ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 910/16945/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Корнілової Ж.О., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.01.17у справі№910/16945/16господарського судуміста Києваза позовомДержавної екологічної інспекції у Київській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі"провідшкодування шкоди за участю представників від:позивачаЗагородньої Н. О. (дов від 17.02.17),відповідачаКалініченко В.В. (дов від 28.09.16)

В С Т А Н О В И В :

Державна екологічна інспекція у Київській області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі" про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на суму 24 791,48 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.16 (суддя Спічак О.М.), у задоволенні позову відмовлено повністю, з огляду на положення ст.23 Кодексу України про надра (у редакції від 08.12.15, яка набрала законної сили 01.01.16) та п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.15 №867-VIII, відповідач не несе відповідальності за видобування підземних вод без спеціального дозволу до набрання чинності цим Законом.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.17 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А.) рішення місцевого суду скасовано, позов задоволено, зважаючи на те, що споживачем використовувалася вода для виробничих потреб підприємства поза законодавчозакріплений порядок отримання спеціального дозволу на такий видобуток, що встановлено у ході перевірки за період з 01.01.14 по 09.12.14.

Не погоджуючись із судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.

Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям вказаного судового акта з порушенням норм матеріального права (ч.1 ст.4-1 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"), судом другої інстанції проігнорований факт завчасного звернення відповідача до Державної служби геології і надр України за дозволом на спеціальне водокористування, проте всупереч вимог законодавства вказаним держорганом порушені строки видачі документів дозвільного характеру, що спричинило незаконне нарахування матеріальної шкоди. А також процесуального права (ч.6 ст.105 ГПК України), оскільки судом апеляційної інстанції, на думку скаржника, здійснено односторонній розгляд справи, мотиви судового акту зводяться лише до доводів апеляційної скарги.

Позивач надав відзив, в якому просив постанову по справі №910/16945/16 залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у відповідності до ст.202 ЗУ "Про охорону навколишнього середовища", ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну екологічну службу у Київській області. Затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.11 №136 та на підставі плану заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства у Київській області на І квартал 2016 року (а.с.16), Державною екологічною інспекцією у Київській області (позивач) видано наказ від 27.01.16 №39 про проведення у період з 01.02.16 по 19.02.16 планової перевірки дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства (а.с.19), зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі" (відповідач).

На підставі вказаного наказу оформлено направлення №001656 про проведення у період з 01.02.16 по 19.02.16 планової перевірки дотримання відповідачем вимог чинного природоохоронного законодавства за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, смт Калинівка, вул. Залізнична,49-Б (договір оренди земельної ділянки від 07.06.06, укладений між відповідачем та Калинівською селищною радою) (а.с.20).

Про проведення вказаної перевірки відповідачу направлено повідомлення від 12.01.16№02031/165, яке отримане останнім 19.01.16, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0313800860812 (а.с.17-18).

Під час проведення перевірки позивачем встановлено, що відповідачем за вказаною адресою у період з 01.01.14 по 09.12.14 здійснювалося водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, про що зазначено в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "Тельбі" (а.с.21-28).

Уповноважені особи відповідача відмовилися від підписання акту перевірки, про що до акту було внесено відповідний запис. Проте, акт перевірки надісланий відповідачу 19.02.16 та отриманий останнім 26.02.16, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення.

На підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "Тельбі" складено припис від 19.02.16 щодо усунення порушень, виявлених під час перевірки (а.с.48).

За результатами перевірки, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.09 №389, інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області Сурмило В.В. здійснено розрахунок шкоди, завданої державі самовільним використанням води із підземних джерел ТОВ "Тельбі" при відсутності дозвільних документів, розмір якої становить 24 791,48 грн.(а.с.52)

Надіслана позивачем претензія від 23.02.16 №20 про відшкодування збитків завданої державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на суму 24 791,48 грн., отримана відповідачем 04.03.16, проте, залишена останнім без задоволення (а.с.51, 53), що і стало предметом розгляду даної справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд вказав, що вимоги про відшкодування шкоди за порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища не підлягають задоволенню, оскільки на момент набрання чинності ЗУ від 01.12.15 №867-VIII відповідач отримав спеціальний дозвіл на водокористування, а у період з січня 2014 року по грудень 2014 року здійснював водокористування без спеціального дозволу, але в обсягах, що не перевищували 300 м3/добу.

Скасовуючи рішення місцевого суду, друга інстанція дійшла висновку, що має місце порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, щодо водокористування без спеціального дозволу за період 2014 року для промислових потреб. При цьому, не вбачається підстав для звільнення від відповідальності, оскільки у порушення вимог п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ від 08.12.15 №867-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі", яким передбачені випадки звільнення від такої відповідальності, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що ним розпочата процедура отримання спеціального дозволу на водокористування, яка не закінчена на момент набрання чинності вказаним Законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Приписами ч.ч.2, 3 ст.2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Таким чином, норма ст.2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Відтак, водні відносини в Україні регулюються не лише Водним кодексом України, а і іншим законодавством, зокрема Кодексом України про надра.

Згідно зі ст.21 Кодексу України про надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Відповідно до ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі у межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3/добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно приписів ст.48 ВК України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Статтею 49 ВК України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання спеціального дозволу на водокористування є її видобуток для власних господарсько-побутових потреб. Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби". Проте із системного аналізу приписів Гл.11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), Гл.13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів Гл.2 (надання надр у користування), Гл.4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби", що узгоджується із практикою ВСУ (постанова від 01.04.15 у справі №922/2610/14 (№3-32гс15).

Розглядаючи спір по суті суди з'ясували, що згідно звіту про використання підземних вод за 2014 рік (наданого на вимогу апеляційного суду - а.с.207 т.1) відповідач використовував воду не тільки для задоволення господарських і побутових потреб, а й для виробничих потреб, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу.

Так, відповідно до звіту за формою № 7-гр (підземні води) використання відповідачем підземних вод здійснювалося на господарсько-питне водопостачання (ГПВ) та виробничо-технічне водопостачання (ВТВ).

Отже, для використання відповідачем підземних вод для виробничих потреб є необхідним отримання спеціального дозволу.

Як встановлено попередніми інстанціями, 30.05.11 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області видано Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі" дозвіл на спеціальне водокористування №150/13, терміном дії з 30.05.11 до 01.01.14.

Під час проведення перевірки позивачем встановлено, що за вказаною адресою відповідач у період з 01.01.14 по 09.12.14 здійснював водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, про що зазначено в акті.

Отже із зазначеного вбачається, що відповідач не переоформив дозвіл на спеціальне водокористування від 30.05.11 в установленому законом порядку та у визначені строки, тобто відповідач у період з 01.01.14 по 09.12.14 (дата видачі нового дозволу - а.с.32 т.1) здійснював забір води із двох артезіанських свердловин, розміщених на території відповідача без дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно зі ст.110 ВК України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За приписами ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Матеріалами справи підтверджується факт водозабору за оспорюваний період без оформлення спеціального дозволу, що підтверджується актом перевірки позивача від 09.02.16.

Окрім того, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження правомірності вимог і факт бездозвільного споживання артезіанської води відповідачем, матеріали справи містять акт перевірки датований березнем 2014 року, проведеною позивачем, який містить припис отримати дозвіл на спеціальне водокористування (акт перевірки від 24.03.14 - а.с.187 т.1).

Доводи касаційної скарги про ігнорування апеляційною інстанцією факта завчасного звернення відповідача до Державної служби геології і надр України за переоформленням дозволу на спеціальне водокористування не приймаються до уваги, зважаючи на таке.

Відповідач розпочав процедуру отримання дозволу лише після винесення Державною екологічною інспекцією у Київській області 24.03.14 відповідного Припису.

Заява про надання дозволу спецводокористування ТОВ "Тельбі", в якій значиться що вона надійшла до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації 18.06.14 (а.с.178 т.1).

При цьому, жодних доказів на підтвердження завчасного звернення відповідача або його уповноваженої особи для отримання вказаного дозволу, матеріали справи не містять, що вірно встановлено апеляційною інстанцією.

Отже, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Київській області, стягнувши з відповідача 24 791,48 грн.. шкоди, яка була нарахована згідно вищевказаної Методики за період з 01.01.14 до 09.12.14, заподіяної державі ТОВ "Тельбі", внаслідок забору підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.17 у справі №922/1353/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Ж.О. Корнілова

С.К. Могил