ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 910/32524/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Довіра"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі№ 910/32524/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Довіра"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Лідер"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ОРДО" простягнення 65 427,96 грн.,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачане з'явивсявід третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Довіра" (далі - ТОВ "ЮФ "Довіра") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Лідер" (далі - ТОВ "Прод-Лідер") про стягнення заборгованості за надані юридичні послуги за договором про надання юридичних послуг № 01-06/13 від 01.06.2013 у розмірі 65 427,96 грн., з яких: основна сума боргу - 25 000,00 грн., 3% річних - 1 786,01 грн., інфляційні втрати - 19 845,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі № 910/32524/15 (суддя Мудрий С.М.) позов ТОВ "ЮФ "Довіра" задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Прод-Лідер" на користь позивача основний борг у розмірі 25 000,00 грн., пеню у розмірі 1 961,65 грн., три проценти річних у розмірі 1 473,29 грн., індекс інфляції у розмірі 19 738,58 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (колегія суддів у складі: Ільєнок Т.В. - головуючого, Яковлєва М.Л., Станіка С.Р.) рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі № 910/32524/15 скасовано; прийнято нове судове рішення, яким у позовних вимогах відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 910/32524/15, ТОВ "ЮФ "Довіра" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану постанову, а рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у даній справі залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.08.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "ЮФ "Довіра" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.08.2016 о 10 год. 55 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ОРДО" (далі - ТОВ "ЮК "ОРДО") (Виконавець) та ТОВ "Прод-Лідер" (Замовник) укладено договір про надання юридичних послуг № 01-06/13 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених Договором, Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги, передбачені Договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно з п. 1.2.1 Договору, сторони домовились, що протягом одного календарного місяця з моменту підписання даного Договору Виконавець, додатково до юридичних послуг, визначених в п. 1.2 даного Договору, зобов'язується здійснити комплексний юридичний аналіз установчих та дозвільних документів Замовника; наявності заборгованостей у інших осіб перед Замовником та можливих шляхів їх погашення; аналіз судових справ, у яких бере участь Замовник, та перспективи їх вирішення на користь Замовника. Визначені у даному пункті послуги надаються разово та оплачуються Замовником додатково.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що з метою забезпечення належного надання юридичних послуг Замовник має право подавати Виконавцеві заявки на замовлення послуг у письмовій формі та/або шляхом надіслання факсограм чи повідомлень електронною поштою; уточнювати поставлені завдання в усній чи письмовій формі (включаючи електронну пошту). У разі якщо завдання поставлене в усній формі, Замовник повинен уточнити його в письмовій формі та здобути письмове підтвердження від Замовника, яке доставлене по електронній пошті, або іншим чином, що підтверджує завдання, строки та очікувані витрати.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що результати послуг передаються Замовнику для вказаної ним особи та у відповідності до вказаних ним реквізитів через кур'єра, по факсу, електронною поштою, поштовим відправленням або іншими засобами зв'язку, прийнятними для обох сторін.

Ціну даного Договору становить сукупна вартість послуг, що надаються Виконавцем в межах даного Договору (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору вартість юридичних послуг Виконавця за Договором складає 5 000 гривень на місяць.

Вартість додаткових послуг Виконавця, що визначені в п. 1.2.1 даного Договору, становить 5 000 гривень та оплачується згідно з рахунком, наданим Виконавцем, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інший строк не буде визначений у самому рахунку (п. 3.2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору послуги сплачуються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому послуги були надані.

Також, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.08.2014 між ТОВ "ЮК "ОРДО" (Первісний кредитор) та ТОВ "ЮФ "Довіра" (Новий кредитор) укладено договір № 01 про відступлення права вимоги (далі - Договір про відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1 Договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання юридичних послуг № 01-06/13 від 01.06.2013, укладеним між Первісним кредитором та ТОВ "Прод-Лідер".

Згідно з п. 2 Договору про відступлення права вимоги Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним Договором, а саме оплати вартості наданих юридичних послуг, стягнення штрафних санкцій, пені, трьох відсотків річних, інфляційних збитків.

Відповідно до п. 4 Договору про відступлення права вимоги до Нового кредитора переходять всі права та обов'язки Первісного кредитора за Основним договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. З моменту укладення даного Договору Новий кредитор вважається стороною Основного договору, а Первісний кредитор втрачає всі права за Основним договором.

Згідно з п. 7 Договору про відступлення права вимоги Основний договір не містить заборони щодо заміни кредитора без згоди Боржника.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що на виконання умов Договору ТОВ "ЮК "ОРДО" було надано відповідачу юридичні послуги на загальну суму 25 000,00 грн., проте відповідач, у порушення умов Договору, не оплатив надані послуги. У зв'язку з цим, позивач, якому ТОВ "ЮК "ОРДО" відповідно до Договору про відступлення права вимоги відступило право вимоги за Договором, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 25 000,00 грн., а також пеню у розмірі 18 796,95 грн., три проценти річних у розмірі 1 786,01 грн. та інфляційні втрати у розмірі 19 845,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з п. 2.3 Договору завершення надання послуг оформляється актом приймання-передачі наданих послуг. Послуги вважатимуться наданими Замовнику на дату отримання акта приймання-передачі послуг Замовником по факсу, електронною поштою, поштовим відправленням або іншими засобами зв'язку, прийнятними для обох сторін. Замовник зобов'язаний протягом п'яти днів, з дня отримання акта приймання-передачі наданих послуг підписати такий акт або надати свої письмові обґрунтовані зауваження щодо його підписання. Якщо Замовник протягом вказаного строку не надасть Виконавцеві підписаний акт чи обґрунтовані заперечення щодо його підписання, то акт вважатиметься таким, що підписаний обома сторонами за одностороннім підписом Виконавця, а послуги будуть вважатися наданими Виконавцем у повному обсязі та належним чином відповідно до умов Договору на дату, коли акт приймання-передачі послуг був отриманий Замовником.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, у матеріалах справи наявні акти приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання юридичних послуг № 01-06/13 від 01.06.2013 на загальну суму 25 000,00 грн., а саме:

