ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 903/802/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м. Київна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 рокуу справі господарського суду Волинської областіза позовомКовельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської міської ради Волинської області, м. Ковель, Волинська обл.доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський житлово-будівельний комбінат", м. Ковель, Волинська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОбслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Калина-Ковель", м. Ковель, Волинська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м. Київпророзірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки № 19 від 24.05.2006 року, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку

за участю представників

прокуратури: не з'явився,

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи на стороні позивача: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача: Фольчик А.С.

В С Т А Н О В И В:

Ковельський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Ковельської міської ради Волинської області звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський житлово-будівельний комбінат" (далі за текстом - ТОВ "Ковельський ЖБК") про розірвання Договору № 19 купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2006 року, яка розташована за адресою: м. Ковель, пров. 40 років Перемоги, 12, площею 1077 кв. м, визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року, виданого ТОВ "Ковельський ЖБК" на зазначену земельну ділянку, скасування державної реєстрації Державного акта на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року, виданого ТОВ "Ковельський ЖБК" та зобов'язання ТОВ "Ковельський ЖБК" повернути зазначену земельну ділянку Ковельській міській раді.

Позовні вимоги прокурора обґрунтувано порушенням істотних умов Договору відповідачем і, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.08.2015 року позов задоволено повністю: розірвано Договір № 19 купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2006 року, яка розташована за адресою: м. Ковель, пров. 40 років Перемоги, 12, площею 1077 кв. м, що укладений Ковельською міською радою та ТОВ "Ковельський ЖБК"; визнано недійсним Державний акт на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року, виданий ТОВ "Ковельський ЖБК" на земельну ділянку площею 0, 1077 га, кадастровий номер 0710400000:15:002:0042, що знаходиться в м. Ковелі по пров. 40 років Перемоги, 12, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020608000069; скасовано державну реєстрацію Державного акта на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року, виданого ТОВ "Ковельський ЖБК" на земельну ділянку площею 0, 1077 га кадастровий номер 0710400000:15:002:0042, що знаходиться в м. Ковелі по пров. 40 років Перемоги, 12, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020608000069; зобов'язано ТОВ "Ковельський ЖБК" повернути Ковельській міській раді Волинської області земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Ковель, пров. 40 років Перемоги, 12, площею 1077 кв. м.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі за текстом - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра") до суду апеляційної інстанції як особою, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов'язки з посиланням на порушенням судом першої інстанції як норм процесуального права, так і норм матеріального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Калина-Ковель" (далі за текстом - ОБ ЖБК "Калина-Ковель").

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року рішення господарського суду Волинської області від 18.08.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 18.08.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року і залишити позов Ковельського міжрайонного прокурора без розгляду.

Сторонами та прокурором відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Волинської області від 18.08.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року - скасувати і залишити позов Ковельського міжрайонного прокурора без розгляду.

Сторін, прокурора та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.05.2006 року Ковельською міською радою (продавець) та ТОВ "Ковельський ЖБК" в особі директора Вовка О.М. (покупець) укладено Договір № 19 купівлі-продажу земельної ділянки (далі за текстом - Договір купівлі-продажу), посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області та зареєстрований за реєстровим № 511, за умовами п. 1.1 якого продавець на підставі ст. ст. 127, 128 Земельного кодексу України, положення "Про порядок продажу земельних ділянок шляхом проведення аукціону (за конкурсом) в місті Ковелі", рішення Ковельської міської ради № 39/37 від 28.02.2006 року та наказу відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради від 23.05.2006 року № 24 "Про затвердження результатів проведення земельного аукціону 22.05.2006 року по лоту № 6" зобов'язується передати у приватну власність покупця земельну ділянку, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Ковельської міської ради, площею 1077 кв. м, згідно з технічним паспортом та збірним кадастровим планом, розташовану в м. Ковелі пров. 40 років Перемоги, 12.

Відповідно до п. 1.2 Договору купівлі-продажу цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В п. 4.1 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується прийняти від продавця придбану земельну ділянку і використовувати її відповідно до цільового призначення.

При цьому сторони визначили істотні умови, за відсутності яких Договір не може вважатись укладеним, зокрема:

- зобов'язання покупця протягом трьох місяців надати проект забудови земельної ділянки в управління міста і архітектури, отримати дозвіл на будівництво; сплатити до міського бюджету кошти в сумі 5 % від вартості житлового будинку на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста; приступити протягом двох років до будівельних робіт з моменту отримання дозволу на забудову і оплати коштів на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста (п. 9.3 Договору);

- подальше відчуження земельної ділянки до введення в експлуатацію об'єкта будівництва здійснюється за погодженням з Ковельською міською радою (п. 9.2 Договору).

26.05.2006 року Договір купівлі-продажу земельної ділянки № 19 від 24.05.2006 року зареєстровано в Книзі державної реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за реєстровим № 860.

На підставі зазначеного Договору купівлі-продажу ТОВ "Ковельський ЖБК" видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 31.08.2006 року площею 0, 1077 га, яка розташована за адресою пров. 40 років Перемоги, 12, м. Ковель, Волинської області.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що за умовами Договору купівлі-продажу від 24.05.2006 року власник земельної ділянки, що була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку не може розпорядитися нею на власний розсуд без дозволу Ковельської міської ради до виконання чітко визначеної конкретної вимоги - введення в експлуатацію об'єктів будівництва; тобто, сторони визначили в якості істотної умови Договору, крім сплати вартості об'єкту продажу, будівництво житлового будинку у певний строк; отже, метою Договору купівлі-продажу було не лише одержання коштів продавцем (позивачем), але й виконання покупцем (відповідачем) будівельних робіт по будівництву житлового будинку; нездійснення відповідачем будівництва житлового будинку з 2008 року є істотним порушенням умов Договору № 19 купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2006 року, що відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є правовою підставою для розірвання цього Договору.

Відповідно до п. 7.2 Договору купівлі-продажу у разі розірвання договору купівлі-продажу відповідач зобов'язаний повернути позивачу земельну ділянку у такому ж стані, в якому вона була отримана, про що складається відповідний акт передачі земельної ділянки за підписом обох сторін.

З урахуванням наведеного та з метою відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог Ковельської міської ради про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 080654, скасування державної реєстрації акта та повернення земельної ділянки як похідних вимог від основної вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд справи за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра", яка не була залучена до участі у справі під час розгляду справи у суді першої інстанції, визнав, з урахуванням зазначеного, обґрунтованим надання останньою додаткових доказів, на підставі яких встановлено наступні обставини.

Так, 12.10.2007 року ВАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Ковельський ЖБК" укладено Кредитний договір про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 05/2007/978-КЛ/3, в забезпечення виконання умов якого, зокрема, щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів позичальник - ТОВ "Ковельський ЖБК" уклав з ВАТ "КБ "Надра" Договір іпотеки від 12.10.2007 року, предметом якого є в тому числі, земельна ділянка, яка розташована за адресою: пров. 40 років Перемоги, 12, м. Ковель, площею 1077 кв. м.

В період з липня 2006 року по липень 2009 року ТОВ "Ковельський ЖБК" в особі директора Вовка О.М. укладено з фізичними особами - замовниками будівництва Договори підряду на капітальне будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Ковель, вул. 40 років Перемоги, 10.

Згідно з умовами укладених Договорів ТОВ "Ковельський ЖБК" як підрядник зобов'язався своїми силами та засобами, на належних товариству земельних ділянках збудувати за кошти замовників і здати в експлуатацію у встановлений строк, з подальшою передачею замовникам, нерухомі об'єкти - квартири та нежитлові приміщення у багатоповерховому житловому будинку по вул. 40 років Перемоги, 10 в м. Ковелі. Фізичні особи - замовники будівництва на виконання умов Договорів у період з липня 2006 року по липень 2009 року сплатили на рахунок ТОВ "Ковельський ЖБК" грошові кошти на будівництво вказаного будинку в загальному розмірі 3 115 383 грн.

Постановою господарського суду Волинської області суду від 16.03.2012 року у справі № 7/61-Б ТОВ "Ковельський ЖБК" визнано банкрутом, що спричинило охоронюваним законом інтересам окремих громадян - замовників будівництва тяжкі наслідки.

Відповідно вироку Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05.03.2014 року директора ТОВ "Ковельський ЖБК" Вовка О.М. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 306 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на строк 3 роки. У вказаній кримінальній справі двадцять сім замовників будівництва (житлового будинку) визнано потерпілими внаслідок незаконних дій забудовника.

ОК "ЖБК "Калина-Ковель" створено 15.07.2016 року із частини вкладників (15 чоловік), з якими ТОВ "Ковельський ЖБК" було укладено відповідні Договори, з метою отримання у власність земельної ділянки, на якій мав би бути побудований попереднім підрядником багатоквартирний житловий будинок, та укладення договору підряду на капітальне будівництво з іншим забудовником.

Рішенням Ковельської міської ради Волинської області від 28.07.2016 року № 12/66 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОК "ЖБК "Калина-Ковель" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 9000 кв. м по вул. 40 років Перемоги, 10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель Ковельської міської ради, не наданих у власність чи користування, в тому числі: площею 1077 кв.м. (кадастровий номер 0710400000:15:002:0039), площею 3299 кв. м (кадастровий номер 0710400000:15:002:0043).

За додатково встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності порушених прав та інтересів третіх осіб, які залучені до участі у справі як на стороні позивача, так і на стороні відповідача, прийнятим у даній справі рішенням суду першої інстанції, а рішення місцевого господарського суду є таким, що ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки господарських судів є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин справи з огляду на наступне.

Так, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, за приписами вказаної статті для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження якого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про розірвання Договору № 19 купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2006 року, яка розташована за адресою: м. Ковель, пров. 40 років Перемоги, 12, площею 1077 кв. м, укладеного Ковельською міською радою та ТОВ "Ковельський ЖБК", виходили з того, що відповідачем істотно порушені умови Договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки не здійснено будівництво житлового будинку у строки, встановлені Договором, несплачені кошти до місцевого бюджету на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста.

Однак, посилаючись на зазначені обставини як на підставу для розірвання договору, суди не прийняли до уваги, що до предмету доказування у даному випадку входить не тільки доведення факту порушення договору, але й встановлення істотності зазначених порушень договору, тобто наявності у зазначених порушеннях характеру таких, що значною мірою позбавили сторону і, зокрема, позивача того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

При цьому, в силу приписів ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічні положення містить і ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищенаведені правові приписи висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що вимоги прокурора про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року та скасування державної реєстрації Державного акта на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року є похідними від вимоги щодо розірвання Договору купівлі-продажу земельної ділянки, як і вимога про зобов'язання відповідача здійснити повернення земельної ділянки є передчасними.

Отже, судами не враховано та не надано належної правової оцінки обставинам справи щодо припинення правовідносин сторін шляхом розірвання договору за рішенням суду, яке відбувається на майбутнє, і що дії, вчинені сторонами (органами державної влади) на виконання такого правочину до моменту його розірвання не мають ознак недійсності, оскільки вчинені на підставі дійсного правочину, тобто розірвання договору (за наявності таких підстав) не має наслідком приведення сторін у стан, який існував до укладення такого договору.

Крім того, слід зауважити, що право, посвідчене державним актом, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт (чи інша правова підстава), не визнано недійсним у встановленому порядку.

Верховний Суд України при перегляді справ про скасування державних актів на землю зазначив, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, а тому вимога про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано оспорюваний державний акт (ухвала Верховного Суду України від 08.06.2011 року).

Також, судами попередніх інстанцій не враховано, що спірна земельна ділянка належить особі, яку визнано банкрутом, що підтверджується постановою господарського суду Волинської області від 16.03.2012 року у справі № 7/61-Б, а, отже, судами не встановлено обставини щодо можливості здійснення відчуження такого майна на користь інших осіб поза межами процедури банкрутства.

Зазначені обставини залишились поза увагою господарських судів попередній інстанцій, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" підлягає частковому задоволенню, а постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року та рішення господарського суду Волинської області від 18.08.2015 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 18.08.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі № 903/802/15 - скасувати.

3. Справу № 903/802/15 направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець