ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 910/13926/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіНєсвєтової Н.М.,за участю представника від відповідачаНаїдка Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів"на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 рокуу справі№ 910/13926/16 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Всеукраїнський науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів"доДержавної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів"простягнення 17719,52 грн,ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Державне підприємство "Всеукраїнський науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" (надалі - ДП "Укрметртестстандарт", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів" (надалі - НДУ "УкрНДІспиртбіопрод", відповідач), в якому посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання за договором № 450-П1383/14 від 26.06.2014 року щодо оплати виконаних робіт, просило стягнути з відповідача 10583,71 грн основного боргу, а також 3% річних в розмірі 576,14 грн та інфляційні в розмірі 6559,07 грн, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що він не має заборгованості, оскільки роботи фактично виконувались не позивачем, а Українським державним центром стандартизації та сертифікації "Украгростандартсертифікація" за договором № 48/6-14 про надання послуг від 22.07.2014 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 року (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Сітайло Л.Г. (доповідач), суддів: Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. У касацій скарзі заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили ст. 837 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), яка визначає обов'язок підрядника передати замовникові результати виконаної роботи, дійшли помилкового висновку, що факт виконання робіт за договором підтверджується актом №450-П1383/14 від 26.06.2014 року, та не надали належної оцінки доказам, які підтверджують, що роботи були виконані не позивачем, а Українським державним центром стандартизації та сертифікації "Украгростандартсертифікація".

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відовідача, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 26.06.2014 року між сторонами був укладений договір №450-П1383/14 на виконання платних робіт (надалі - договір), за умовами якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (виконавець) зобов'язався виконати роботи по атестації Центру контролю якості продукції згідно з Правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 29.03.2005 року № 71 та зареєстрованих в Мін'юсті України 13.04.2005 р. № 392/10672.

Згідно з п.п. 2.1, 2.3 договору вартість послуг складає 8 819,76 грн, ПДВ 20% - 1763,95 грн, всього до сплати 10583,71 грн. Оплата плата здійснюється замовником протягом 60-ти банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання сторонами.

26.06.2014 року сторони підписали акт, в якому підтвердили, що роботи по атестації Центру контролю якості продукції виконані у повному обсязі та виконані належним чином. При цьому, сторони зазначили, що виконавець передав, а замовник прийняв експертний висновок, акт перевірки, галузь та свідоцтво про атестацію. Вартість робіт складає 10583,71 грн з урахуванням ПДВ.

Листом № 01-01/323 від 22.07.2014 року відповідач звертався до позивача з пропозицією про розірвання договору у зв'язку з необхідністю проходження переатестації Центру конролю якості продукції ДНУ "УкрНДІспиртбіопрод" в ДЦ "Украгростандартсертицікація".У відповідь на цей лист позивач відмовив у розірванні договору, в зв'язку з наявною заборгованістю відповідача.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що акт № 450-П1383/14 від 26.06.2014 року виконаних робіт по атестації Центру контрою якості продукції, який підписаний уповноваженими особами сторін без зауважень та заперечень, згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, є первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин, тому відповідач зобов'язаний оплатити виконати позивачем роботи та сплатити позивачу суму боргу в розмірі 10583,71 грн, з урахуванням інфляційних втрат у сумі 6559,07 грн та 3 % річних у сумі 575,40 грн.

Апеляційний господарський суд погодився з таким висновком суду першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що договір, на підставі якого виникли спірні правовідносини, за своєю правовою природою та за змістом спірних правовідносин є договором про надання послуг, а не підряду, як вважає відповідач.

Відхиляючи доводи відповідача щодо фіктивності акту № 450-П1383/14 від 26.06.2014 року, суд апеляційної інстанції послався на те, що такі заперечення ґрунтуються лише на припущеннях і не підтверджені жодними доказами.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема: доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тобто, підписаний сторонами акт № 450-П1383/14 від 26.06.2014 року є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює в сукупності з усіма іншими доказами у справі.

Під час розгляду справи в судах відповідач вказував, що акт № 450-П1383/14 від 26.06.2014 року підписаний сторонами, однак він не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків, оскільки зазначені у ньому відомості про те, що "замовник прийняв експертний висновок, акт перевірки, галузь та свідоцтво про атестацію", не відповідають дійсності.

Проте суд першої інстанції цих доводів відповідача не перевірив та не дав їм належної правової оцінки.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи відповідача щодо фіктивності акту № 450-П1383/14 від 26.06.2014 року, зазначив, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки не підтверджені жодними доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях відповідача. Водночас, такі висновки суду апеляційної інстанції не відповідають дійсності, оскільки на підтвердження своїх заперечень останній надав докази (а.с. 59-71 т. 1), які на його переконання підтверджують, що роботи, виконання яких передбачено договором № 450-П1383/14, були виконані ні позивачем, а іншою особою. Крім того, відповідач також наголошував на тому, що копія експертного висновку (а.с. 101-102 т. 1), який міститься в матеріалах справи, датований 04.07.2014 року, тобто, після підписання акту № 450-П1383/14 від 26.06.2014 року, що свідчить про те, що зазначені у акті відомості про те, що "виконавець передав, а замовник прийняв експертний висновок, акт перевірки, галузь та свідоцтво про атестацію" не відповідають дійсності. Ці суперечності судом апеляційної інстанції, як і судом першої інстанції, не перевірені, мотиви відхилення поданим відповідачем доказам в обґрунтування своїх заперечень у постанові не наведені.

За таких обставин ухвалені у справі рішення і постанова не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, для чого:

- з'ясувати, які послуги були надані на виконання договору, та якими доказами, окрім акту, позивач підтверджує, що "виконавець передав, а замовник прийняв експертний висновок, акт перевірки, галузь та свідоцтво про атестацію", про що зазначено в акті № 450-П1383/14 від 26.06.2014 року;

- у разі встановлення, що "експертний висновок, акт перевірки, галузь та свідоцтво про атестацію" фактично відповідачу не передавались, визначити, з чиєї вини (замовника чи виконавця) виникла неможливість передання цих документів;

- визначити, чи обумовлено договором, що оплату наданих послуг замовник здійснює лише у випадку прийняття позитивного рішення з видачею свідоцтва про уповноваження (атестацію) за формою, наведеною у додатку 5 Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 березня 2005 р. N 71;

- з'ясувати, який порядок оплати послуг позивача, якщо за результатами експертизи поданих замовником документів на уповноваження (атестацію) складається експертний висновок із зауваженнями щодо змісту і оформлення поданих документів,

і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл судових витрат, пов'язаний з розглядом справи, здійснюється судом першої інстанції за результатами нового розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяНєсвєтова Н.М.