ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 905/687/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКролевець О.А.,суддів:Євсікова О.О., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Красносільське"на рішення та постановуГосподарського суду Донецької області від 20.05.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2016у справі№905/687/16 Господарського суду Донецької областіза позовомПриватного підприємства "Агропром-Центр"доТовариства з додатковою відповідальністю "Красносільське"простягнення заборгованості в розмірі 401186,19 грн.за участю представниківвід позивача:Зудінов О.С.,від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.05.2016 (судді: Філімонова О.Ю., Шилова О.М., Паляниця Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красносільське" (далі - Товариство, ТДВ "Красносільське", покупець) на користь Приватного підприємства "Агропром-Центр" (далі - Підприємство, постачальник, ПП "Агропром-Центр") 12780,47 грн. штрафу, 250149,17 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 23232,36 грн. Відстрочено виконання рішення до жовтня 2016р. та розстрочено його виконання на 18 місяців, з жовтня 2016р. по березень 2018р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2016 (колегія суддів у складі: Ломовцева Н.В., Колядко Т.М., Скакун О.А.) рішення змінено частково шляхом стягнення з ТДВ "Красносільське" на користь ПП "Агропром-Центр" 12780,47 грн. штрафу, 227832,34 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 23232,36 грн. Виключено абзац четвертий резолютивної частини рішення від 20.05.2016 (щодо розстрочення його виконання з жовтня 2016р. по березень 2018р.).

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати повністю як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідачем подано заяву про розгляд касаційної скарги без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.02.2013р. між Приватним підприємством "Агропром-Центр" (постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю "Красносільське" (покупець) укладено договір поставки товару №СЗР-47-К (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві продукцію сільськогосподарського та виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його вартість (п.1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що партією товару вважається загальна кількість товару в асортименті, зазначеному в накладній. Вартістю партії товару вважається загальна вартість товару в асортименті, зазначеному в накладній. Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена в накладній. Сумою договору вважається вартість всіх партій товару, зазначена у всіх специфікаціях.

Ціна партії товару й загальна його вартість указуються в специфікаціях (п.3.1 договору).

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 договору він діє з моменту підписання по 31 грудня 2013р. У випадку, якщо грошові зобов'язання не будуть виконані, даний договір продовжує свою дію до його виконання стороною своїх грошових зобов'язань, незалежно від закінчення термінів дії договору, зазначених у п.6.1 договору.

Згідно з п.п.3.3, 3.5 договору покупець зобов'язаний оплатити постачальникові товар у строки й у порядку, зазначеному в специфікації, а також здійснити перерахування ціни товару в порядку, передбаченому дійсним договором (специфікацією). Датою оплати партії товару вважається дата надходження коштів у повному обсязі, згідно умов специфікації, на рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар в асортименті та кількості, вказаних у специфікаціях, на загальну суму 1385037,38 грн., а саме: 1) за специфікацією №1 від 15.03.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладна №313 від 28.03.2013р. на суму 6160,08 грн.; 2) за специфікацією №2 від 15.03.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладні №314 від 28.03.2013р. на суму 103901,76 грн.; №314/1 від 17.04.2013р. на суму 127644 грн.; 3) за специфікацією №СЗР-47-К/3 від 28.03.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладна №439 від 17.04.2013р. на суму 123494,76 грн.; 4) за специфікацією №СЗР-47-К/4 від 22.04.2013р. (строк оплати до 02.09.2013р.): накладна №716 від 23.04.2013р. на суму 32400 грн.; 5) за специфікацією №СЗР-47-К/5 від 29.04.2013р. (строк оплати до 30.09.2013р.): накладна №833 від 29.04.2013р. на суму 12384,96 грн.; 6) за специфікацією №СЗР-47-К/6 від 13.05.2013р. (строк оплати до 30.09.2013р.): накладні №945/1 від 14.05.2013р. на суму 23253,36 грн., №945 від 13.05.2013р. на суму 21464,64грн.; 7) за специфікацією №СЗР-47-К/7 від 20.05.2013р. (строк оплати до 16.09.2013р.): накладна №1074 від 20.05.2013р. на суму 27540 грн.; 8) за специфікацією №СЗР-47-К/8 від 21.05.2013р. (строк оплати до 16.09.2013р.): накладна №1097 від 24.05.2013р. на суму 48970,80 грн.; 9) за специфікацією №СЗР-47-К/9 від 27.05.2013р. (строк оплати до 31.10.2013р.): накладні №1184 від 28.05.2013р. на суму 61130,88 грн.; №1184/1 від 07.06.2013р. на суму 174843,36 грн.; 10) за специфікацією №СЗР-47-К/10 від 27.05.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладна №1185 від 28.05.2013р. на суму 22860 грн.; 11) за специфікацією №СЗР-47-К/11 від 29.05.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладна №1217 від 30.05.2013р. на суму 50911,20 грн.; 12) за специфікацією №СЗР-47-К/12 від 31.05.2013р. (строк оплати до 02.09.2013р.): накладна №1235 від 03.06.2013р. на суму 5073,88 грн.; 13) за специфікацією №СЗР-47-К/13 від 17.06.2013р. (строк оплати до 16.09.2013р.): накладна №1415 від 20.06.2013р. на суму 3309,72 грн.; 14) за специфікацією №СЗР-47-К/14 від 25.06.2013р. (строк оплати до 25.09.2013р.): накладна №1468 від 25.06.2013р. на суму 46962 грн.; 15) за специфікацією №СЗР-47-К/15 від 03.07.2013р. (строк оплати до 30.09.2013р.): накладна №1500 від 13.08.2013р. на суму 133716 грн.; 16) за специфікацією №СЗР-47-К/16 від 22.07.2013р. (строк оплати до 16.09.2013р.): накладна №1507 від 23.07.2013р. на суму 14299,20 грн.; 17) за специфікацією №СЗР-47-К/17 від 30.07.2013р. (строк оплати до 01.03.2014р.): накладна №1623 від 05.09.2013р. на суму 313236 грн.; 18) за специфікацією №СЗР-47-К/18 від 19.08.2013р. (строк оплати до 30.09.2013р.): накладна №1704 від 05.09.2013р. на суму 31480,80 грн.

Судами також встановлено, що відповідач в рахунок оплати товару сплатив позивачу 418288 грн., що підтверджується наявними в справі платіжними дорученнями.

Крім того, відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 33985,68 грн., що підтверджено накладною на повернення №140 від 13.05.2013.

В ході виконання договору сторони провели взаємозалік зустрічних однорідних вимог, кошти від проведеного взаємозаліку позивачем були направлені на погашення боргу за наступними специфікаціями: 1) взаємозалік від 21.10.2014 в сумі 125296,00грн. направлено на погашення: в сумі 106483,91 грн. по специфікації №2 від 15.03.2013р.; в сумі 18812,09грн. по специфікації №СЗР-47-К/3 від 28.03.2013р.; 2) взаємозалік від 18.11.2014 в сумі 148662 грн. направлено на погашення: в сумі 79983,72грн. по специфікації №СЗР-47-К/3 від 28.03.2013р.; в сумі 18288,00грн. по специфікації "СЗР-47-К/10 від 27.05.2013р.; в сумі 23490,48грн. по специфікації №СЗР-47-К/11 від 29.05.2013р.; в сумі 26899,80грн. по специфікації №СЗР-47-К/17 від 30.07.2013р.; 3) взаємозалік від 29.09.2015 в сумі 272294,20 грн. направлено на погашення: в сумі 272294,20 грн. по специфікації №СЗР-47-К/17 від 30.07.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2015р. між ПП "Агропром-Центр" (Підприємство) та ТДВ "Красносільське" (Товариство) укладено додаткову угоду №4 до договору купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014 про зарахування однорідних зустрічних вимог в розмірі 364745,12 грн., в якій визначено, що борг Товариства перед Підприємством за договором поставки товару №СЗР-47-К від 11.02.2013 вважається погашеним.

Таким чином, укладенням додаткової угоди №4 від 29.09.2015 до договору купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014 між ПП "Агропром-Центр" та ТДВ "Красносільське" оформлено правочини щодо припинення їх взаємних господарських зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Предметом даного спору є вимоги Підприємства про стягнення з Товариства нарахованих у зв'язку з простроченням виконання покупцем зобов'язань з оплати товару, поставленого за договором №СЗР-47-К від 11.02.2013.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на невиконання покупцем своїх договірних зобов'язань у строки, встановлені специфікаціями, які настали протягом вересня-жовтня 2013р. та в березні 2014р., в той час як повне погашення основного боргу відбулося лише 29.09.2015р. шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог згідно додаткової угоди №4 від 29.09.2015 до договору купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що у зв'язку з тривалим простроченням виконання покупцем зобов'язань за договором поставки товару №СЗР-47-К від 11.02.2013 та погашенням залишку основного боргу в розмірі 364745,12 грн. шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог лише 29.09.2015р. згідно додаткової угоди №4 до договору купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014, постачальником (позивачем) правомірно нараховані на суму заборгованості 127804,66 грн. штрафу, 250149,17 грн. інфляційних втрат (за період з 17.09.2013р. по 29.09.2015р.) та 3% річних у розмірі 23232,36 грн. (за період з 03.09.2013р. по 29.09.2015р.). При цьому, суд на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та п.п.3, 6 ст.83 ГПК України з урахуванням форс-мажорних обставин, підтверджених висновком Торгово-промислової палати України від 04.09.2014, зменшив розмір підлягаючого до стягнення штрафу до 10% (12780,47 грн.), відстрочив виконання рішення у справі до жовтня 2016р. та розстрочив його виконання на 18 місяців (з жовтня 2016р. по березень 2018р.).

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, в свою чергу, здійснивши арифметичний перерахунок розміру інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що, дійсний розмір інфляційних втрат позивача за період з жовтня 2013р. по серпень 2015р. становить 227832,34 грн., а одночасне надання місцевим господарським судом відстрочки та розстрочки виконання рішення суперечить приписам ст.83 ГПК України, тому рішення від 20.05.2016 в частині надання розстрочки його виконання підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст.526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 4 ст.230 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.4.2 договору у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення, а у разі прострочення понад двадцять днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості.

Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено в п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з ст.ст.17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2015 у справі №905/3008/15 (між тими ж сторонами) встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю "Красносільське" свої зобов'язання з оплати вартості поставленого товару виконало з порушенням строків, визначених договором №СЗР-47-К від 11.02.2013 та специфікаціями.

Судом апеляційної інстанції достеменно встановлено та скаржником не спростовується факт тривалого прострочення виконання покупцем зобов'язань за договором поставки товару №СЗР-47-К від 11.02.2013, так як залишок основного боргу в розмірі 364745,12 грн. було погашено відповідачем шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог лише 29.09.2015р. згідно додаткової угоди №4 до договору купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014, внаслідок чого постачальником (позивачем) правомірно нараховані на суму простроченої заборгованості 127804,66 грн. штрафу (за прострочення понад 20 днів строку оплати, зазначеного у специфікаціях), 227832,34 грн. інфляційних втрат (за період з жовтня 2013р. по серпень 2015р.) та 3% річних у розмірі 23232,36 грн. (за період з 03.09.2013р. по 29.09.2015р.).

При цьому, апеляційним судом правомірно відхилено посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин у вигляді несприятливих погодних умов станом на 23.07.2014р., підтверджених висновком Торгово-Промислової палати України №2143/05-5 від 04.09.2014, як на підставу звільнення його від відповідальності, оскільки всупереч п.5.4 договору №СЗР-47-К від 11.02.2013 Товариство не надало доказів повідомлення контрагента (позивача) про ці обставини з направленням відповідного висновку.

Відповідно до приписів ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Суди першої та апеляційної інстанцій також дійшли правильного висновку про те, що внаслідок укладення додаткової угоди №4 від 29.09.2015 до договору купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014 між ПП "Агропром-Центр" та ТДВ "Красносільське" відбулися правочини щодо припинення їх взаємних господарських зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за вищевказаним договором купівлі-продажу та договорами поставки товару №СЗР-47-К від 11.02.2013 і №С-118-К від 07.02.2013.

У зв'язку з цим, судами обґрунтовано не прийнято до уваги безпідставні посилання скаржника на те, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014р. (з урахуванням додаткової угоди №4 від 29.09.2015) є новацією, що позбавляє позивача права на стягнення відповідальності, оскільки відповідно до ч.2 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Натомість договір купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014 є самостійним правочином, так як не містить посилань на припинення зобов'язання за договором від 11.02.2013 №СЗР-47-К внаслідок виникнення нового зобов'язання, тобто не є новацією щодо нього, а лише містить умову щодо можливості проведення оплати за товар шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли між ними на підставі господарських зобов'язань.

Колегія суддів зауважує, що скаржник помилково ототожнює зарахування зустрічних однорідних вимог, що було оформлено додатковою угодою №4 від 29.09.2015, та новацію, які є різними за своєю правовою природою підставами припинення зобов'язання та регулюються окремо (статтями 601 та 604 ЦК України відповідно).

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 227832,34 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 23232,36 грн. та 12780,47 грн. штрафу (з урахуванням правомірного зменшення його розміру до 10% на підставі п.3 ст.83 ГПК України з огляду на знаходження Товариства в зоні проведення антитерористичної операції).

Проте, колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції щодо скасування наданої місцевим господарським судом розстрочки виконання рішення, з огляду на наступне.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п.п.1,4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч.2 ст.101 та п.8 ч.2 ст.105 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у постанові мають бути зазначені доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Як роз'яснено в п.п.7.1.1, 7.1.2, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В обґрунтування наявності підстав для надання боржнику відстрочки виконання рішення до жовтня 2016р. суди попередніх інстанцій послалися на те, що Товариство є сільськогосподарським підприємством, яке зазнало значних пошкоджень посівів сільськогосподарських культур у липні 2014р., що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 04.09.2014 №2143/05-4, та знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції.

Водночас, в основу оскаржуваної постанови в частині скасування розстрочки виконання рішення на 18 місяців (з жовтня 2016р. по березень 2018р.), наданої місцевим господарським судом, покладено виключно помилковий висновок апеляційного суду про те, що всупереч п.6 ст.83 ГПК України судом першої інстанції одночасно застосовано відстрочку та розстрочку виконання рішення від 20.05.2016.

Однак, апеляційним судом залишено поза увагою, що відстрочка та розстрочка фактично застосовані місцевим господарським судом не одночасно (в один і той же часовий період), а послідовно: спочатку відстрочено виконання рішення до жовтня 2016р. (до 01.10.2016р.), а потім розстрочено його виконання на 18 місяців - з 1 жовтня 2016р. по березень 2018р. включно.

При цьому, колегія враховує, що наявний у справі відзив позивача на апеляційну скаргу (а.с.27-29 том 2) не містить заперечень кредитора щодо послідовного надання боржнику відстрочки та розстрочки виконання рішення.

Отже, в порушення приписів п.8 ч.2 ст.105 ГПК України належного обґрунтування незастосування розстрочки виконання рішення ані оскаржувана постанова, ані ухвала від 05.10.2016 про роз'яснення цієї постанови не містять.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з доводами заявника касаційної скарги щодо відсутності в постанові обґрунтованих мотивів виключення з резолютивної частини рішення абзацу про надання розстрочки його виконання, що свідчить про наявність достатніх підстав для скасування постанови в частині виключення абзацу 4 резолютивної частини рішення від 20.05.2016 (щодо розстрочення його виконання з жовтня 2016р. по березень 2018р.).

Відповідно до п.3 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що вищезгадані процесуальні порушення (ст.ст.83, 105 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки судом апеляційної інстанції, колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування постанови від 23.08.2016 в частині відмови у наданні розстрочки виконання рішення та передачі справи в цій частині на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Красносільське" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі №905/687/16 скасувати в частині виключення абзацу 4 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016 (скасування розстрочки його виконання), а справу в цій частині передати на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

В решті постанову залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

М. Малетич