Постанова ВГСУ від 18.04.2017 року у справі №910/4232/15-г

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 910/4232/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 рокута рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2016 рокуу справі№ 910/4232/15-г господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс"до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"простягнення 15 944 408 доларів США, що еквівалентно 415 350 227 грн. за участю представників:

позивача - Багнюк І.В.,

відповідача - Таболін О.С., Ханович К.В.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення 15 944 408 дол. США, що еквівалентно 415 350 227 грн., за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною від 25.07.2012 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2016 року у справі №910/4232/15-г (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Чорної Л.В., суддів Разіної Т.І., Яковлєва М.Л.), у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" просить скасувати рішення і постанову господарських судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів, викладених у касаційній скарзі з підстав їх необґрунтованості та просить відмовити у її задоволенні, залишивши в силі оскаржувані судові акти.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.07.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною, в якому визначено, що Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" уклали 08.12.2011 року договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого останнє продало (відступило), а Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" придбало права вимоги за кредитами. За умови надання повідомлення про припинення, продавець повинен буде продати (відступити), а покупець має придбати (прийняти) 10% сукупних непогашених та таких, які підлягають погашенню, прав вимоги за кредитами, придбаних продавцем за договором з Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк", які мають бути визначені в додатку І до цього договору (як цей додаток І може бути змінений або замінений за згодою сторін час від часу для ідентифікації тих прав вимоги за кредитами, які на відповідний час складають 10% сукупних непогашених та таких, які підлягають погашенню, прав вимоги за кредитами, придбаних продавцем за договором з Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк"), за плату та на умовах, визначених в цьому договорі. За преамбулою договору 10 % активів - це 10 % сукупних непогашених та таких, які підлягають погашенню, прав вимоги за кредитами, придбаних продавцем (Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк") за договором з Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанком", які визначені в додатку І до цього договору. Визначення "Повідомлення про припинення", що міститься у розділі І договору, - це повідомлення про припинення, що надається покупцем продавцю у випадках, визначених в Угоді про Співробітництво, а "Угода про Співробітництво" - означає угоду про співробітництво від 25.07.2012 року, укладену між продавцем, Інвестохіллз Ентерпрайсиз Лтд. та НЛП ФАЙНЕНС ЛТД.

В умовах підпунктів (а), (b) пункту 2.2, підпункту (b) пункту 2.3., підпункту (b) пункту 2.4. договору сторони домовились про те, що зобов'язання передати 10 % активів та зобов'язання покупця сплатити за 10 % активів продавцю в порядку, визначеному в цьому договорі (зокрема статті 2.4 та статті 3 цього договору) (відкладені зобов'язання), стають такими, що підлягають обов'язковому виконанню за умови отримання продавцем від покупця повідомлення про припинення, та підлягають виконанню протягом 10 робочих днів з дати отримання продавцем такого повідомлення про припинення. У випадку, якщо покупцем подано більше, ніж одне повідомлення про припинення, строк виконання відкладених зобов'язань починається з дати отримання продавцем першого повідомлення про припинення. Продавець повинен виконати зобов'язання: передати права вимоги за кредитами покупцеві, що складають 10 % активів; сторони повинні підписати акт приймання-передачі прав вимоги за кредитами (з урахуванням задоволення будь-яких інших умов, що можуть бути узгоджені між сторонами у письмовій формі, в тому числі, викладених в цьому договорі), за умови: отримання продавцем від покупця повідомлення про припинення та пред'явлення покупцем продавцю до погашення всієї кількості депозитних сертифікатів, які були отримані покупцем відповідно до договорів банківських вкладів з видачею ощадних (депозитних) сертифікатів на пред'явника, наведених в Додатку X до цього договору, та які станом на дату отримання продавцем повідомлення про припинення залишаються непогашеними та не були передані продавцю або його афілійованій особі. У випадку необґрунтованої відмови продавця виконати свої зобов'язання щодо продажу (відступлення) 10 % активів на користь покупця в порядку та строки, передбачені договором, та за умови належного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, продавець протягом 5 робочих днів з дати такої відмови має відшкодувати покупцю 20,50 % фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за тими правами вимоги за кредитами, щодо яких продавець порушив своє зобов'язання щодо продажу (відступлення), на банківський рахунок покупця, зазначений ним у відповідному письмовому повідомленні продавцю, наданому з посиланням на цей пункт 2.2. (b) договору. Відразу після отримання повідомлення про припинення продавець та покупець добросовісно узгодять додаткові права вимоги за кредитами, що повинні бути відступлені покупцю, таким чином, щоб сукупна непогашена основна сума, нараховані та непогашені проценти та комісійні за всіма правами вимоги за кредитами, що відступаються за цим договором покупцю, дорівнювали 10 % від сукупної непогашеної та такої, що підлягає погашенню, основної суми, нарахованих, непогашених та таких, що підлягають погашенню, процентів та комісійних всіх прав вимоги за кредитами, які були відступлені продавцю відповідно до договору з Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанком" та які на дату отримання повідомлення про припинення залишаються непогашеними та такими, що підлягають погашенню.

За умовами підпункту (ііі) пункту 3 договору, незважаючи на інші положення цієї статті 3, покупець має право шляхом надання письмового повідомлення продавцю щонайменше за 5 робочих днів до дати закриття ініціювати обмін 10 % активів, що є предметом продажу за цим договором, на депозитні сертифікати, які станом на дату закриття залишаються непогашеними та не були передані продавцю або його афілійованій особі як це передбачено Угодою про Співробітництво. У випадку отримання продавцем повідомлення про обмін, сторони зобов'язані не пізніше дати закриття здійснити обмін 10 % активів, що є предметом продажу (відступлення) за цим договором, на депозитні сертифікати, які станом на дату закриття залишаються непогашеними та не були передані продавцю або його афілійованій особі як це передбачено Угодою про Співробітництво.

18.12.2014 року позивачем направлено відповідачу повідомлення про припинення, зареєстроване останнім 19.12.2014 року, оскільки покупець депозитних сертифікатів не сплатив 20.07.2014 року та 20.10.2014 року суми загальної ціни продажу депозитних сертифікатів, що підлягає сплаті за договором купівлі-продажу інвестора та договором купівлі - продажу ІХ, та такий платіж не був здійснений протягом 3 робочих днів з відповідної дати розподілу. В подальшому 18.02.2015 року позивачем пред'явлено до погашення депозитні сертифікати №№ Д-27717/29 - Д-27717/143, які ним отримані за договорами банківських вкладів з видачею ощадних сертифікатів на пред'явника і станом на дату отримання продавцем (відповідачем) не передані продавцю, або його афілійованій особі.

Позивачем листом від 16.02.2015 року, отриманим відповідачем 17.02.2015 року, повідомлено останнього про порушення зобов'язань та необхідність перерахувати 15 944 408 доларів США, що еквівалентно 415 350 227 грн. та складає 20,50% фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за правами вимоги за кредитами, що передбачено підпунктом (b) пункту 2.2 договору, за яким у випадку необґрунтованої відмови продавця виконати свої зобов'язання щодо продажу (відступлення) 10% активів на користь покупця в порядку та строки, передбачені договором та за умови належного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, продавець протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої відмови має відшкодувати покупцю 20,50 % (двадцять цілих п'ятдесят сотих відсотка) фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за тими правами вимоги за кредитами, щодо яких продавець порушив своє зобов'язання щодо продажу (відступлення), на банківський рахунок покупця, зазначений ним у відповідному письмовому повідомленні продавцю, наданому із посиланням на цей пункт 2.2 (b) договору.

Внаслідок невиконання Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" цих умов договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заявленої суми грошових коштів.

Суди попередніх інстанцій, врахувавши приписи ст.ст. 509,525,526,629 Цивільного кодексу України, здійснивши аналіз матеріалів справи відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 15 944 408 дол. США, що еквівалентно 415 350 227 грн., за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною від 25.07.2012 року, обґрунтовано зазначивши, що в порушення умов договору купівлі-продажу, позивачем пред'явлено до погашення депозитні сертифікати пізніше ніж повідомлення про припинення, (18.02.2015 року), тоді як в матеріалах справи відсутні докази узгодження між сторонами додаткових прав вимоги за кредитами, а позивачем не доведено належного виконання умов договору, як це передбачено п.п. (b) пункту 2.4. договору. Також відсутні докази відмови продавця від виконання своїх зобов'язань щодо продажу (відступлення), в той час як 05.02.2015 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про обмін, що свідчить про відмову позивача від процедури купівлі прав вимоги.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що Постановою правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 року "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Таким чином, залишаючи без задоволення позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували приписи статті 2, пункт 1 частини 5 статті 36, пункт 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону. Після запровадження у банку тимчасової адміністрації та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому спеціальним Законом порядку, виключно в межах ліквідаційної процедури, з дотриманням принципу черговості. Задоволення вимог кредитора поза межами ліквідаційної процедури є порушенням принципу пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, суди першої й апеляційної інстанцій повно встановили всі істотні для справи обставини, правильно застосували норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та дійшли вірного висновку про не доведення позивачем належними та допустимими доказами обставин наявності обов'язку відповідача сплатити заявлений розмір грошових коштів та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про наявність обов'язку відповідача сплатити позивачу заявлений розмір коштів відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

Необґрунтованими є і доводи заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині відмови у прийнятті додатково поданих позивачем апеляційному господарському суду доказів у справі без належного зазначення причин неможливості їх подання до суду першої інстанції, які були визнані судом попередньої інстанції неповажними.

Відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Так, суд попередньої інстанції, врахувавши зазначені приписи ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, встановивши, що у клопотанні позивача про долучення додаткових доказів не обґрунтовано поважність причин пропуску строку останнім на їх подання до суду першої інстанції, оцінивши доводи апелянта зазначені у заяві про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду та дослідивши, що позивач належним чином повідомлявся судом першої інстанції про дати та час розгляду справи, мав інших представників, які відповідно до наявної у матеріалах справи довіреності були наділені повноваженнями на представництво його інтересів у судах та маючи доступ до загальнодоступної інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень про хід та результати розгляду даної справи у судах, з огляду на положення ст.33 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку, що несвоєчасне подання позивачем доказів у справі не підтверджено наявністю реальних перепон в останнього у реалізації зазначеного обов'язку.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -