ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 908/5397/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 10.10.2016 та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі№908/5397/15 Господарського суду Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця до відповідачів:1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферромет 1", 2) Державного підприємства "Нігинський кар'єр" простягнення 144 203,52 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Макаровець І.В., довір. від 20.01.2017 б/н;

- відповідача 1: не з'явився;

- відповідача 2: не з'явився;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферромет 1" про стягнення 144 203,52 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.01.2016 у справі № 908/5397/15 (суддя Кагітіна Л.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (головуючий суддя Татенко В.М., судді Колядко Т.М., Скакун О.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2016 (головуючий суддя Шевчук С.Р., судді Волік І.М., Демидова А.М.) рішення Господарського суду Запорізької області від 04.01.2016 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 скасовано, справу скеровано до Господарського суду Запорізької області на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.08.2016 до участі у справі у якості другого відповідача залучено Державне підприємство "Нігинський кар'єр".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.10.2016 у справі №908/5397/15 (суддя Азізбекян Т.Я.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016 (головуючий суддя Стойка О.В., судді Зубченко І.В., Попков Д.О.) у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферромет 1" відмовлено. Провадження у справі стосовно Державного підприємства "Нігинський кар'єр" - припинено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.10.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача 1 плату за користування вагонами у розмірі 144 203,52 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог статей 33, 34, 43 господарського процесуального кодексу України, оскільки судами не надано належної юридичної оцінки наявним в матеріалах справи наказам залізниці про затримку вагонів та про відновлення руху, актам загальної форми ГУ-23 та актам затримки вагонів ГУ-23а, якими підтверджується факт затримки вагонів, їх кількість та час затримки. Наголошує на наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.01.2015 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця", правонаступником якого є позивач та відповідачем укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 2127 (далі - Договір), предметом якого відповідно є надання позивачем відповідачу послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за надані послуги.

Відповідно до п.п. 3.1-3.3 Договору, відповідач-1 здійснює попередню оплату позивачу на відповідний рахунок. Одержані кошти позивач зараховує на особовий рахунок відповідача-1. Послуги відповідачу-1 за договором надаються за наявності попередньої оплати на його особовому рахунку.

Сума попередньої оплати на особовому рахунку відповідача-1 визначається із розрахунку середньодобового обсягу перевезень за відпрацьовані дні попереднього або поточного місяця. Сторони погодили розмір попередньої оплати у сумі середньодобового обсягу перевезень за п'ять діб.

Позивач відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) в особовому рахунку відповідача-1 на підставі перевізних документів накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін., оформлених у паперовому або електронному вигляді.

У квітні 2015 року до станції Балин Південно-Західної залізниці для відповідача-1 надходили вагони, які за відсутності технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення були затримані та перенаправлені у квітні, травні 2015 року до станції Нігин.

Загальний час затримки вагонів на коліях станцій було зафіксовано актами затримки вагонів форми ГУ-23а №21 від 12.04.2015, №22 від 13.04.2015, №46 від 15.04.2015, № 49 від 13.04.2015, №55 від 15.04.2015, №52 від 20.04.2015, №28 від 24.04.2015, №27 від 25.04.2015, №25 від 22.04.2015, №27 від 28.04.2015, та актами загальної форми ГУ-23 №№ 884, 892, 895, 897, 902, 903, 995, 998, 1004, 1022, 1023, 1034, 1035, 1036, 1039, на підставі яких позивачем була нарахована плата за користування вагонами по відомостям №17040034, №17040035, № 22040047, № 28040058, №28040062, №29040063, № 29040066, №29040067, №12050072 форми ГУ-46 на загальну суму 144 203,52 грн.

Спір у справі, що переглядається, виник у зв'язку з відмовою ТОВ "Ферромет 1" сплатити нараховану йому залізницею плату за користування вагонами.

Розглядаючи спір по суті, суди керувалися приписами статті 119 Статуту залізниць та положеннями пунктів 3, 4, 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999 №113 (далі за текстом - Правила користування) та дійшли висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки акти про затримку вагонів (форма ГУ-23а) № 21 від 12.04.15 (початок затримки вагонів), № 22 від 13.04.15 (закінчення затримки вагонів), так само, як і акти (форма ГУ-23а) №49 від 13.04.15 (початок затримки вагонів 24 одиниць) та № 46 від 15.04.15 (закінчення затримки вагонів 24 одиниць), №55 від 15.04.15 (початок затримки вагонів 13 одиниць), №52 від 20.04.15 (закінчення затримки вагонів 13 одиниць - 41), акт №28 від 24.04.15 (початок затримки вагонів), акт №27 від 25.04.15 (закінчення затримки вагонів), акт № 28 від 24.04.15 та № 27 від 25.04.15, акт №25 від 22.04.15 та №27 від 28.04.15 (29 вагонів), не є належними доказами для стягнення плати за користування вагонами з відповідача 1.

Крім цього, рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1622/15 від 17.11.2015, яке набрало законної сили 30.11.2015, за позовом ПАТ "Українська залізниця" до ДП "Нігинський кар'єр" встановлено, що у березні - квітні 2015 по станції Балин була затримана група вагонів вантажовласника з причини неможливості приймання вагонів вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення, які в подальшому були переправлені на станцію Нігин, тобто з вини відповідача-2 по даній справі. В подальшому група вагонів була затримана на станції Нігин з причин, що залежали від вантажовласника - ДП "Нігинський кар'єр", з якого стягнуто плату за користування вагонами за відомостями форми ГУ-46 у загальній сумі 262 647,36 грн.

Стосовно ж відповідача 2, то оскільки позивачем не було заявлено позовних вимог до ДП "Нігинський кар'єр", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі щодо відповідача-2 на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відсутність предмету спору.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог та припинення провадження у справі у зв'язку з наступним.

Відповідно до приписів частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Статтею 71 Статуту залізниць України визначено взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, між ДТГО "Південно-Західна залізниця", правонаступником якого є позивач та відповідачем-1 укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків від 21.01.2015 № 2127.

Водночас, під час розгляду справи, судами також з'ясовано, що залізнична під'їзна колія, на яку мали подаватися спірні порожні вагони, належить не відповідачу-1, а відповідачу-2. Між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та ДП "Нігинський кар'єр" ще у 2009 році укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Нігин Південно-Західної залізниці № 899 від 05.05.2009, умовами якого сторони погодили питання порядку подачі на під'їзну колію та забирання з неї усіх вагонів; часу перебування вагонів на під'їзній колії під вантажними операціями та порядку та обсягу послуг, які має сплачувати власник цієї колії позивачу.

Зокрема, як встановлено судами, пунктом 16 цього договору визначено, що плату за користування вагонами сплачує саме власник під'їзної колії - відповідач-2.

Згідно статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, відповідно до пункту 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, мають статус "вантажу", що залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999 №113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

За приписами пункту 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно пункту 9 розділу ІІІ Правил про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Пунктом 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами врегульовано, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Відповідно до пунктів 1, 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (далі - Правила складання) при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 24.05.2016 наголосив на необхідності з'ясування особи, дії якої спричинили затримку вагонів 15.04.2015, 20.04.2015, 26.04.2015, 28.04.2015, 29.04.2015 та 08.05.2015.

Суди цього не з'ясували, обмежившись посиланням на рішення Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1622/15 від 17.11.2015, та керуючись приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України суди зауважили, що у березні-квітні затримка вагонів на станції Балин була зумовлена діями власника колії - ДП "Нігинський кар'єр", і ним відповідні кошти за затримку вагонів уже були сплачені за згаданим рішенням.

Колегія суддів звертає увагу судів першої та апеляційної інстанцій на те, що згаданим рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1622/15 від 17.11.2015 судом вирішувалося питання про затримку вагонів 04.04.2015 та 07.04.2015, які належали ДП "Нігинський кар'єр". Яким чином затримка вагонів, які належали державному підприємству 04.04.2015 та 07.04.2015 вплинула на затримку вагонів, які належали ТОВ "Ферромет 1" 15.04.2015, 20.04.2015, 26.04.2015, 28.04.2015, 29.04.2015 та 08.05.2015 судами не вказано. Судами під час розгляду справи №924/1622/15 питання затримки вагонів 15.04.2015, 20.04.2015, 26.04.2015, 28.04.2015, 29.04.2015 та 08.05.2015 взагалі не досліджувалося. Відтак, судами безпідставно застосовано статтю 35 Господарського процесуального кодексу України та надано преюдиційного значення фактам, які не стосуються предмету спору у справі, що переглядається.

Тобто судами так і не встановлено, хто є особою, відповідальною за затримку вагонів, яка відбулась 15.04.2015, 20.04.2015, 26.04.2015, 28.04.2015, 29.04.2015, 08.05.2015 та хто зобов'язаний сплатити кошти за зберігання вагонів - вантажовласник чи власник під'їзної колії.

Як обґрунтовано зауважено представником позивача у касаційній скарзі, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема наказам про затримку вагонів та про відновлення руху (т. 2 арк. 12-16), акти затримки вагонів ГУ-23а, акти загальної форми ГУ-23 щодо обставин затримки вагонів, їх кількості та часу затримки. Судами не перевірено обґрунтованість сум нарахованих у відомостях плати за користування вагонами №№17040034, 17040035, 22040047, 28040058, 28040062, 29040063, 29040066, 29040067, 12050072 та відповідність наданого позивачем розрахунку плати за користування вагонами (т. 1 арк. 107-119) умовам укладеним між сторонами договорів, пункту 15 Правил користування вагонами і контейнерами, Ставкам плати за користування вагонами і контейнерами, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури від 6.01.2015 №13.

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду. Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти обґрунтоване, законне рішення суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.10.2016 у справі №908/5397/15 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я О.О. Євсіков

С у д д я О.А. Кролевець