- від 02.07.2013 на суму 10 000,00 грн., з яких 5 000,00 грн. вартість основних юридичних послу, наданих за період з 01.06.2013 по 30.06.2013, та 5 000,00 грн. за надані додаткові послуги згідно з п. 1.2.1 Договору;

- від 01.08.2013 на суму 5 000,00 грн. за період з 01.07.2013 по 31.07.2013;

- від 02.09.2013 на суму 5 000,00 грн. за період з 01.08.2013 по 31.08.2013;

- від 01.10.2013 на суму 5 000,00 грн. за період з 01.09.2013 по 30.09.2013.

Також, наявний рахунок-фактура № 01 від 02.07.2013 на суму 5 000,00 грн. (оплата за юридичні послуги, визначені п. 1.2.1 Договору).

Вказані акти підписані тільки зі сторони ТОВ "ЮК "ОРДО".

Господарські суди попередніх інстанцій вказали, що позивач зазначав про передачу директору відповідача актів надання послуг особисто. Проте, як встановлено господарськими судами, доказів зазначеного факту суду не надано.

Водночас, суди попередніх інстанцій встановили наявність у матеріалах справи опису та фіскального чека № 3035 від 26.12.2013, з яких вбачається, що на адресу відповідача 26.12.2013 було направлено претензію ТОВ "ЮК "ОРДО" до ТОВ "Прод-Лідер" про сплату заборгованості у розмірі 25 000,00 грн., рахунок на оплату послуг ТОВ "ЮК "ОРДО" від 02.07.2013 та акти приймання-передачі наданих послуг від 02.07.2013, 01.08.2013, 02.09.2013, 01.10.2013.

З урахуванням встановлених нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, місцевий господарський суд дійшов висновку про отримання відповідачем документів 29.12.2013.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що третьою особою - ТОВ "ЮК "ОРДО" взагалі не надано послуги за Договором, суд першої інстанції послався на положення п. 2.1 Договору, яким передбачено, що результати послуг надаються Замовнику у тому числі електронною поштою, а також на положення п. 1.3 Договору, згідно з яким Замовник мав право подавати Виконавцю заявки на замовлення послуг, зокрема, шляхом надіслання повідомлень електронною поштою.

При цьому, місцевий господарський суд встановив, що третьою особою - ТОВ "ЮК "ОРДО" надано суду роздруківки з електронної пошти отриманого завдання та результатів виконаного завдання. Крім того, як зазначив суд першої інстанції, третьою особою також надано частину проектів документів та юридичних висновків стосовно наданих відповідачу послуг.

На підставі встановлених обставин, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що факт наявності заборгованості ТОВ "Прод-Лідер" за Договором у розмірі 25 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Апеляційний господарський суд, спростовуючи висновки суду першої інстанції щодо доведеності суми боргу у розмірі 25 000,00 грн., зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів отримання відповідачем актів приймання-передачі виконаних робіт, тоді як для застосування п. 2.3 Договору та визнання акта приймання-передачі виконаних робіт за одностороннім підписом Виконавця таким, що підписаний обома сторонами, а послуг такими, що є наданими, принципову роль відіграє момент отримання цього акта Замовником.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, суд апеляційної інстанції, дійшовши вищезазначеного висновку, не врахував, що заперечуючи проти отримання актів приймання-передачі наданих послуг, відповідачу також слід було надати суду відповідні докази (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Однак, наявності у матеріалах справи доказів неотримання відповідачем вказаних актів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановив місцевий господарський суд, докази повідомлення відповідача про відступлення прав вимоги у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, ні перед Новим кредитором - позивачем, ні перед Первісним кредитором - ТОВ "ЮК "ОРДО" відповідач свої зобов'язання не виконав.

З урахуванням встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25 000,00 грн.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність можливості встановити дійсний розмір грошових вимог, які були передані позивачу, оскільки у Договорі про відступлення права вимоги не визначено конкретний обсяг прав, які передані Новому кредиторові, зокрема, їх розмір.

Однак, висновки апеляційного господарського суду про те, що необхідною умовою у договорах про відступлення права вимоги є зазначення конкретного розміру прав, що передаються від первісного кредитора до нового кредитора, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

Також, у зв'язку з простроченням оплати позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 18 796,95 грн., 3% річних у розмірі 1 786,01 грн. та інфляційні втрати у розмірі 19 845,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з п. 5.6 Договору у випадку порушення Замовником строку оплати послуг Виконавця Замовник зобов'язаний сплатити виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день порушення строку. Нарахування пені не припиняється через 6 місяців після виникнення заборгованості а триває до повного розрахунку сторін.

З урахуванням наведених норм законодавства та положень Договору, місцевий господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 1 961,65 грн. пені, 19 738,58 грн. інфляційних втрат та 1 473,29 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, висновки місцевого господарського суду відповідають встановленим обставинам справи, нормам закону, а тому підлягають залишенню в силі.

Постанову апеляційного господарського суду не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.

Крім того, з урахуванням положень ст. 49 ГПК України, позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача витрати, понесені у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Довіра" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 910/32524/15 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі № 910/32524/15 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Лідер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Довіра" 1 461 (одну тисячу чотириста шістдесят одну) грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук