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.за участю представників:позивачане з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином)відповідачане з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином)прокуратурине з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином)від ОСОБА_4ОСОБА_5 дов. від 30.05.2016розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_4на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016у справі №917/401/16 господарського суду Полтавської областіза позовомСільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива"доГоловного управління Держгеокадастру у Полтавській областіза участюПрокуратури Полтавської областіпровизнання поновленим договору оренди землі

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Нива" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання поновленим договору оренди землі від 27.03.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", на земельну ділянку площею 11,9931 га з кадастровим номером НОМЕР_1 до 31.12.2025 на умовах додаткової угоди до даного договору (в редакції заяви про зміну предмету позову № 244 від 24.05.2016).

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області звернулось до господарського суду Полтавської області з клопотанням про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4.

Вищевказане клопотання обґрунтовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.01.2016 №805-СГ було передано ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 11,9931 га.

Господарський суд Полтавської області розглянувши вищевказане клопотання - відмовив у його задоволенні, вказавши, що воно не вмотивоване.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 (суддя Бунякіна Г.І.), позовні вимоги задоволено.

Визнано поновленим договір оренди землі від 27.03.2014, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Гадяцького районного управління юстиції 15.04.2014 за № 5366298, на земельну ділянку площею 11,9931 га з кадастровим номером НОМЕР_1 до 31.12.2025 на умовах додаткової угоди до даного договору, надісланої на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області листом № 201 від 29.04.2015.

Особа, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_4, вважаючи, що місцевим господарським судом не вирішено питання про його права та обов'язки, з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 (колегія суддів: головуючий Камишева Л.М., судді Івакіна В.О., Хачатрян В.С.), провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Припиняючи провадження за апеляційною скаргою суд апеляційної інстанції вказав про те, що ОСОБА_4 не є стороною договору оренди земельної ділянки 27.03.2014, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 ніяким чином не стосується його прав та обов'язків.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2016 вказану ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 було скасовано, справу направлено на новий розгляд до цього ж суду.

Під час нового розгляду справи Харківський апеляційний господарський суд ухвалою від 19.12.2016 (головуючий суддя Тихий П.В., судді Гетьман Р.А., Россолов В.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 припинив з огляду на те, що рішення господарського суду Полтавської області не порушує права ОСОБА_4 та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі місцевим судом не вирішувались.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.03.2017, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.04.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Від заступника прокурора Полтавської області надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких останній зазначає про те, що ухвала апеляційного суду є незаконною та просить задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 19.04.2017 представника скаржника, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи предметом оскарження у касаційному порядку є ухвала апеляційного господарського суду про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від приписів процесуального закону.

До складу учасників судового процесу, згідно з частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, входять сторони, якими є позивач та відповідач, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 91 Господарського процесуального кодексу України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Отже, право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, а також особи, які не були залученні до участі у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо стосується їх прав та обов'язків.

Відтак, апеляційним судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є заявник апеляційної скарги, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що ґрунтуються на передбаченому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна з 1997 року, праві кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, особа, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції - ОСОБА_4 звертаючись до суду з апеляційною скаргою вказував про порушення його прав та законних інтересів, з огляду на те, що спірна земельна ділянка відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.01.2016 №805-СГ була надана йому в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції вказаних норм процесуального законодавства не дотримався та повторно виніс ухвалу про припинення провадження у справі, не виконавши вимог касаційної інстанції, які містилися у постанові від 16.11.2016, зокрема, належним чином не з'ясував чи порушуються права та обов'язки ОСОБА_4 спірним рішенням суду, та яким чином. Також не з'ясував наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Господарськими судами у справі №917/404/16 було розглянуто позовні вимоги Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання поновленим дговору оренди землі від 27.03.2014, укладеного ГУ Держземагенства у Полтавській області та СПОП "Нива" на земельну ділянку площею 4, 0898 га з кадастровим номером НОМЕР_2 до 31.12.2025 на умовах додаткової угоди до даного договору оренди було встановлено, що

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 позов задоволено.

Крім того, у справі №917/404/16 господарськими судами було встановлено, що 29.01.2016 наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 810-СГ ОСОБА_4 передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею площею 4,0898 га з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 у справі № 917/404/16 припинено.

Вказана ухвала апеляційного господарського суду була скасована постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційним судом належним чином не з'ясовано чи було порушено права та обов'язки ОСОБА_4 спірним рішенням суду та яким чином та чи є доведеними вимоги скаржника, з якими він звернувся до суду апеляційної інстанції.

Під час розгляду вказаної справи, ОСОБА_4 було надано копію договору оренди від 30.12.2016, яким останньому було передано в користування земельну ділянку площею 4,0898 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за межами населених пунктів на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області, для ведення фермерського господарства, згідно пункту 9 якого орендна плата становить 12% від нормативно грошової оцінки, тобто у розмірі, який відповідає вимогам, які попередньо висувались Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області позивачу.

Отже, з матеріалів даної справи та справи №917/404/16 вбачається, що одночасно у двох справах розглядається чи були порушені права та обов'язки ОСОБА_4 спірними рішеннями.

Також, суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд змінив істотні умови договору щодо строку його дії, оскільки договір від 27.03.2014 було укладено на один рік, а суд затвердив договір на строк до 31.12.2025, що суперечить статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішуючи питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, ухвала апеляційного господарського суду від 19.12.2016 підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до апеляційного суду для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції повинен встановити чи є доведеними вимоги скаржника, з якими він звернувся, оцінити в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні спору та виконати вимоги, викладені у постановах касаційної інстанції.

Керуючись статтями 1115,1117,1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі №917/401/16 господарського суду Полтавської області скасувати, справу направити на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: В. Корсак

О. Сибіга