ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 918/216/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпро,

на рішення господарського суду Рівненської області від 01.11.2016

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2017

зі справи № 918/216/16

за позовом державного підприємства "Українська кіностудія анімаційних фільмів" (далі - Підприємство), м. Київ,

до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - Товариство)

про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав на твір,

за участю представників сторін:

Підприємства - не з'явився,

Товариства - Воробйової А.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства 89 570 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав на твір.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 7-9, 15, 50-53 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) та статей 433, 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовано порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом публічного показу епізоду (фрагменту) твору під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", 1970 року випуску, розміщеного на власному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 без необхідного дозволу.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.11.2016 (суддя Політика Н.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 (колегія суддів у складі: Мельник О.В. - головуючий суддя, судді Розізнана І.В., Грязнов В.В.), позов задоволено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 418, 435, 437, 440, 443, 614, 1108, 1109, 1166 ЦК України та статей 1, 7, 8, 9, 11, 15, 50, 52 Закону № 3792 мотивовано неправомірним використанням Товариством спірного твору без одержання необхідного дозволу правовласника.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Товариства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- згідно з пунктом 4 наказу Міністерства культури і туризму України від 19.05.2008 № 575/0/16-08 "Про визнання активами, взяття на баланс та облік майнових прав інтелектуальної власності на кінофільми" наказано взяти на баланс Державної служби кінематографії та облікувати в складі нематеріальних активів права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності (фільми), що зазначені у додатку 1 до наказу та в акті інвентаризації, проведеної Державною службою кінематографії за період з 2005 по 2007 роки;

- у додатку 1 під номером 3422 зазначено аудіовізуальний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1 - 2", Київська студія науково-популярних фільмів, 1970 рік;

- згідно із статтею 1 Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (далі - Указ) утворено Державне агентство України з питань кіно шляхом реорганізації Міністерства культури і туризму України та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 № 346 "Про ліквідацію урядових органів" ліквідовано Державну служби кінематографії; статтею 5 Указу встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються;

- 01.08.2013 Підприємством (Кіностудія) і Державним агентством України з питань кіно (Держкіно; яке є правонаступником Державної служби кінематографії) укладено ліцензійний договір № 01/08/13 (далі - Договір), за умовами якого Держкіно передало Кіностудії виключні майнові авторські права на анімаційні фільми виробництва Київської кіностудії науково-популярних фільмів "Київнаукфільм", зазначені в додатках до цього Договору. Зокрема, в додатку № 1 під номером 86 зазначено аудіовізуальний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", 1970 рік;

- відповідно до пункту 1.2 Договору права передаються, але не обмежуються цим переліком, на наступні способи використання фільмів, їх примірників, епізодів, вихідних, робочих, супроводжуючих чи проміжних матеріалів чи частин, а саме, зокрема, розповсюдження в будь-який законний спосіб; відтворення в будь-який законний спосіб; використання в будь-який законний спосіб; публічний показ фільмів в будь-який законний спосіб; передачу прав на використання у будь-який законний спосіб третім особам; видання дозволів (ліцензій) у будь-який законний спосіб; право на повідомлення фільмів для загального відома по кабелю, по проводам, також будь-яке його публічне повідомлення по телекомунікаційним та іншим мережам та системам, включаючи Інтернет; розповсюдження фільмів через мережу Інтернет будь-якими способами; право на розповсюдження примірників фільмів будь-яким способом; права на використання фільмів, їх назв у будь-якій формі та будь-якими способами, відомими на сьогодні, і які можуть з'явитися у майбутньому;

- пунктом 1.4 Договору встановлено, що територія його дії поширюється на весь світ (без обмеження);

- відповідно до пункту 2.2.1 Договору Кіностудія має право в межах строку і території, зазначених у пунктах 1.3 і 1.4 Договору, передавати третім особам права на окремі або всі способи використання прав, отриманих Кіностудією відповідно до пункту 1.2 даного Договору;

- згідно з пунктом 8.1 Договору він набирає чинності з 03.07.2014 і діє до 24.07.2017;

- докази створення та існування аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_1 - 2" відсутні;

- згідно з висновком експертного комп'ютерно-технічного дослідження від 29.12.2015 № 4696 (далі - Висновок): у нижньому лівому куті веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходяться змінні картинки або відеоролики відеохостингу YouTube, у тому числі відеоролик "ПриватБанк оголошує розіграш квитків на матчі збірної України на Євро-2016", що являє собою фрагмент відомого українського мультфільму "ІНФОРМАЦІЯ_1". Ролик розміщено ІНФОРМАЦІЯ_3; у нижньому правому куті веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться напис "© 2015 ПриватБанк Ліцензія № 22 від 05.10.2011 р." Приналежність даної веб-сторінки до Товариства підтверджується сертифікатами для безопарного https з'єднання;

- відповідно до звіту про спеціальне комп'ютерно-технічне дослідження інтернет-ресурсів від 18.01.2016 № 01/1801: за інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 у блоці "новини ПриватБанку" виявлено відео-файл, який був підписаний "ПриватБанк оголошує розіграш квитків на матчі збірної України на Євро-2016". Цей файл був опублікований ІНФОРМАЦІЯ_3;

- Товариство за свідоцтвами України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є власником торговельних марок "Приват24" та "Privat24" відповідно;

- доменне ім'я "privat24.ua" делеговане Товариству на підставі свідоцтва № НОМЕР_2, що підтверджується інформацією про домен (т. 2, а. с. 6-7);

- відповідачем не надано суду доказів отримання дозволу на використання аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", 1970 року;

- відтворення і публічний показ епізоду (фрагменту) аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" зафіксовано щонайменше у двох областях України: Рівненській та Львівській; за даними системи YouTube, станом на 28.12.2015 ролик мав 5 710 переглядів (дані перегляди не включають число показів на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_2, коли користувач не натискав клавішу "Подивитися ролик"), а відеоролик можна дивитися з різних регіонів, у тому числі за межами України, що підтверджується Висновком;

- Товариством розповсюджено частину спірного твору у власних рекламних цілях з метою потенційного отримання прибутку;

- 89 570 грн. у даному випадку є достатнім та співрозмірним розміром компенсації за порушення майнових авторських прав позивача.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь Підприємства 89 570 грн. компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Водночас статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону № 3792 визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 3792 відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер; публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності); розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Як зазначено у пунктах 40, 41, 46 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" використання твору, розміщеного (з дозволу автора) в мережі Інтернет, можливе лише з дозволу суб'єкта авторського права на цей твір (за винятком відтворення та використання твору в некомерційних цілях (в особистих, у тому числі для навчання тощо); використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом); розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворенням у розумінні статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", і тому на таке розміщення творів поширюється дія статті 15 цього Закону. Якщо у зв'язку з таким розміщенням порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені статтею 15 названого Закону, то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об'єкта суміжних прав, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням зазначених ними норм матеріального права на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, беручи до уваги встановлену чинним законодавством України презумпцію правомірності правочину, встановивши: належність виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір позивачу; наявність у Підприємства права на звернення до господарського суду; використання відповідачем фрагменту спірного аудіовізуального твору у власній господарській діяльності; відсутність у Товариства необхідного дозволу на використання спірного твору; використання Товариством згаданого твору без сплати авторської винагороди, а також врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності у Товариства відомостей стосовно порушення ним чиїх-небудь прав шляхом розміщення на власному веб-сайті посилання на відеоролик з фрагментом спірного твору (який було розміщено Tuco Ugly на відеохостингу YouTube) не можуть бути підставами для задоволення вимог скаржника, оскільки правомірним таке використання спірного твору було б лише за умови наявності відповідного дозволу правовласника, тоді як Товариство такого дозволу не отримувало.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 01.11.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 зі справи № 918/216/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко