ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 906/885/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 5" Житомирської міської ради, м. Житомир,

на рішення господарського суду Житомирської області від 20.09.2016

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017

зі справи № 906/885/15

за позовом комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 5" Житомирської міської ради (далі - Підприємство)

до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Житомир,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Житомирська міська рада (далі - Рада), м. Житомир,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.), м. Житомир,

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.), м. Житомир,

про скасування рішення,

за участю представників:

Підприємства - Ільченко Н.В.,

Відділення - не з'явився,

Ради - не з'явився,

ОСОБА_2 - не з'явився,

ОСОБА_3 - ОСОБА_3 (особисто),

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про скасування рішення адміністративної колегії Відділення від 29.04.2015 № 7-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.09.2016 (суддя Машевська О.П.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 (колегія суддів у складі: Маціщук А.В. - головуючий суддя, судді Гулова А.Г., Розізнана І.В.), у позові відмовлено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Підприємства та ОСОБА_3, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що:

- Рішенням АМК:

визнано, що Підприємство протягом 2011 - 2014 років та поточного періоду 2015 року займало монопольне становище на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах відповідної зони обслуговування міста Житомира з часткою 100 % відповідно (пункт 1);

дії Підприємства, які полягали у неведенні обліку фактично понесених витрат на надання кожної складової послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку окремо (як це передбачено чинним законодавством України) та віднесення до витрат на поточний ремонт окремих видів виконаних робіт, які не відносяться до поточного ремонту, що призводить до нарахування зайвої плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцям житлових будинків, які обслуговує Підприємство, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення таких дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);

за вчинення зазначеного порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 68 000 грн. (пункт 3);

зобов'язано Підприємство у двомісячний строк з дня одержання Рішення АМК припинити назване порушення шляхом проведення перерахунку плати за надані не в повному обсязі послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за 2014 рік (пункт 4);

про виконання зобов'язання повідомити Відділення у трьохденний строк з дня виконання (пункт 5).

Статтею 1 Закону № 2210 встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2210 суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

За приписами пункту 2 статті 50 Закону № 2210 зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною першою статті 13 Закону № 2210 встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами;

- проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольним комітетом України.

За приписами частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права та з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, дослідивши доводи Відділення, покладені в обґрунтування його висновків щодо зайняття Підприємством протягом 2011 - 2014 років та поточного періоду 2015 року монопольного становища на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах відповідної зони обслуговування міста Житомира з часткою 100 %, а також щодо вчинення ним дій, які полягали у неведенні Підприємством обліку фактично понесених витрат на надання кожної складової послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку окремо (як це передбачено чинним законодавством України) та віднесення до витрат на поточний ремонт окремих видів виконаних робіт, які не відносяться до поточного ремонту, що призводить до нарахування зайвої плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцям житлових будинків, які обслуговує Підприємство, -

дійшли обґрунтованих висновків стосовно прийняття відповідачем Рішення АМК у межах наданих йому повноважень та без порушення приписів чинного законодавства, а тому за відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання оспорюваного Рішення АМК недійсним правомірно відмовили Підприємству в задоволенні даного позову.

Згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 20.09.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 зі справи № 906/885/15 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 5" Житомирської міської ради - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко