ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 910/17905/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.12.2016та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 25.10.2016у справі№ 910/17905/16 господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст"пророзірвання договору оренди нежитлового приміщення та звільнення приміщення

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ФОП ОСОБА_5 ОСОБА_6,

- ТОВ "Ренесанс Траст" повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4 / позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" (надалі - ТОВ "Ренесанс Траст" / відповідач) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № GL01012016 від 01.01.2016, укладеного між ними, та про зобов'язання ТОВ "Ренесанс Траст" звільнити належне ФОП ОСОБА_4 на праві приватної власності нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2016 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 (головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.), припинено провадження у справі в частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення № GL01012016 від 01.01.2016; в іншій частині позов задоволено: зобов'язано ТОВ "Ренесанс Траст" звільнити належне ФОП ОСОБА_4 на праві приватної власності нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку АДРЕСА_1.

ТОВ "Ренесанс Траст", не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і припинити провадження у справі.

18.04.2017 через канцелярію Вищого господарського суду України від ФОП ОСОБА_4 надійшов відзив на подану відповідачем касаційну скаргу, за змістом якого позивач просить суд залишити прийняті у справі постанову та рішення без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Ренесанс Траст" - без задоволення.

Ознайомившись з матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність надання їм юридичної оцінки, дотримання судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2016 між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ "Ренесанс Траст" (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № GL01012016 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 134,1 кв. м. (нежитлове приміщення № 21 (в літ.А).

Згідно з п. 4.1. договору строк оренди складає 35 місяців з моменту підписання цього договору.

За змістом пункту 5.1. договору, за користування приміщенням орендар щомісячно платить орендну плату, починаючи із дня підписання акту приймання-передачі приміщення.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що щомісячна орендна плата за користування приміщенням в період з 01.01.2016 по 30.06.2016 складає 120 000 грн. А відповідно до п. 5.3. договору, щомісячна орендні плата за користування приміщенням в період з 01.07.2016 по 31.12.2016 складає 135 000 грн.

У відповідності з п. 5.8. договору орендна плата сплачується авансом щомісячно за 1 місяць не пізніше 20 числа поточного місяця користування приміщенням, яке передане в оренду, протягом всього строку дії договору оренди.

В силу підпункту "б" пункту 4.5.6 договору, цей договір припиняє свою дію або розривається за ініціативою орендодавця за умови письмового повідомлення (з відміткою про вручення) орендаря про дострокове розірвання цього договору не менш ніж за 1 календарний місяць до передбаченої дати розірвання у випадку прострочки більш ніж на один календарний місяць виконання орендатором свого обов'язку щодо своєчасної сплати орендної плати, передбаченої пунктами 5.8 та 9.2 цього договору.

Звертаючись до господарського суду з вимогами про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити спірне приміщення, позивач вказував, що у зв'язку з невиконанням умов договору щодо сплати орендних платежів та враховуючи те, що відповідачем допущено порушення своїх зобов'язань, визначених п.п. 5.8 та 9.2 договору, з оплати орендної плати більше ніж на один місяць, 12.09.2016 ФОП ОСОБА_4 направив ТОВ "Ренесанс Траст" повідомлення про відмову від договору з вимогою звільнити приміщення та повернути його орендодавцеві, яке отримане відповідачем 13.09.2016.

Місцевий та апеляційний господарські суди, припиняючи провадження у справі в частині вимоги про розірвання договору виходили з того, що предмет спору між сторонами стосовно розірвання договору припинив існування, оскільки в силу умов самого договору, останній вважається таким, що припинив свою дію внаслідок розірвання за ініціативою орендодавця, через 1 місяць після отримання орендарем повідомлення орендодавця, а так, як відповідач отримав таке повідомлення про відмову від договору 13.09.2016, то, відповідно, договір є розірваним з 13.10.2016. Відтак, суди дійшли висновку, що наявні всі правові підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Що стосується вимоги про зобов'язання ТОВ "Ренесанс Траст" звільнити орендоване приміщення, то суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, не було звільнено нежитлове приміщення у зв'язку з односторонньою відмовою позивача від спірного договору оренди, що свідчить про його використання без достатніх правових підстав, а тому відповідна вимога позивача є обґрунтованою, з огляду на що і була задоволена.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими правомірними висновками місцевого та апеляційного господарських судів, зважаючи на таке.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як унормовано ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в період з травня по серпень 2016 року відповідачем не сплачено орендні платежі загалом на суму 405 000 грн., що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку позивача, тобто відповідачем допущено порушення своїх зобов'язань, обумовлених пунктами 5.8 та 9.2 договору, з оплати орендної плати більше ніж на 1 місяць, що відповідно до пп. "б" п. 4.5.6 договору є підставою для дострокового розірвання договору з ініціативи орендодавця.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з позицією судів стосовно того, що позивачем реалізоване обумовлене договором та ст. 782 ЦК України право на односторонню відмову від договору оренди внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати більше ніж на 1 місяць, у зв'язку з чим договір оренди слід вважати таким, що припинив свою дію внаслідок розірвання за ініціативою орендодавця 13.10.2016 (тобто через 1 місяць після отримання відповідачем повідомлення позивача - 13.09.2016).

Разом з тим, відповідно до п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, встановивши, що предмет спору в частині розірвання договору оренди припинив своє існування 13.10.2016, до прийняття рішення у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання спірного договору оренди нежитлового приміщення в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, як уже зазначалося, звертаючись до суду з позовною заявою, ФОП ОСОБА_4 також просив зобов'язати ТОВ "Ренесанс Траст" звільнити належне на праві приватної власності позивачу орендоване нежитлове приміщення.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною першою статті 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як визначено у статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Сторонами також було погоджено в укладеному між ними договору, що протягом двох робочих днів після закінчення строку оренди, у відповідності з умовами договору, орендар зобов'язаний провернути приміщення орендодавцю. Про повернення приміщення сторони складають акт прийому-передачі приміщення в оренді (п. 10.1 договору).

У відповідності з п. 10.4. договору після закінчення строку оренди, а також у випадку розірвання або припинення дії договору орендар зобов'язаний звільнити приміщення від любого майна та повернути приміщення орендодавцеві протягом 2-х робочих днів з дня настання одного з вищеперерахованих в цьому пункті обставин. Вказаний в цьому пункті двохденний строк надається орендарю виключно для звільнення приміщення, і не може бути використаний для проведення будь-якої підприємницької діяльності в приміщенні.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено та сторонами у справі не заперечується, що у встановленому договором порядку відповідачем не звільнено нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 134,1 кв.м. (нежитлове приміщення № 21 (в літ.А), що свідчить про порушення з боку відповідача умов договору та вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також підтверджує використання вказаного нежитлового приміщення без достатніх правових підстав, з огляду на що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення вимоги позивача зобов'язати відповідача звільнити належне позивачеві на праві приватної власності спірне нежитлове приміщення, з чим погоджується і Вищий господарський суд України. При цьому, судами підставно було відхилено твердження відповідача, що під час розгляду справи він повернув вказане нежитлове приміщення позивачу, оскільки на підтвердження цього ним не було надано жодних належних та допустимих доказів.

Стосовно посилань ТОВ "Ренесанс Траст" у поданій касаційній скарзі на порушення господарський судом міста Києва ст. 77 ГПК України, що полягало у безпідставній відмові у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також, судом відхиляються, як безпідставні та необґрунтовані, доводи ТОВ "Ренесанс Траст" про те, що суд першої інстанції за наслідками припинення провадження був зобов'язаний винести відповідну ухвалу, а не рішення, зважаючи на те, що відповідно до п. 4.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог та про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 910/17905/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Н.М. Губенко