ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Справа № 916/614/16

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Яценко О.В. - головуючого (доповідача), Ходаківська І.П., Данилова М.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"на постановувід 09.06.2016Одеського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Одеської області № 916/614/16за позовомДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"до1. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; 2. Малиновської районної державної адміністрації Одеської міської ради; 3. Департаменту освіти та науки Одеської міської радипровідшкодування збитків у розмірі 57208,70 грн.за участю представників: позивача -Струкова К.О. дов. від 19.10.2015відповідача 1 - відповідача 2 - відповідача 3 -не з'явився не з'явився не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.16 (суддя Зайцев Ю.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Петрова М.С., судді Разюк Г.П., Колоколова С.І.), відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт"

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 16, 33, 42, 50, 84, 85, ч.1 ст.107, ч.1ст.109, ч.1 ст.110, 1115, 1117, п.6 ч.1 ст. 1119 та інш. Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що органи місцевого самоврядування територіальної влади м.Одеси, які є відповідачами по справі, фактично користуються земельною ділянкою 0,4709га, під дошкільним навчальним закладом № 190 по вул. Генерала Петрова, 9-а м. Одеса, за яку Одеський порт сплачує плату за землю у вигляді орендної плати.

Відзив на касаційну скаргу відповідачі не надали.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що, земельна ділянка по вул. Генерала Петрова, 9-а, м. Одеса, площею 2,1746 га, в тому числі площею 0,4709 га, на праві постійного користування для експлуатації дошкільних установ належить Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт", відповідно до державного акту серії І-ОД №003345 від 20.03.2001.

На підставі наказу Міністерства інфраструктури України №846 від 30.10.2013 "Про передачу об'єктів ДП "Одеський морський торговельний порт" у комунальну власність" доручено Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт" передати у комунальну власність територіальної громади м. Одеси, зокрема, будівлю дитячого садка №190 (1967р.п., інв. №078790) разом з основними засобами, які необхідні для обслуговування цього дошкільного навчального закладу, яка розташовується на земельній ділянці площею 0,4709 га за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 9-а.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №293 від 30.10.2014 затверджено акти приймання передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси дошкільних навчальних закладів, які знаходяться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт", а саме: №190, що розташований за адресою: м. Одеса, Генерала Петрова, 9-а, та №185, що розташований за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-Б, з 01.01.2015.

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" здійснює витрати по сплаті плати за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку, на якій розміщено дитячий садок №190, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Генерала Петрова, 9-а.

Листом за вих. №41-11/635 від 10.04.2015 Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" на адресу Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради було направлено два оригінали договору про відшкодування витрат по платі за землю на розгляд та підписання.

27.05.2015 на адресу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" надійшов лист Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради за вих. №1638/01-20 від 20.05.15 з повідомленням, що договір компенсації плати за землю не підлягає укладенню.

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" 13.10.2015 на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради направило претензію вих. №01-18/1737 від 13.10.2015 щодо компенсації суми земельного податку, у розмірі 33213,44 грн. за користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 9-а.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 09.11.2015 відмовив Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт" у задоволенні претензії. На даний час, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" здійснює витрати по оплаті земельного податку за земельну ділянку, на якій розміщено дитячий садок №190, який перебуває на балансі Одеської міської ради, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Генерала Петрова, 9-а, позивач звернувся до господарського суду Одеської області, із позовною заявою про стягнення з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради солідарно на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" суми збитків у розмірі 57 208,70 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом до суду, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 11, 15, 509, 526, 610 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.147, ст.193, ст.222, ч1 ст.224, ч1 ст.225, ч.1 ст 226 Господарського кодексу України, а саме позивач у позові визначив предмет позову як стягнення збитків - сплаченого земельного податку, за підстав, обумовлених статтею 228 Господарського кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши всі істотні обставини у справі, дійшов ґрунтовного висновку про відсутність у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених законом або договором; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування у вигляді втрат, заподіяних у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,чи витрат, необхідних для відновлення порушеного права, а також у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 228 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю. Отже, неодмінною умовою виникнення у відповідачів перед позивачем обов'язку відшкодувати визначені позивачем суми за наведених предмету та підстав позову є неправомірна поведінка відповідачів, що спричинила витрати управненої сторони, та виконання позивачем обов'язку відповідача відшкодувати заподіяні відповідачем збитки на користь управненої особи (тобто, виконати зобов'язання замість відповідача).

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. 14.1.147 Податкового кодексу України визначено такий вид загального державного податку як плата за землю, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 14.1.72 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до п. 269.1 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до пункту 270.1 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

При цьому, згідно статей 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України).

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 269 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають право користування та право оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Так, за Одеською обласною державною адміністрацією зареєстроване право державної власності на 1/1 частки земельної ділянки площею 0,4709 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти є державною формою власності, на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №55970548 від 25.03.2016 про реєстрацію права власності від 16.06.2015 № 10133263.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №55970548 від 25.03.2016 р. про реєстрацію іншого речового права від 16.06.2015 р. № 10133740 на підставі державного акту від 20.03.2001 р. І-ОД №003345 Державному підприємству "Одеський морський торгівельний порт" зареєстровано право постійного користування зазначеною вище земельною ділянкою.

Отже, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

А, згідно з ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Так, позивач листом за вих. № 41-3/1277 від 08.10.2014 звертався до Міністерства інфраструктури України з заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою розташованою по вул. Генерала Петрова, 9-а, м. Одеса площею 0,4709 га з моменту передачі розташованих на ній дошкільних навчальних закладів з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси та підписання відповідного акту приймання передачі. На що отримав лист - відповідь № 16/1772-14 від 21.10.2014від Міністерства інфраструктури України в якому останнім зазначено, що станом на 21.10.2014 триває робота по передачі будівель дитячих дошкільних закладів в комунальну власність територіальної громади м. Одеси, а тому розгляд зазначеного питання можливий після закінчення вищенаведених заходів. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази повторного звернення позивача до Міністерства інфраструктури України з заявою про відмову від зазначеної земельної ділянки після прийняття рішення Виконавчим комітетом Одеської міської ради №293 від 30.10.2014 року яким затверджено акти приймання передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси дошкільних навчальних закладів, які знаходяться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт", а саме: №190, що розташований за адресою: м. Одеса, Генерала Петрова, 9-а, та №185, що розташований за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-Б, з 01.01.2015.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не оформив належним чином припинення права постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщено дитячий садок №190, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Генерала Петрова, 9-а. після прийняття рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради №293 від 30.10.2014 року, а відтак як постійний користувач за яким зареєстровано право постійного користування зазначеною вище земельною ділянкою зобов'язаний сплачувати земельний податок.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі Господарського суду Одеської області № 916/614/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді І.П. Ходаківська

М.В. Данилова