ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 916/1608/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ " на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.02.2017у справі№ 916/1608/16 Господарського суду Одеської області за позовомдержавного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ " простягнення 372 190,05 грн

за участю представників сторін:

позивача: Слауцька І.І.,

відповідача: Дубчак Л.С.,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" заборгованість за договором від 26.07.2013 №177/ЄТ про перевантаження експортних і транзитних вантажів наливом в розмірі 372 190,05грн., яка складається з основного боргу в сумі 369 491,56грн., пені в сумі 2 490,84 грн. та 3% річних в сумі 207,65 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2016 у справі №916/1608/16 відмовлено в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" про стягнення 372 190,05 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 916/1608/16 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 369491,56 грн., пеню в розмірі 2490,84 грн., 3% річних в розмірі 207,65 грн. та судовий збір у розмірі 5582,85 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.07.2013 між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт" (Порт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" (Вантажовласник, відповідач) укладено договір про перевантаження експортних і транзитних вантажів наливом 177/ЄТ, за умовами якого Порт приймає на себе зобов'язання вивантажити із залізничних цистерн за варіантом „залізнична цистерна - естакада Порту - насосна Порту - трубопровід Вантажовласника", прийняти на зберігання та документально оформити експортні і транзитні харчові вантажі наливом з подальшою видачею цього вантажу Вантажовласнику, а Вантажовласник планує до перевантаження 35000 тонн вантажу та зобов'язується сплатити надані Портом послуги відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору).

Пунктом 2.1 підпункту 2.1.2 Договору передбачено, що Порт здійснює вивантаження вантажів із залізничних/авто цистерн через залізничні/авто естакади, що належать Порту, у резервуари Потру або у трубопровід Вантажовласника, перелив вантажів з резервуарів Порту у трубопровід Вантажовласника, видачу залишків вантажу у трубопровід Вантажовласника, а також здійснює подачу та прибирання залізничних цистерн, які прямують на адресу Вантажовласника.

Порт приймає вантаж після зважування на залізничних/авто вагах за участю експертів ТПП, або інших експертів, номінованих Вантажовласником, з технічно справних цистерн і оформлює документально його приймання згідно з діючими правилами перевезення вантажів у випадку приймання вантажів у резервуари Порту (пп..2.1.3 п.2.1 Договору).

Розділом 3 Договору передбачений порядок розрахунків. Так, пунктом 3.1 передбачено, що Вантажовласник сплачує послуги Порта за діючими тарифами, у тому числі: вартість вивантаження олії за варіантом „залізнична/авто цистерна - естакада Порту - насосна Порту - резервуар Порту", за ставкою, яка є різницею ставок 1-ої та 2-ої категорії вільного тарифу Порту на виконання ННР, а саме: харчові наливні вантажі: не транзитні вантажі - 1.0 дол. США за кожну тонну переробленого вантажу; транзитні вантажі - 0.7дол. США за кожну тонну переробленого вантажу (п.3.1.1 Договору). Вартість перевалки олії за варіантом: „залізнична цистерна - естакад Порту - насосна Порту - трубопровід Вантажовласника" за заявкою Вантажовласника за вільними тарифами Порта, а саме: температурний режим вище 00С - 6,64грн. за тонну; температурний режим 00С до -100С - 8,87грн. за тонну; температурний режим нижче -100С -11,9грн. за тонну. Фактом виконання Портом робот (послуг) є підписаний Акт виконаних робіт (п.3.1.2 Договору). Вартість перевалки олії за варіантом: „резервуар Порту - насосна Порту - трубопровід Вантажовласника" за заявкою Вантажовласника за вільними тарифами Порта, а саме: температурний режим вище 00С - 1,76грн. за тонну; температурний режим 00С до -100С - 2,37грн. за тонну; температурний режим нижче -100С -2,94грн. за тонну. Кількість вантажу за цим варіантом розраховується виходячи з висоти вантажу в резервуарах, яка визначається шляхом замірювання, що здійснюється представниками Порту та Вантажовласника зі складанням відповідного Акту заміру кількості вантажу в резервуарі. Фактом виконання Портом робіт (послуг) є підписаний Акт виконаних робіт (п.3.1.3 Договору). Вартість перевалки олії за варіантом: „резервуар Порту - трубопровід Вантажовласника (самопливом)" за заявкою Вантажовласника за вільними тарифами Порта, а саме: температурний режим вище 00С - 1,21грн. за тонну; температурний режим 00С до -100С - 1,61грн. за тонну; температурний режим нижче -100С -2,03грн. за тонну. Кількість вантажу за цим варіантом розраховується виходячи з висоти вантажу в резервуарах, яка визначається шляхом замірювання, що здійснюється представниками Порту та Вантажовласника зі складанням відповідного Акту заміру кількості вантажу в резервуарі. Фактом виконання Портом робот (послуг) є підписаний Акт виконаних робіт (п.3.1.4 Договору).

Пунктом 3.1.5 Договору встановлено, що вартість зберігання вантажу в резервуарах Порта за вільними тарифами Порта, а саме: протягом 4 діб - технічне зберігання, не оплачується; за кожну добу з 5 по 64 добу - 0,75 грн./тонну; за кожну добу з 65 доби й далі - 7,49 грн./тонну.

Відповідно до п.п.3.4., 3.5. Договору, по закінченню видачі вантажу Портом в трубопровід Вантажовласника, Порт, на підставі пакету документів (акт та заявки) оформлює рахунок та акт приймання-здачі наданих послуг протягом 8 діб після відвантаження вантажу в трубопровід Вантажовласника. Сторони погодились, що акт приймання-здачі всіх виконаних за Договором робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт виконання Портом робіт на користь Вантажовласника. Прийом-передача акту для підпису та оформлення здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис у реєстрі пред'явлених рахунків. Вантажовласник зобов'язаний не пізніше 8-го дня після одержання вантажу від Порту направити до Порту уповноваженого представника для отримання екземплярів акту приймання-здачі виконаних робіт та повернути Порту підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту. Вартість перевалки вантажу за даним договором оплачується попередньо в розмірі 50% від обсягу номінованого вантажу за дорученням Експедитора на підставі виставленого Портом попереднього рахунку. Для формування попереднього рахунку Вантажовласник завчасно надає Порту інформацію про номенклатуру і кількість вантажу, плануємого до відправлення. Остаточний розрахунок Вантажовласник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту виставлення Порту рахунку. Сторони погодили, що рахунок може бути вручений Портом уповноваженій особі Вантажовласника, наділений повноваженнями відповідно до доручення (доручення повинно бути надано Вантажовласником у відділ розрахунків з клієнтами Порта протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору) з відміткою про вручення у реєстрі пред'явлення рахунків, з розписом цієї посадової особи й печаткою Вантажовласника - в такому випадку моментом виставлення рахунку є дата вручення рахунку представникові Вантажовласника.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що за порушення строків сплати, Вантажовласник сплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

31.12.2014 між сторонами по справі була укладена додаткова угода до Договору, пунктом 2 якої сторони дійшли згоди викласти пункти 3.1.2., 3.1.3, 3.1.4 Договору у наступній редакції: Вартість перевалки олії за варіантом: „залізнична цистерна - естакад Порту - насосна Порту - трубопровід Вантажовласника" за заявкою Вантажовласника за вільними тарифами Порта, а саме: температурний режим вище 00С - 0,83 дол. США за тонну; температурний режим 00С до -100С - 1,11 дол. США за тонну; температурний режим нижче -100С - 1,39 дол. США за тонну. Фактом виконання Портом робот (послуг) є підписаний Акт виконаних робіт (п.3.1.2 Договору). Вартість перевалки олії за варіантом: „резервуар Порту - насосна Порту - трубопровід Вантажовласника" за заявкою Вантажовласника за вільними тарифами Порта, а саме: температурний режим вище 00С - 0,22 дол. США за тонну; температурний режим 00С до -100С - 0,30 дол. США за тонну; температурний режим нижче -100С - 0,37 дол. США за тонну. Кількість вантажу за цим варіантом розраховується виходячи з висоти вантажу в резервуарах, яка визначається шляхом замірювання, що здійснюється представниками Порту та Вантажовласника зі складанням відповідного Акту заміру кількості вантажу в резервуарі. Фактом виконання Портом робот (послуг) є підписаний Акт виконаних робіт (п.3.1.3 Договору). Вартість перевалки олії за варіантом: „резервуар Порту - трубопровід Вантажовласника (самопливом)" за заявкою Вантажовласника за вільними тарифами Порта, а саме: температурний режим вище 00С - 0,15 дол. США за тонну; температурний режим 00С до -100С - 0,20 дол. США за тонну; температурний режим нижче -100С - 0,25 дол. США за тонну. Кількість вантажу за цим варіантом розраховується виходячи з висоти вантажу в резервуарах, яка визначається шляхом замірювання, що здійснюється представниками Порту та Вантажовласника зі складанням відповідного Акту заміру кількості вантажу в резервуарі. Фактом виконання Портом робот (послуг) є підписаний Акт виконаних робіт (п.3.1.4 Договору).

01.02.2016 між сторонами по справі була укладена додаткова угода до Договору, згідно якої сторони дійшли згоди по всьому тексту Договору слово „Вантажовласник" замінити на слово „Клієнт".

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що сторони дійшли згоди викласти п.3.5 Договору у наступній редакції: Вартість перевалки вантажу за даним договором оплачується попередньо в розмірі 50% від обсягу номінованого вантажу за дорученням Експедитора на підставі виставленого Портом попереднього рахунку. Для формування попереднього рахунку Клієнт завчасно надає Порту інформацію про номенклатуру і кількість вантажу, плануємого до відправлення. Остаточний розрахунок Клієнт здійснює протягом 10 банківських днів з моменту виставлення Порту рахунку. Фактичною датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Порту. Сторони погодили, що рахунок може бути вручений Портом уповноваженій особі Клієнта, наділений повноваженнями відповідно до доручення (доручення повинно бути надано Клієнтом у відділ розрахунків з клієнтами Порта протягом 3-х днів з моменту підписання даного договору) з відміткою про вручення у реєстрі пред'явлення рахунків, з розписом цієї посадової особи й печаткою Клієнта - в такому випадку моментом виставлення рахунку є дата вручення рахунку представникові Клієнта.

Відповідно п. 4 додаткової угоди встановлено, що сторони дійшли згоди викласти пункт 6.5 Договору у наступній редакції: За порушення строків оплати, Клієнт оплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За умовами п.7.1. Договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати укладання і діє до моменту підписання нового договору.

Судами також було встановлено, що на виконання умов Договору, у квітні 2015 згідно товарно-транспортних накладних, які наявні в матеріалах справи, Порт прийняв у власний резервуар 3 від Вантажовласника на зберігання 269300 тонн соняшникової олії, що підтверджується картками обліку експортних вантажів 3/4149, 3/4202, 3/4203, 3/4245, 3/4238, 3/4352, 3/4362, 3/4625.

В подальшому, Вантажовласник направив на адресу Порту лист від 19.04.2016, відповідно якого, на підставі Договору, просив останнього здійснити перевалку 87,681 тонн (згідно Експертного висновку ТПП ОЭ-8/127 від 19.04.2016) олії соняшникової не фільтрованої з резервуара 3 за варіантом: резервуар Порту - насосна Порта - трубопровід Вантажовласника.

На підставі зазначеного листа, Портом були виконані свої зобов'язання за Договором, що підтверджується складеними між сторонами Актами виконаних робіт 193, 194 від 20.04.2016 та 195, 196, 32, 31 від 21.04.2016.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, позивачем були направлені на адресу Вантажовласника, разом із відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) рахунок на суму 262223,03грн та рахунок на суму 112478,75грн., які були отримані відповідачем.

Проте, підписані Вантажовласником належні Порту екземпляри актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) були повернуті з відміткою про їх часткове прийняття, зокрема, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.04.2016р. Э/4465 на суму 262223,03грн. був прийнятий на суму 1794,58грн., а акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.04.2016р. Э/4464 на суму 112478,75грн. був прийнятий на суму 3415,64грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав , що у Відповідача за Договором 177/ЄТ від 26.07.2013 виникла заборгованість в розмірі 369491,56грн., в зв'язку з чим ним була нарахована пеня в сумі 2490,84грн., та 3% річних в сумі 207,65грн.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський погодився з посиланнями позивача на неможливість видачі вантажу з огляду на наявність на той час чинних ухвал Приморського районного суду про арешт вантажу, а також вказав, що вина відповідача у виникненні вищезазначених обставин відсутня, тому здійснювати нарахування боргу по оплаті коштів за зберігання вантажу за весь час його знаходження в резервуарі 3 - є безпідставним. Крім того, здійснення Портом розрахунку вартості оплати по збереженню саме 181,619 тон вантажу за період з 02.04.2015 по 09.08.2015 є невірним з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження тих обставин, які обумовили здійснення Портом відповідного розрахунку. Таким чином, місцевий господарський суд зробив висновок про те, що оскільки неможливо встановити дійсну суму заборгованості відповідача перед позивачем за надані останнім по договору 177/ЄТ від 26.07.2013 послуги по зберіганню вантажу, відсутні підстави для задоволення позову.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідач на момент підписання актів наданих послуг, не заперечував щодо кількості вантажу, а зауваження стосувалися виключно періоду надання послуг, тому матеріалами справи підтверджується об'єм вантажу, який знаходився на зберіганні, вимоги щодо стягнення суми боргу є правомірною та обґрунтованою. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки позивачем доведено суму боргу, вимоги про стягнення пені та річних також є правомірними та підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд правомірно вказав проте, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно неправильного визначення позивачем періоду надання послуг, оскільки заявка відповідача від 15.06.2015 №225 була направлена позивачу в період, коли вантаж олія соняшникова у кількості 269,300 т. знаходився під арештом відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30.04.015, а отже видача вантажу 15.06.2015 не могла відбутися, оскільки вантаж знаходився під арештом, тому відсутні підстави вважати зазначену дату кінцевою при розрахунку періоду надання послуг за договором.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Також колегія суддів погоджується з апеляційним господарським судом стосовно того, що під час розгляду справи позивачем не заявлялась вимога про стягнення з відповідача збитків, більш того, предметом спору є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору, отже, застосування ст. 614 ЦК України до спірних правовідносин є безпідставним. При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не змінює того факту, що протягом спірного періоду вантаж зберігався у резервуарі позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, відповідно до наявних товарно-транспортних накладних, позивач прийняв від відповідача у резервуар №3 на зберігання 269300 тон соняшникової олії.

Надалі, відповідно до експертного висновку №ОЄ-8/127 від 19.04.2016, на момент вивантаження, маса вантажу складала 87,681 тон, тобто різниця склала 181,619 тон.

При цьому відповідач, на момент підписання актів наданих послуг, не заперечував щодо кількості вантажу, а зауваження стосувалися виключно періоду надання послуг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджується об'єм вантажу, який знаходився на зберіганні.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 5 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 369491,56 грн. правомірно та обґрунтовано були задоволені апеляційним господарським судом.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що за порушення строків сплати, Вантажовласник сплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що здійснений позивачем розрахунок пені є вірним та на його користь слід стягнути пеню розмірі2490,84 грн. .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 207,65 грн. 3% річних є також обґрунтованою та правомірною.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2017, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 916/1608/16 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко