ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року Справа № 14-12-9-17-15/106-09-3846

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Грека Б.М., Черкащенка М.М., розглянувши матеріали касаційноїскаргидержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт" №20/2-23 від 06.01.2016напостанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 21.10.2015у справі№14-12-9-17-15/106-09-3846 господарського суду міста Києва за скаргамидержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на діїдругого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиціїза позовомДержавного агентства резерву Українидо1. державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" 2. державного підприємства "Адміністрація морських портів України" за участі Чорноморської транспортної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері про зобов'язання повернути матеріальні цінності та стягнення штрафних санкцій у сумі 1 032 528,59грн.

за участі представників сторін:

від ГПУ - Яговдік С.М.,

від Державного агентства резерву - Михайлець О.В.,

від інших сторін - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

03.09.2014 рішенням господарського суду міста Києва зобов'язано державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" поставити Державному агентству резерву України до державного резерву матеріальні цінності, які передавались на відповідальне зберігання у відповідності до договору від 01.10.2002.

18.03.2015 на виконання зазначеного рішення господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

У серпні та вересні 2015 року до господарського суду міста Києва від державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" надійшли скарги на дії та рішення другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції: №20/2-1422 від 14.08.2015 на постанову ВП №47555279 від 04.08.2015 про накладення штрафу у розмірі 680грн. на підставі ч.1 ст.89 Закону України "Про виконавче провадження"; №20/2-1548 від 02.09.2015 на постанову ВП №47555279 від 27.08.2015 про накладення штрафу у розмірі 1 360,00грн. на підставі ч.2 ст.89 Закону; №20/2-1621 від 14.09.2015 щодо направлення подання до Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області та закінчення виконавчого провадження на підставі постанови ВП №47555279 від 09.09.2015 у зв'язку з поверненням виконавчого документа до суду у випадку подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності; №20/2-1675 від 21.09.2015 на постанови ВП №48691424 та ВП №48691459 від 09.09.2015 про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання оскаржуваних постанов про накладення штрафів. Скарги мотивовані невідповідністю вищезазначених рішень та дій державного виконавця вимогам Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на те, що виконання ухваленого рішення є неможливим до часу його роз'яснення.

21.10.2015 ухвалою господарського суду міста Києва (суддя Паламар П.І.), залишеною без змін 23.12.2015 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Тищенко А.І., Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.) у задоволенні скарг ДП "Одеський морський торговельний порт" на дії другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відмовлено. Судові рішення мотивовані невиконанням боржником у добровільному порядку судового рішення, у силу чого дії державного виконавця з приводу накладення штрафів, внесення подання до правоохоронних органів, та відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання оскаржуваних постанов про накладення штрафів є такими, що відповідають діючому законодавству.

У касаційній скарзі державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" посилалися на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, тому просили скасувати постанову та ухвалу у справі, а справу скерувати до суду першої інстанції для нового розгляду.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

За приписами ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Приписами ч.ч.1, 3 ст.75 цього Закону визначено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Положеннями ч.1 ст.89 зазначеного Закону передбачено, що у разі невиконання боржником без поважних причин у встановлений строк рішення, яке зобов'язує останнього виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу, зокрема, на боржника - юридичну особу, від сорока до шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (ч.2 ст.89 цього Закону).

Урахувавши наведені вимоги діючого законодавства, а також те, що боржник без поважних причин у встановлені строки не виконував рішення суду, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що державним виконавцем було правомірно винесено постанови ВП №47555279 від 04.08.2015, та ВП №47555279 від 27.08.2015 про накладення штрафів на ДП "Одеський морський торговельний порт". Відтак скарги останніх №20/2-1422 від 14.08.2015 та №20/2-1548 від 02.09.2015 підставно відхилені господарськими судами.

Що стосується скарги на дії державного виконавця №20/2-1621 від 14.09.2015 стосовно направлення подання до Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, та закінчення виконавчого провадження на підставі постанови ВП №47555279 від 09.09.2015 у зв'язку з поверненням виконавчого документа до суду у випадку подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення ДП "Одеський морський торговельний порт" до відповідальності, то зазначені дії державного виконавця урегульовані імперативними приписами ч.3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження". Тому висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення відповідної скарги Порту є обгрунтованими.

Щодо скарги заявника №20/2-1675 від 21.09.2015 на постанови державного виконавця ВП №48691424 та ВП №48691459 від 09.09.2015 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваних постанов про накладення штрафів, яка мотивована невідповідністю останніх вимогам до виконавчих документів, то суди обох інстанцій підставно відмовили у її задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Дослідивши, що постанови про накладення штрафів були винесені з дотриманням законодавчих вимог, суди попередніх інстанцій, з урахуванням передбаченого ч.1 ст.25 Закону обов'язку державного виконавця відкрити виконавче провадження за виконавчими документами, які були пред'явлені до виконання у строк, обгрунтовано відмовили у задоволенні зазначеної скарги на постанови державного виконавця ВП №48691424 та ВП №48691459 від 09.09.2015 про накладення відповідних штрафів.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доводи заявника в цілому грунтуються лише на незрозумілості рішення суду що, як він стверджував, робить неможливим виконання зазначеного рішення, суди попередніх інстанцій, виходячи з положень статей 32, 33 ГПК України, обґрунтовано відмовили у задоволенні скарг ДП "Одеський морський торговельний порт" на дії другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, оскільки відповідачем-1 не було надано, у відповідності до вимог ст.34 ГПК України, належних та допустимих доказів, які би свідчили про зворотне.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст.111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11112, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі №14-12-9-17-15/106-09-3846 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяБ.М. Грек СуддяМ.М. Черкащенко