ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 910/32912/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Владимиренко С.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства

"Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої

особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк"

Білої Ірини Володимирівни

на рішення господарського суду міста Києва

від 31.03.2016 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 30.06.2016 року

у справі № 910/32912/15

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український

Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду

гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

ПАТ "Український Бізнес Банк"

Білої Ірини Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Велес-Д"

про визнання недійсними договорів та зобов'язання

вчинити дії

за участю представників:

позивача - Лизуненко А.В.

відповідача - Сергеєвої В.С.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес - Д" про визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2016 року (суддя Селівон А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 року (судді: Шапран В.В., Буравльов С.І., Андрієнко В.В.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" Біла Ірина Володимирівна, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення і постанову господарських судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали і юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" укладено договір факторингу № 12, згідно якого клієнт продає (переуступає) фактору право вимоги до боржника, які включають в себе кредитний договір, а фактор приймає такі права вимоги та зобов'язується передати фінансування в розпорядження клієнта за плату. Договір скріплений печатками сторін, підписаний уповноваженими представниками сторін, зокрема, в.о. Голови правління ПАТ "Український бізнес банк" ОСОБА_8, що діяв на підставі протоколу засідання спостережної ради від 20.10.2014 і статуту, та представником ТОВ "Велес-Д" за довіреністю від 01.12.2014, зареєстрованою в реєстрі за № 1988 ОСОБА_9

Відповідно до пп. 1.1.1 - 1.1.2. договору факторингу фактор підтверджує наявність у нього права за чинним в Україні законодавством укладати та виконувати цей договір. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги боржником.

Деталі кредитного договору визначені в додатку № 1 до договору факторингу, а саме: кредитний договір № МРОО1/Мо1 від 17.10.2008 року між ПАТ "Український бізнес банк" та гр. ОСОБА_10, сума заборгованості за яким складала 1 522 855,83 доларів США, 3 211 699,15 грн. та 5 261,00 грн., що еквівалентно 26 692 542,67 грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення договору, у тому числі:

- сума основного боргу 750 017,01 доларів США та 1 191 250,61 грн.;

- нараховані несплачені проценти 688 387,24 доларів США та 1 767 298,54 грн.;

- нараховані несплачені комісії до кредитного договору 84 451,58 доларів США та 253 150 грн.;

- сума сплачених клієнтом судових витрат, зазначених в рішенні суду, але несплачені боржником 5 261 грн. (пункт 1.1.4. договору факторингу).

Відповідно до пункту 2.1. договору факторингу відповідач надає фінансування позивачу у національній валюті України в сумі 266 925, 43 грн. без ПДВ. При цьому, клієнт перераховує фактору плату у розмірі 1 % від суми фінансування у національній валюті України.

З метою виконання умов договору факторингу згідно акта приймання-передачі прав вимоги від 08.12.2014 (додаток № 2 до договору факторингу), клієнт передав, а фактор прийняв права вимоги, фінансування під відступлення прав вимоги складає 266 925,43 грн., плата складає 1% від суми фінансування у національній валюті України.

За актом прийому-передачі документів до договору факторингу від 08.12.2014 (додаток № 3 до договору факторингу) позивач передав відповідачу документи в кількості 197 штук, перелік яких визначений в цьому акті.

Внаслідок укладення спірного договору факторингу ПАТ "Український Бізнес Банк" відступлено право вимоги виконання зобов'язань ОСОБА_10 на користь ТОВ "Велес-Д" у розмірі 26 692 542,67 грн., в той час як ТОВ "Велес-Д" здійснено оплату коштів в сумі 266 925,43 грн. на користь позивача - ПАТ "Український Бізнес Банк".

Постановою правління Національного банку України № 844 від 25.12.2014 Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 164 від 25.12.2014 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" з ринку з 26.12.2014 шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрбізнесбанк" - Бобчука І.П.

Постановою правління Національного банку України № 265 від 23.04.2015 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк".

На підставі Постанови Правління Національного банку України № 265 від 23.04.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.04.2015 прийнято рішення №87, яким з 24.04.2015 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білу І.В.

В чч. 1, 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті. Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Дотримуючись приписів вказаної статті, 09.12.2015 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 8387 про повернення позивачу грошових коштів, перерахованих боржниками (позичальниками банку за кредитними договорами) на користь відповідача; надання банку розгорнутого розрахунку платежів, сплачених боржниками (позичальниками банку за кредитним договором) на користь ТОВ "Велес-Д" відповідно до умов договорів факторингу, із зазначенням суми і дати перерахунку - по кожному боржнику; надання банку всієї документально підтвердженої інформації, яка стосується виконання боржниками (позичальниками банку за кредитними договорами) грошових зобов'язань на користь ТОВ "Велес-Д" відповідно до умов договорів факторингу, зокрема, договору факторингу № 12 від 08.12.2014; та повідомив всіх боржників (позичальників банку за кредитними договорами), які сплачують заборгованість на користь ТОВ "Велес-Д" відповідно до умов договорів факторингу, про припинення виконання грошових зобов'язань на користь ТОВ "Велес-Д"; просив повернути ПАТ "Укрбізнесбанк" оригінали всіх кредитних договорів та договорів забезпечення (іпотеки, застави, поруки тощо), додатків до них, та інших документів, пов'язаних з виконанням сторонами умов цього договору. Заявлені вимоги підлягали виконанню протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги, але залишені без задоволення.

Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" Публічного в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" Білої Ірини Володимирівни стверджувало, що договір факторингу № 12 від 08.12.2014 р. є нікчемним в силу статті ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки укладений на підставі підробленого протоколу спільного засідання комітету управління активами і пасивами та тарифного комітету ПАТ "Укрбізнесбанк" від 07.11.2014 р. і за заниженою вартістю (без проведення попередньої оцінки); з перевищенням повноважень (одноособово без колегіального рішення правління ПАТ "Укрбізнесбанк"). Крім того, оскільки оспорюваний правочин забезпечений іпотекою, заставою та порукою, позивач просив визнати їх також недійсними.

Заявлені позовні вимоги позивач обгрунтував наявністю звіту № 07-09/08-15/РД1 від 08.12.2015, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Ако-Експерт" за результатом проведення незалежної оцінки ринкової вартості активів ПАТ "Укрбізнесбанк" у вигляді права грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами (в тому числі й за кредитним договором №МР001/МО1 від 17.10.2008, укладеним між ПАТ "Укрбізнесбанк" та ОСОБА_10.), станом на момент продажу активів (тобто станом на дату укладення договору факторингу 08.12.2014), відповідно до якого ринкова вартість активу ПАТ "Укрбізнесбанк" у вигляді права вимоги за кредитними договорами №МР001/МО1 від 17.10.2008 перевищує ціну продажу цього активу більше ніж на 97 %:

- розмір відступленого права вимоги - 26 692 542,67 грн.;

- ринкова вартість відступленого права вимоги - 9 454 733,63 грн.;

- ціна продажу - 266 825,43 грн.;

- процентне відношення ціни продажу до ринкової вартості - 2,8 %.

На виконання умов договору факторингу 08.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" (первісний заставодержатель/іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" (новий заставодержатель/іпотекодержатель) укладено:

- договір про відступлення права вимоги за Договором поруки від 17.10.2008;

- договір про відступлення права вимоги за Договором застави від 29.01.2011;

- договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки № Р-И/07;

- договір про відступлення права вимоги за Договором застави, посвідчений 30.01.2009 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю.С.;

- договір про відступлення права вимоги за Договором застави, посвідчений 23.03.2009 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю.С;

- договір про відступлення права вимоги за Договором застави, посвідчений 07.04.2009 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю.С.;

- договір про відступлення права вимоги за Договором застави, посвідчений 24.04.2009 нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю.С.;

- договір про відступлення права вимоги за Договором застави, посвідчений 23.06.2009 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю.С.

Вказані договори позивач також просив визнати недійсними, які безпосередньо пов`язані з укладеним між сторонами договором факторингу №12 від 08.12.2014.

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів підроблення рішення спільного засідання Комітету управління активами і пасивами та тарифного комітету ПАТ "Укрбізнесбанк" від 07.11.2014, що підтверджується постановою слідчого Селидівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області капітаном міліції Желтухіним А.О. від 22.10.2015, про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050500001167 від 09.06.2015, у зв'язку з відсутністю в діях посадових осіб ПАТ "Укрбізнесбанк" складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Також відповідач вказав, що відчуження активу відбулось за винагороду у розмірі 266925,43 грн., яку позивач прийняв повністю, при цьому, заборгованість фізичних осіб-кредиторів на момент укладення спірного договору факторингу - 08.12.2014 списана, як безнадійна.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, вказав на відсутність підстав для визнання недійсними договору факторингу № 12 від 08.12.2014 та договорів про відступлення права вимоги за договорами іпотеки/застави від 08.12.2014, укладених між позивачем та відповідачем, та послався, при цьому, на розслідування правоохоронними органами вказаних правопорушень та вказав на відсутність підстав для визнання недійсними спірних угод.

При цьому, суди послались на постанову слідчого Селидівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області від 22.10.2015 року про закриття кримінального провадження за заявою Уповноваженої особи Фонду Білої І.В. про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

З огляду на той факт, що вимога про зобов'язання відповідача повернути позивачу документи, передані за спірним договором факторингу, є похідною від вимоги про визнання недійсним договору факторингу № 12 від 08.12.2014, судами попередніх інстанцій також залишено її без задоволення.

При вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій також спростовано посилання позивача на укладення договору факторингу його представником - в.о. Голови правління ПАТ "Український бізнес банк" ОСОБА_8 з перевищенням повноважень.

Крім того, судами спростовано твердження позивача щодо значного заниження вартості придбаного права вимоги з боку відповідача в сумі 266 925,43 грн. з урахуванням того, що заборгованість фізичної особи ОСОБА_10 на момент укладення договору факторингу списана, як безнадійна.

Також суди попередніх інстанцій визнали безпідставними посилання позивача, як на одну з правових підстав позову, на звіт суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Ако Експерт" про незалежну оцінку прав вимоги за кредитними договорами № 07-09/08-15/РД1 від 12.08.2015, оскільки Уповноважена особа Фонду не проводила аудиторський аналіз договорів факторингу, у тому числі, спірного договору, що передбачено п. 1.19 Положення про виведення неплатоспроспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.04.2015 № 75.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Так, в силу пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, в тому числі, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Під звичайною ціною розуміється ціна, що відповідає рівню ринкових цін (п. 14.1.71 Податкового кодексу України).

Для встановлення факту заниження ціни продажу активу - права вимоги необхідно встановити його ринкову ціну, яка, виходячи з приписів Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", може визначатись виключно шляхом проведення незалежної оцінки, при здійсненні якої враховується не тільки рівень обслуговування проблемного активу, а й наявність забезпечення, його вартість та ступінь ліквідності.

В статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що звіт про оцінку майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 13 цього ж Закону передбачено можливість здійснення рецензування звіту про оцінку майна, що здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають зацікавленість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, що мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Разом з тим, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним оспорюваних договорів, господарські суди першої й апеляційної інстанцій вищевикладеного не врахували.

Так, як зазначалось вище, згідно звіту № 07-09/08-15/РД1 від 08.12.2015, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Ако-Експерт" за результатом проведення незалежної оцінки ринкової вартості активів ПАТ "Укрбізнесбанк" у вигляді права грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами (в тому числі й за кредитним договором №МР001/МО1 від 17.10.2008, укладеним між ПАТ "Укрбізнесбанк" та ОСОБА_10.), станом на момент продажу активів (тобто станом на дату укладення договору факторингу 08.12.2014), ринкова вартість актива ПАТ "Укрбізнесбанк" у вигляді права вимоги за кредитними договорами №МР001/МО1 від 17.10.2008 перевищує ціну продажу цього актива більше ніж на 97%.

Тобто, як стверджує скаржник, за результатами проведення оцінки прав вимоги за вказаним договором факторингу, ринкова вартість прав грошової вимоги за кредитними договорами на момент укладання спірного договору значно перевищувала ціну, за якою банком відчужено свої майнові права. При цьому, докази оскарження відповідачем звіту, на підставі якого визначено ринкову вартість об'єкта продажу за спірним договором, відсутні.

В п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що спірний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено вказані доводи Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" щодо наявності ознак нікчемності договору факторингу № 3 від 26.08.2014 року, визначених п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за яким Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" майно (права вимоги за кредитними договорами) за ціною, що на більш ніж 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна.

Крім того, Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" наголошувало на тому, що згідно пункту 7 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника / контрагента.

Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

У Цивільному кодексі України є вичерпний перелік підстав припинення зобов'язання, серед яких списання не згадується. Найбільш близьким до списання за своєю правовою природою є припинення зобов'язання прощенням боргу (ст. 605 ЦК України).

Таким чином, списання заборгованості за рахунок резервів має за мету підвищення ліквідності банку, збалансування рівнів активів і пасивів банку, а не прощення боргу, на якому наполягає відповідач.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій про необгрунтованість позовних вимог є передчасними.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 цього ж Кодексу.

Згідно статті 11110 цього ж Кодексу підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" Білої Ірини Володимирівни задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 року у справі № 910/32912/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіС.В. Владимиренко С.С. Самусенко