ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 916/3476/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників: позивача, відповідачівне з'явились (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.02.2017у справі№916/3476/15 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" доТовариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ" простягнення 1077819,58 грн.та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ" до1)Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", 2)Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" провизнання недійсним договору купівлі - продажу та додаткової угоди до договору купівлі - продажу

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1077819,58 грн.

17.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ" звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", та Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" про визнання недійсним договору купівлі - продажу та додаткової угоду до договору купівлі - продажу.

Одночасно Товариство з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ" просило відстрочити сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви. Вказане клопотання обґрунтовано неможливістю оплатити судовий збір на момент звернення до суду із зустрічною позовною заявою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2016 (головуючий суддя Волков Р.В., судді Петренко Н.Д., Цісельський О.В.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 (головуючий суддя Будішевська Л.О., судді Величко Т.А., Таран С.В.) зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ" з доданими до неї документами повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а матеріали справи передати на розгляд до господарського суду Одеської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.04.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У судове засідання 19.04.2017 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія визнала за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України справи порушуються за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з приписами частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Право відповідача на подання зустрічного позову унормовано статтею 60 вказаного Кодексу.

Так, за приписами зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним, а так само докази, що підтверджують саме ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (пункт 5 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні приписів наведених норм взаємна пов'язаність зустрічного позову з первісним має визначатися за підставами цих позовів та/або поданими доказами, у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет і підстава позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Подання зустрічного позову провадиться за загальним правилами з додержанням вимог статей 54-58 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту позовних заяв.

Зокрема, пунктом 3 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Як роз'яснено у пункті 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, зі змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, при цьому єдиною підставою для вчинення судом зазначених у наведеній нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Дослідивши матеріали справи, суди попередніх інстанцій правомірно звернули увагу на те, що з даною зустрічною позовною заявою від 08.12.2016 №3639/16 скаржник звертається вдруге. Клопотання про відстрочення сплати судового збору товариство також обґрунтовує відсутністю коштів на банківському рахунку.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ" скрутного матеріального становища.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими та правомірними висновки судів попередніх інстанцій про повернення зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ" на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України без розгляду.

Також, суди попередніх інстанцій вірно зауважили про те, що вперше подаючи зустрічну позовну заяву від 17.11.2016 №3335/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ" своє клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтовувало аналогічною обставиною - відсутністю коштів на рахунках. Дане клопотання судами було відхилено у зв'язку з недоведеністю.

В свою чергу, скаржник мав можливість, усунувши порушення, повторно звернутись до суду з позовом, натомість звернулося до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою, за подачу якої сплатив судовий збір.

Враховуючи всі зазначені вище обставини, суди попередніх інстанцій правомірно зауважили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ" мало можливість сплатити судовий збір за подачу зустрічної позовної заяви, однак цього не зробило, вдруге звернувшись із зустрічним позовом, не усунувши допущене порушення, а саме: без сплати судового збору та з клопотанням про його відстрочення.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені судами попередніх інстанцій докази, колегія суддів касаційної інстанції вважає ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі колегія суддів касаційної інстанції вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНАФАРМ" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі №916/3476/15 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

В.Швець