ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 914/542/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіНєсвєтової Н.М. (доповідач), суддів:Селіваненко В.П., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всеукраїнського політичного журналу "Державність" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 рокуу справі№ 914/542/16 Господарського суду Львівської області за позовомприватного підприємства "Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всеукраїнського політичного журналу "Державність" доприватного акціонерного товариства "Львівська книжкова фабрика "Атлас" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" простягнення 50 700 грн та зобов'язання виконати умови договору № 76 від 25.06.2014

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4,

відповідача: не з'явися,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всеукраїнського політичного журналу "Державність" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Львівська книжкова фабрика "Атлас" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" про стягнення 50 700 грн, з яких 10 000,00 грн пеня за неналежне виконання договору; 3 300,00 грн вартість привласненого відповідачем 150 кг паперу; 30 000,00 грн збитки, яких зазнав позивач в результаті не виставлення книги у продаж в книгарні та всеукраїнські ярмарки; 5 000,00 грн моральна шкода, яку зазнав автор внаслідок не виставлення книги у продаж та всеукраїнські ярмарки; 2 400,00 грн відсотки від депозитного вкладу, який міг би отримати позивач, не знявши кошти на часткову оплату послуг з виготовлення тиражу книг та зобов'язання виконати умови договору № 76 від 25.06.2014.

Рішенням Господарського суду від 13.06.2016, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 14.09.2016, позов задоволено частково; зобов'язано ПАТ "Львівська книжкова фабрика "Атлас" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" виконати умови п. 1.1 Угоди №76 від 25.06.2014, а саме надати поліграфпослуги з виготовлення книги, автор ОСОБА_4, найменування "ІНФОРМАЦІЯ_1", тиражем 1000 примірників, форматом 60х84/16 обсяг 31,75 фіз. др.арк., 508 сторінок; стягнуто з ПАТ "Львівська книжкова фабрика "Атлас" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" на користь ПП "Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всекраїнського політичного журналу "Державність" 1 218,00 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ПП "Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всеукраїнського політичного журналу "Державність" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду від 14.09.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.06.2014 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено Угоду №76 (далі - Угода), відповідно до п. 1.1 якої замовник здає, виконавець приймає замовлення і зобов'язується надати поліграфпослуги з виготовлення книги за зам. №268-13, автор ОСОБА_4, найменування "ІНФОРМАЦІЯ_1", тираж 1000 прим., формат 60х84/16 обсяг 31,75 фіз.др.арк. (508 стор.), тип видання 7БЦ з пр.пл., кількість фарб: текст 1+1, обкладинка - форзац чистий. Папір на текст: замовника; папір на обкладинку: виконавця; папір на форзац: офс., 120г/м2 виконавця, картон 2мм. виконавця; плівки виконавця.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 3.2. Угоди, замовник зобов'язується надати виконавцю файли і макет підписаного до друку видання, придбати папір, картон, інші матеріали, які надає замовнику за 1 місяць до здачі готового тиражу, провести попередню оплату в розмірі 50% від повної вартості з виготовлення тиражу, кінцевий розрахунок з виконавцем - до відвантаження готової продукції.

Відповідач, згідно п. 2.4. Угоди, взяв на себе зобов'язання виготовити тираж протягом 1 місяця при умові здачі замовником всіх необхідних до друку матеріалів і виконання п. 3.2.

За надання поліграфпослуг відповідно до умов Угоди замовник оплачує виконавцю 18 300,00 грн без ПДВ (п. 3.1. Угоди).

Відповідно до п.7.1 Угоди, вона набуває чинності з моменту її підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по ній.

Платіжним дорученням № 6 від 25.06.2014 позивач перерахував відповідачу 10 000,00 грн (більш ніж 50% від повної оплати вартості). Також, 25.06.2014 позивач передав відповідачу файли і електронний варіант макету книги "ІНФОРМАЦІЯ_1", автора ОСОБА_4

Факт отримання відповідачем файлів та електронного варіанту макету книги підтверджується листами Львівської книжкової фабрики, які були адресовані позивачу №105 від 24.07.2014, №138 від 01.09.2014, №170 від 02.12.2014, з яких вбачається, що відповідач приступив до виконання замовлення, вирізавши певну кількість аркушів книги.

Позивач стверджував, що ним було виконано всі умови угоди №76 від 25.06.2014, відповідач, в свою чергу, не виконав своїх зобов'язань, чим завдав позивачу збитки, що і спричинило звернення до суду з позовом про зобов'язання виконати умови угоди №76 від 25.06.2014 та стягнення 50 700,00 грн, а саме 10 000,00 грн. пені, 3 300,00 грн вартості 150 кг паперу, 30 000,00 грн збитків, 2 400,00 грн відсотків від депозитного вкладу та 5 000,00 грн моральної шкоди.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, встановив недоведеність належними та допустимими доказами наявності обов'язку сплати на користь позивача пені в сумі 10 000,00 грн, 3 300,00 грн вартості привласненого відповідачем 150 кг паперу, 30 000,00 грн збитків, 5 000,00 грн моральної шкоди, 2 400,00 грн відсотків від депозитного вкладу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій правомірно було встановлено, що укладена між сторонами угода №76 від 25.06.2014, за своєю правовою природою, є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

За змістом ст. 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (ст.841 ЦК України).

Судами правомірно встановлено, що сторонами конкретно не було обумовлено форму макету книги, тому передача позивачем макету книги в електронній формі свідчить про належне виконання ним свого обов'язку, передбаченого п.2.1 Угоди.

Також встановлено, що ще до моменту укладення угоди № 76 від 25.06.2015 на складах відповідача знаходився папір позивача в достатній кількості для виготовлення книги "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Станом на момент розгляду справи, для закінчення друку книги не вистачало 54 кг паперу. Разом з тим, відповідачем для власних потреб було порізано 150 кг паперу позивача.

Відповідач стверджує, що вказаний папір (150 кг) було придбано у позивача, і останній, для завершення виготовлення книги, повинен надати ще 54 кг паперу.

Суди попередніх інстанцій правомірно не погодилися із даним твердженням відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що між позивачем та відповідачем існували договірні відносини щодо купівлі-продажу 150 кг паперу.

В матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт оплати позивачу вартості використаних 150 кг паперу та прийняття таких коштів позивачем чи факт внесення сторонами змін до угоди в частині зменшення вартості послуг з виготовлення книжок у зв'язку з передачею паперу відповідачу для потреб фабрики.

Враховуючи те, що до укладення угоди позивачем було передано на склад відповідача папір для друку (кількість якого була достатньою для виготовлення книги позивача тиражем 1000 примірників, згідно умов угоди), та те, що 25.06.2014 позивач передав відповідачу файли і електронний варіант макету книги "ІНФОРМАЦІЯ_1", автора ОСОБА_4 та провів оплату в частині 10 000,00 грн, строк для виконання відповідачем обов'язку по виготовленні книг закінчився 25.07.2014.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки відповідачем не було виконано умов угоди щодо виготовлення книги у строк до 25.07.2015, позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу поліграфпослуги з виготовлення книги, автор ОСОБА_4, найменування "ІНФОРМАЦІЯ_1", тиражем 1000 примірників, форматом 60х84/16 обсяг 31,75 фіз.др.арк., 508 сторінок, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн пені за неналежне виконання договору з огляду на наступне.

За несвоєчасне виготовлення тиражу замовник має право стягнути з виконавця пеню в розмірі 0,2% вартості не виготовленої в термін друкованої продукції, за кожний день протермінування, але не більше 10% вартості не виготовленої продукції (п. 4.3. Угоди).

Судами правомірно встановлено, що взяті на себе зобов'язання за Угодою відповідач повинен був виконати до 25.07.2014 включно, однак не виконав, позивач був вправі нарахувати виконавцю пеню за неналежне виконання зобов'язань за період з 26.07.2014 по 21.01.2015 включно, виходячи з 0,2% (10%) вартості не виготовленої в термін книжкової продукції. Із розрахунку пені позивача не вбачається, що така розраховувалася ним від 0,2% вартості не виготовленої продукції та в межах встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку.

Крім того, враховуючи норми ст.ст. 256, 257, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258, ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, та беручи до уваги заяву відповідача про застосування до позовної вимоги про стягнення 10 000,00 грн пені позовної давності, судами встановлено, що оскільки період нарахування пені закінчився 21.01.2015, а позовна заява направлена на адресу суду лише 21.02.2016, тобто після спливу позовної давності для звернення до суду з даною вимогою, суди дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 10 000,00 грн пені.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 300,00 грн вартості 150 кг паперу, оскільки дана позовна вимога є взаємовиключною з вимогою про зобов'язання відповідача виготовити книгу.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн збитків, 2 400,00 грн відсотків від депозитного вкладу та 5 000,00 грн моральної шкоди з огляду на наступне.

За змістом ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України для застосування таких засобів відповідальності, як стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), необхідними є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вини, а також встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Пред'являючи вимогу про відшкодування неодержаних доходів, позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Позивачем не доведено наявності всіх елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, та не доведено, що у випадку виконання відповідачем зобов'язань щодо виготовлення книги, така була б реалізована позивачем в кількості 1000 примірників та в результаті позивач отримав 30 000,00 грн прибутку.

Також позивачем своєчасно не було надано до суду першої інстанції доказів про відкриття депозитного рахунку у відповідній банківській установі на ім'я ТВП Всеукраїнський політичний журнал "Державність" та 25.06.2014 з нього були зняті кошти в розмірі 10 000,00 грн, тому вимога про стягнення з відповідача 2 400,00 грн відсотків від депозитного вкладу не є обґрунтованою та доведеною належними доказами.

Вимогу про стягнення з відповідача 5 000,00 грн моральної шкоди, позивач обґрунтовує тим, що протягом 1 року та 8 місяців його книга не вийшла у світ, не потрапила у продаж в книгарні та всеукраїнські книжкові ярмарки і його позбавлено авторського престижу та авторитету.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Так, в п. 5 вказаної вище Постанови, Верховний Суд України відмітив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні вищевказаної вимоги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про стягнення з відповідача 10 000,00 грн пені за неналежне виконання договору; 3 300,00 грн вартості привласненого відповідачем 150 кг паперу; 30 000,00 грн збитків, яких зазнав позивач в результаті не виставлення книги у продаж в книгарні та всеукраїнські ярмарки; 5 000,00 грн моральної шкоди, яку зазнав автор внаслідок не виставлення книги у продаж та всеукраїнські ярмарки; 2 400,00 грн відсотків від депозитного вкладу, який міг би отримати позивач, не знявши кошти на частковому оплату послуг з виготовлення тиражу книг.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всеукраїнського політичного журналу "Державність" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 914/542/16 - без змін.

ГоловуючийН. Нєсвєтова Судді:В. Селіваненко Л. Стратієнко