ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 1/65-Б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк", м. Київна ухвалувід 16.11.2016 господарського суду Волинської області та постановувід 20.12.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 1/65-Б господарського суду Волинської області про банкрутствоприватного підприємства "Макаронна компанія", с. Тарасове Волинської області ліквідатор Михайловський С.В., м. Луцьк голова комітету кредиторів публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", м. Київ за участю 1. товарної біржі "Захід", м. Луцьк; 2. приватного підприємства "Ром-Буд-Сервіс", м. Луцьк;в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Дельта-Банк"Арбузов О.О., довір.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.03.2010 порушено провадження у справі №1/65-Б про банкрутство приватного підприємства "Макаронна компанія" (далі - ПП "Макаронна компанія", боржник).

Ухвалою попереднього засідання суду від 19.06.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, зокрема визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (правонаступник публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", далі - ПАТ "Дельта-Банк", скаржник) на суму 35 119 078,09 грн. - перша черга; 1 649 581,96 грн. - четверта черга; 388 449,57 грн. - шоста черга.

Постановою від 29.01.2014 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Михайловський С.В. та інше.

Ухвалою від 03.04.2014 учасником провадження у справі про банкрутство ПП "Макаронна компанія" визнано організатора аукціону товарну біржу "Захід".

У жовтні 2016 року від ПАТ "Дельта-Банк" надійшла заява про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, що відбувся 16.08.2016, обґрунтована тим, що спірний аукціон проведений з пониженням початкової вартості заставного майна боржника, у зв'язку з чим майно відчужено за 1 068 125,88 грн. тобто за 1/6 від його ринкової вартості.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 16.11.2016 (суддя Кравчук А.М) у задоволенні зазначеної заяви ПАТ "Дельта-Банк" відмовлено. Судом встановлено дотримання вимог Закону про банкрутство під час реалізації заставного майна боржника, у тому числі щодо початкової вартості майна та наявності згоди заставного кредитора на його реалізацію.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 (судді: Демидюк О.О. - головуючий,Савченко Г.І., Саврій В.А.) вказану ухвалу від 16.11.2016 залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі та визнати недійсними результати аукціону, проведеного 16.08.2016.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, далі - Закон про банкрутство), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначає про реалізацію майна банкрута не за найвищою ціною, що суперечить приписам ст. 44 Закону про банкрутство.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Так, при прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута судом повинен бути доведений факт дотримання порядку його організації та проведення, як того вимагають ст. 20, Розділи ІІІ, IV Закону про банкрутство.

Слід зазначити, що процедура проведення аукціону у справі про банкрутства складається з чотирьох етапів її організації: перед підготовка проведення аукціону (призначення ліквідатора, вибір організатора аукціону, оформлення проекту договору на проведення аукціону, узгодження умов реалізації заставного майна з забезпеченим кредитором, визнання організатора аукціону учасником справи про банкрутство); підготовка до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участи в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); проведення аукціону та оформлення його результатів.

Між тим порушення порядку організації будь-якого з цих етапів є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому. Отже, вирішуючи спір щодо визнання недійними результатів аукціону з продажу майна банкрута, суд має встановити факт дотримання порядку його проведення на кожному з етапів.

Як вбачається організатор аукціону згідно з ч. 6 ст. 49 Закону про банкрутство визначається замовником аукціону за конкурсом та діє на підставі ухвали господарського суду про визнання його учасником провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.04.2014 учасником провадження у справі про банкрутство ПП "Макаронна компанія" визнано ТБ"Захід". Проте при вирішенні даного питання суд в мотивувальній частині ухвали лише обмежився констатацією факту наявності відповідного клопотання ліквідатора, не перевіривши сам порядок визначення організатора аукціону, зокрема: дотримання засад проведення конкурсу з визначення організатора аукціону; вид установчої діяльності організатора аукціону (зокрема за кодом Класифікації видів економічної діяльності); кількість проведених аукціонів та категорії біржового товару; чи не є організатор аукціону заінтересованою особою стосовно боржника, кредиторів або арбітражного керуючого у розумінні статті 1 Закону про банкрутство; розмір винагороди організатора аукціону; проект договору про проведення аукціону; наявність відповідних технічних можливостей для проведення аукціону тощо.

Крім того, як вбачається з протоколу засідання комітету кредиторів боржника від 01.04.2014, після опублікування оголошення про проведення конкурсу торгуючих організацій для реалізації майна банкрутів до ліквідатора надійшла заявка лише одного учасника конкурсу - ТБ "Захід" із встановленою винагородою в розмірі 10% від суми реалізованого на аукціоні майна.

Між тим обставини реального здійснення конкурсу торгуючих організацій у справі про банкрутство ПП "Макаронна компанія" судом не встановлені та в матеріалах справи відсутні.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Отже, оскільки витрати, пов'язані з продажем заставного майна погашаються за рахунок коштів, отриманих від такого продажу, то з метою забезпечення реалізації майна боржника за найвищою ціною та унеможливлення зловживань своїми повноваженнями з боку ліквідатора, як замовника аукціону, а також організатора аукціону, початкова вартість заставного майна боржника, яке підлягає реалізації на аукціоні, а також інші умови продажу майна повинні бути погоджені заставним кредитором або судом, який розглядає справу про банкрутство (у разі наявності спору щодо такого погодження).

При цьому виконання ліквідатором вимог ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство щодо погодження з заставним кредитором умов реалізації заставного майна повинно передувати процедурі визначення організатора аукціону, оскільки відповідні погоджені умови проведення аукціону в обов'язковому порядку повинні бути відображені в проекті договору про проведення аукціону.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій з метою здійснення продажу заставного майна боржника частинами, ліквідатор листом № 02-19/827 від 04.12.2015 (тобто після визнання організатора аукціону учасником справи про банкрутство) звернувся до ПАТ "Дельта-Банк" із проханням погодити початкову вартість заставного майна у розмірі 6 181 284 грн.

При цьому листом № 18.5/880 від 27.01.2016 ПАТ "Дельта-Банк" надало свою згоду на реалізацію заставного майна банкрута за початковою вартістю 6 181 284 грн. без можливості її пониження. У випадку якщо перший аукціон з реалізації заставного майна банкрута не відбудеться, скаржник вказав про необхідність окремого письмового погодження подальшої реалізації заставного мана за забезпеченим кредитором - ПАТ "Дельта-Банк".

В подальшому, ліквідатор з мотиву відсутності у забезпеченого кредитора права визначати умови продажу заставного майна, звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про надання згоди на продаж майна у справі про банкрутство ПП "Макаронна компанія" в порядку, передбаченому Законом про банкрутство.

Так аналіз ч. 4 ст. 44 Закону про банкрутство дає підстави дійти висновку, що продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Однак, суд не може самостійно встановлювати умови реалізації майна боржника, шляхом їх зміни, в тому числі всупереч вимогам банку, наприклад санкціонувати можливість продажу заставного майна зі зниженням початкової вартості, тобто самостійно встановлювати економічно не вигідні умови проведення аукціону. Натомість він уповноважений затверджувати розумний розмір винагороди організатора аукціону, що не перевищує вартості таких послуг у відповідному регіоні або надавати загальну згоду на реалізацію заставного майна боржника, якщо забезпечений кредитор від надання такої згоди умисно ухиляється.

Втім ухвалою господарського суду Волинської області від 16.03.2016 у справі № 1/65-Б, всупереч погодженим з забезпеченим кредитором умовам, було задоволено клопотання ліквідатора та надано згоду на продаж майна боржника в порядку встановленому Законом про банкрутство.

У зв'язку з чим, аукціон від 16.08.2016 з продажу майна боржника відбувся в порушення ст. 42 Закону про банкрутство, внаслідок чого заставне майно боржника з узгодженою початковою вартістю 6 181 284 грн. було реалізовано ліквідатором лише за 1 068 125,88 грн., фактично за 1/6 його ринкової вартості, що завдало істотних збитків забезпеченому кредитору.

Разом з тим, оскільки до договору про проведення аукціону застосовуються правила про комісію або доручення (ч. 2 ст. 51 Закону про банкрутство), останній має укладатися з урахуванням норм ст. ст. 1002, 1013 Цивільного кодексу України.

Також слід зазначити, що порядок реалізації майна боржника регулюється, як загальними приписами Закону про банкрутство, а саме Розділу ІІІ щодо продажу майна, що є предметом забезпечення та Розділу ІV щодо продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, так і обмежувальними нормами ст. 20 Закону про банкрутство, щодо визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника.

Згідно зі ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори), які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, якщо боржник здійснив відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Відповідно, системний аналіз Розділів ІІІ, ІV та ст. 20 Закону про банкрутство дає підстави дійти обґрунтованого висновку про необхідність продажу майна боржника за початковою вартістю не меншою від сукупності визнаних господарським судом вимог кредиторів, однак не нижчою від його ринкової вартості.

Крім того, ч. 5 ст. 44 Закону про банкрутство встановлює обов'язок ліквідатора здійснювати продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу і тільки у разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Однак, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. 47, 43 ГПК України вказаних обставин не дослідили й не надали їм відповідної правової оцінки зокрема щодо: порядку проведення конкурсу для визначення організатора аукціону; умов договору на проведення аукціону; реалізації майна боржника на першому аукціоні у вигляді цілісного майнового комплексу та погодження умов його проведення з забезпеченим кредитором - ПАТ "Дельта-Банк"; порядок дотримання подання заявок учасників аукціону, внесення ними гарантійних внесків; укладання договору купівлі-продажу з переможцем аукціону та докази здійснення оплати за куплене майно.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті заявлених вимог.

За таких обставин оскаржувані судові рішення в частині розгляду заяви публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 16.08.2016 підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином перевірити дотримання ліквідатором встановлений Законом про банкрутство порядок проведення аукціону у справі про банкрутство та розглянути справу у відповідній частині з дотриманням норм чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 20, 42, 44, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VІ), ст. ст. 41, 47, 43, 1115, 1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 16.11.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 1/65-Б скасувати.

3. Справу № 1/65-Б в частині розгляду заяви публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 16.08.2016 передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області в іншому складі суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич