ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 904/1724/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто"на ухвалу відКиївського апеляційного господарського суду 09.02.2017у справі№ 904/1724/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіто"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівнапровизнання іпотеки та договору іпотеки припиненими

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача - третьої особи Гладіліна О.В.; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 904/1724/15 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.М. - головуючий суддя, судді Іоннікова І.А., Тищенко О.В.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіто" у поновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги. Повернуто скаржнику апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто" та додані до неї матеріали на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 у справі № 904/1724/15.

Не погоджуючись з даною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіто" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 904/1724/15 з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто" залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 904/1724/15 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судом апеляційної інстанції належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 у справі № 904/1724/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто" задоволено; визнано припиненою іпотеку нерухомого майна, яка виникла на підставі договору іпотеки № 216/08/1-10 від 30.08.2010, укладеного між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" та ТОВ "Авіто"; визнано припиненим договір іпотеки № 216/08/1-10 від 30.08.2010; стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" на користь ТОВ "Авіто" 2 436,00 грн. судового збору.

Відповідно до частини першої статті 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

10.08.2016 ТОВ "Авіто" вперше звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 у справі № 904/1724/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 у справі № 904/1724/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2016, апеляційну скаргу ТОВ "Авіто" повернуто на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю доказів направлення копії апеляційної скарги сторонам у справі та доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі.

01.11.2016 ТОВ "Авіто" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016, у якій просило суд скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 у справі №904/4603/16 та прийняти апеляційну скаргу ТОВ "Авіто" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі № 904/1724/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2017, відмовлено ТОВ "Авіто" у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 у справі № 904/1724/15 залишено без змін.

31.01.2017 ТОВ "Авіто" повторно звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2015.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на судове рішення, обґрунтовуючи його тим, що представнику ТОВ "Авіто" тільки 09.12.2016 було надано від ТОВ "Авіто" довіреність на представництво в судах України; крім того, скаржник зазначив, що попередня апеляційна скарга була повернута на підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, однак ТОВ "Авіто" не погодилося із зазначеною ухвалою та оскаржило її до суду касаційної інстанції, який ухвалу суду апеляційної інстанції залишив без змін; 01.11.2016 ТОВ "Авіто" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі № 904/1724/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2017, відмовлено ТОВ "Авіто" у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016; відтак, скаржник зазначив, що апеляційна скарга подається ним повторно на підставі ч. 4 ст. 97 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 904/1724/15 відмовлено ТОВ "Авіто" у поновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги. Повернуто скаржнику апеляційну скаргу ТОВ "Авіто" та додані до неї матеріали на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 у справі № 904/1724/15 на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції відхиляючи заявлене клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги та повертаючи апеляційну скаргу скаржнику виходив з того, що ТОВ "Авіто" не сплачено у встановленому законодавством розмірі судовий збір; з дати прийняття постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2016 у справі № 904/1724/15 про залишення без змін ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016, якою вперше була повернута апеляційна скарга ТОВ "Авіто", у скаржника була можливість своєчасно подати апеляційну скаргу; посилання представника позивача на те, що тільки 09.12.2016 останньому була надана довіреність на представництво інтересів у судах є безпідставним, оскільки представництво інтересів у судах ТОВ "Авіто" здійснювали й інші представники такі як: представник Черевко Ю.В. довіреність № б/н від 14.10.2014 строком на 3 роки та Круглова О.М. довіреність № б/н від 27.09.2016 строком на 3 роки.

Вищий господарський суд України погоджується з даними висновками апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст. 94 ГПК України, відповідно до якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Статтею 97 ГПК України передбачені підстави, за яких, подана скаржником апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається, серед яких, зокрема, і відсутність документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується скаржником у касаційній скарзі, що ТОВ "Авіто" були порушені вимоги вищезазначених норм, до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає правомірним висновком апеляційного господарського суду про те, що ненадання ТОВ "Авіто" до апеляційної скарги доказів сплати судового збору є підставою відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України для неприйняття апеляційної скарги до розгляду та поверненню скаржникові.

Крім того, доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні (абз. 6 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 53 ГПК України Вищий господарський суд України може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

При цьому, виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відповідно до абз. 8 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Таким чином, відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

У п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016, попередня апеляційна скарга скаржника була повернута апеляційним господарським судом внаслідок порушення саме скаржником приписів чинного процесуального законодавства щодо оформлення та порядку подання апеляційної скарги. Так, зокрема, вперше подана апеляційна скарга була повернута у зв'язку із тим, що скаржником не додано докази надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі та докази сплати судового збору.

При цьому, як правомірно зазначено апеляційним господарським судом, з дати прийняття постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2016 у справі № 904/1724/15 про залишення без змін ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016, якою вперше була повернута апеляційна скарга ТОВ "Авіто", у скаржника була можливість своєчасно подати апеляційну скаргу.

До того ж, апеляційним господарським судом правомірно відхилено посилання представника позивача на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які полягли у тому, що тільки 09.12.2016 останньому була надана довіреність на представництво інтересів ТОВ "Авіто" у судах, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, представництво інтересів ТОВ "Авіто" у судах здійснювали й інші представники такі як: представник Черевко Ю.В. довіреність № б/н від 14.10.2014 строком на 3 роки та Круглова О.М. довіреність № б/н від 27.09.2016 строком на 3 роки.

Крім того, при повторному зверненні з апеляційною скаргою ТОВ "Авіто" не усунуло всіх обставин, що стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, зокрема, скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що відхиляючи заявлене ТОВ "Авіто" клопотання про поновлення строку, суд апеляційної інстанції підставно дійшов висновку про неповажність викладених у ньому причин пропуску процесуального строку.

Згідно із ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. ст. 1115, 1117 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Таким чином, застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі ухвали апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіто" залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 904/1724/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