ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 918/52/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Євсікова О.О.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 січня 2017 року

та на рішення господарського суду Рівненської області від 05 квітня 2016 року

у справі № 918/52/16

господарського суду Рівненської області

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства "Квасилівський завод

комунального устаткування",

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

позивача: Вертас М.М.

відповідача: не з'явилися

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційного банку "Львів" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 92/0-12 від 19 лютого 2016 року та додаткових пояснень по справі від 09 листопада 2016 року, просив в рахунок погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 17 від 19 червня 2009 року в розмірі 23 615,38 Євро, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 28 січня 2016 року складає 639 480,21 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за укладеним між ним та відповідачем договором іпотеки від 18 червня 2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Млинівського міського нотаріального округу за реєстровим № 1077, а саме: на нежитлові будівлі

- літ. А-1: ангар, загальною площею 127,0 кв.м., реєстраційний номер об'єкту - 16633204;

- нежитлову будівлю літ. Б-1: фарбовий цех, загальною площею 444,20 кв.м., реєстраційний номер об'єкту - 16633104;

- нежитлову будівлю літ. В-1: склад, загальною площею 265,10 кв.м., розташовані за адресою: Рівненська область, Млинівський район, с. Владиславівка, вул. Центральна, 27 "а", що належить ТОВ "Агрофірма "Плай" на праві власності; просив визначити спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів, визначити початкову ціну для подальшої реалізації у розмірі 209 300,00 грн. з урахуванням ПДВ, визначену на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Гал-Світ" у висновку про вартість майна від 15 лютого 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням боржником - відкритим акціонерним товариством "Квасилівський завод комунального устаткування" своїх зобов'язань зі своєчасного повернення кредитної заборгованості за укладеним між ним та позивачем Генеральним кредитним договором № 17 від 19 червня 2009 року, в забезпечення виконання яких між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки від 18 червня 2009 року. Внаслідок неповернення кредиту у боржника перед позивачем утворилась заборгованість, яку позивач, керуючись ч.ч 1, 2 ст. 590, ч. 1 ст. 591 ЦК України, ст.ст. 33, 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами Іпотечного договору, просив погасити шляхом звернення стягнення предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 09 листопада 2016 року (суддя Романюк Р.В.) позов задоволено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах є обґрунтованими, оскільки факт невиконання позичальником - ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" своїх зобов'язань за кредитним договором з повернення кредиту є доведеним, докази погашення заборгованості за кредитом ні відповідачем, ні третьою особою не надано, а відтак, позивач, як іпотекодержатель, набув права звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім того, при визначенні ціни продажу предмета іпотеки, суд, керуючись ч. 6 ст. 38, ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", прийняв до уваги в якості належного та допустимого доказу висновок про вартість майна, складений ТОВ "Гал-Світ" на замовлення позивача, та дійшов висновку, що зазначений висновок може бути використаний для визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, оскільки ні відповідачем, ні третьою особою не доведено у належний спосіб невідповідності визначеної у зазначеному висновку вартості майна його дійсній вартості.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 січня 2017 року (склад колегії суддів: Юрчук М.І. - головуючий, Демянчук Ю.Г., Крейбух О.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Не погодившись із зазначеною постановою, Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційного банку "Львів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 січня 2017 року, а рішення господарського суду Рівненської області від 09 листопада 2016 року залишити без змін. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19 червня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Львів", правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів", (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Квасилівський завод комунального устаткування" (позичальник, третя особа) укладено Генеральний кредитний договір № 17 (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до умови якого банк зобов'язався відкрити позичальнику відкличну невідновлювану кредитну лінію з лімітом 36 000,00 євро для модернізації основних засобів шляхом надання коштів за кредитною лінією окремими частинами (траншами) на підставі офіційних листів позичальника в межах вищезазначеної суми кредитної лінії (далі за текстом - ліміту), а позичальник зобов'язався погасити відкличну невідновлювальну кредитну лінію згідно з графіком пониження ліміту, визначеного в додатку-1, який є невід'ємною частиною даного договору, але не пізніше 31 жовтня 2012 року, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 9,99 відсотків річних щомісячно, не пізніше останнього робочого дня. Сума, валюта траншу, цільове призначення, термін користування кредитом (його частиною), рахунки для обліку кредиту (його частини) та відсотків за користування кредитом, розмір плати за кредит по кожному траншу визначаються додатками до цього договору, які укладаються за окремим погодженням між сторонами і стають невід'ємною частиною цього договору з моменту їх укладення.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за зазначеним кредитним договором 19 червня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Львів", правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів", як іпотекодержателем, Відкритим акціонерним товариством "Квасилівський завод комунального устаткування", як боржником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай", як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Млинівського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1077, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі літ. А-1: ангар, загальною площею 127,0 кв.м., реєстраційний номер об'єкту - 16633204, літ. Б-1: фарбовий цех, загальною площею 444,20 кв.м., реєстраційний номер об'єкту - 16633104 та літ. В-1: склад, загальною площею 265,10 кв.м., розташовані за адресою: Рівненська область, Млинівський район, с. Владиславівка, вул. Центральна, 27 "а".

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. договору іпотеки вартість предмета іпотеки згідно зі Звітом про оцінку майна, виконаного 07 травня 2009 року ФОП ОСОБА_9 (сертифікат ФДМУ НОМЕР_1 від 29 серпня 2006 року) становить 535 169,00 грн.

Заставна вартість предмета іпотеки становить 272 345,00 грн. згідно Заключення про актуалізацію майна, що передається в забезпечення повернення кредитних коштів, від 04 червня 2009 року.

В підпункті 2.1.4. пункту 2.1. договору іпотеки сторони визначили, що у випадку невиконання боржником або іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором та/або Кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 4 цього Договору та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання майна, переданого в іпотеку, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Судами встановлено, що Банк умови зазначеного вище кредитного договору виконав у повному обсязі та надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 36 000,00 Євро. Однак, позичальник здійснив погашення наданого банком кредиту лише частково - на суму 12 384,62 Євро, тобто виконав свої зобов'язання за кредитним договором не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 23 615,38 євро, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 28 січня 2016 року складає 639 480,21 грн. Докази погашення зазначеної заборгованості за кредитом в матеріалах справи відсутні.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань з повернення кредиту за кредитним договором Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором № 17 від 19 червня 2009 року у розмірі 23 615,38 євро, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 28 січня 2016 року складає 639 480,21 грн.

Місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим задовольнив позов. Натомість суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності, заява про застосування якої, як встановлено апеляційним господарським судом, не була розглянута судом першої інстанції.

Однак, колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, без належного з'ясування усіх обставин справи, з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.

Згідно з ч. 1 ст. 260, ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Умовами Генерального кредитного договору №17 від 19 червня 2009 pоку з урахуванням додатків до нього № 1 від 19 червня 2009 pоку та № 2 від 30 червня 2010 року передбачено, що погашення відкличної невідновлювальної кредитної лінії здійснюється згідно з графіком пониження ліміту, визначеним в додатку 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору, але не пізніше 31 жовтня 2012 року.

Пунктом 5.5. та підпунктом "б" п. 8.1. Генерального кредитного договору №17 від 19 червня 2009 року визначено, що банк має право достроково припинити кредитування та пред'явити кредит до стягнення з оплатою штрафних санкцій (якщо є підстави) у випадках та в порядку, передбачених розділом 8 цього Договору. Банк має право достроково припинити кредитування та пред'явити кредит до стягнення з оплатою штрафних санкцій (якщо є підстави) у таких випадках: порушення проти Позичальника справи про банкрутство.

Зазначеному праву банку кореспондується обов'язок позичальника достроково повернути банку повністю суму кредиту, відсотків, штрафних санкцій (якщо є підстави) у випадках та в порядку, передбачених розділом 8 цього Договору (пункт 4.2. кредитного договору).

Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 07 червня 2010 року було порушено провадження у справі №9/15 про банкрутство боржника за кредитним договором - ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" (далі за текстом - ВАТ "КЗМУ", боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого.

17 вересня 2010 року публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулось до господарського суду Рівненської області в межах провадження у справі № 9/15 про банкрутство із заявою про визнання кредиторських вимог до ВАТ "КЗКУ" за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року, яка надійшла до господарського суду Рівненської області 04 жовтня 2010 року, реалізувавши тим самим своє право на дострокове повернення кредиту, передбачене п. 5.5., пп. "б" п. 8.1. Генерального кредитного договору №17 від 19 червня 2009 року.

Положеннями статті 264 ЦК передбачено обставини, за яких перебіг позовної давності переривається.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК позовна давність переривається, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05 липня 2011 року у справі №9/15 про банкрутство ВАТ "КЗКУ" затверджено уточнений реєстр вимог кредиторів ВАТ "КЗКУ", до якого були включені і заявлені банком вимоги за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року.

Таким чином, зазначеною ухвалою визнано кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів", що є підтвердженням існування заборгованості, яка мала бути погашена в порядку та черговості, визначених законодавством.

Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги зазначену ухвалу, не надав їй належну оцінку та не дослідив належним чином обставин вчинення боржником дій з визнання наявності свого боргу перед ПАТ АКБ "Львів".

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як стверджує позивач він 02 грудня 2013 року пред'явив в Рівненському міському суді позов в т.ч. до іпотекодавця - ТОВ "Агрофірма "Плай" про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року, який був переданий за підсудністю до Млинівського районного суду Рівненської області. Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2015 року провадження у цивільній справі № 569/22486/13-ц за позовом ПАТ АКБ "Львів" до ТОВ "Агрофірма "Плай" в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року було закрито у зв'язку з тим, що такі вимоги з огляду на предмет позову та суб'єктний склад сторін не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Однак, суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги зазначені доводи позивача та не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам переривання перебігу давності у зв'язку з пред'явленням позивачем до районного суду позову до відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності не застосував до спірних правовідносин положення ст. 264 ЦК України, а місцевий господарський суд не розглянув заяву відповідача про застосування строку позовної давності обставини, а відтак, обставини щодо переривання строку позовної давності не були досліджені судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних судових актів в порушення ст. 43 ГПК України було неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не було застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід розглянути заяву відповідача про застосування строку позовної давності з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, а саме ст. 264 Цивільного кодексу України, та обрахувавши термін початку відліку встановити наявність підстав для його застосування.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не надають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України). Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 09 листопада 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 січня 2017 року у справі № 918/52/16 скасувати.

3. Справу № 918/52/16 передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Судді О.О. Євсіков

С.С. Самусенко