ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Справа № 908/6334/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівКорсака В.А., Данилової Т.Б.,розглянувши касаційну скаргуЗапорізької міської радина постанову від 12.04.2016 Донецького апеляційного господарського судуу справі№908/6334/15 господарського суду Запорізької областіза позовомЗапорізької міської радидо Спільного Українського-Американського підприємства "Віннер-Форд Запоріжжя" Інтрейд Груп"простягнення збитків у розмірі 96 492,10 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - Денщиков О.О. (дов. від 10.06.16)

Від відповідача - не з'явились

У зв'язку з перебуванням суддів Фролової Г.М., Яценко О.В. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Корсак В.А., Данилова Т.Б. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.07.2016).

ВСТАНОВИЛА:

Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Спільного Українсько-Американського підприємства "Віннер-Форд Інтрейд Груп" про стягнення збитків в розмірі 96 492,10 грн., на підставі ст.ст.224,225 Господарського кодексу України, ст.ст. 16,22,611,612,638,640-642, 646,649 Цивільного кодексу України, ст.ст.36,40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 (суддя Серкіз В.Г.) в задоволені позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у складі: Геза Т.Д., Дучал Н.М., Склярук О.І. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Запорізька міська рада у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2012 Запорізькою міською радою прийнято рішення №77 "Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя".

29.07.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію № 311083132080027 про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва "Реконструкція нежитлової будівлі (літ.3-2) в окремі нежитлові приміщення з прибудовою (літ.3і) під СТО та автосалон за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 119, прим. № 1,2,3 (літ. 3-2, 31)".

Замовником будівництва є Спільне Українсько-Амереканське підприємство "Віннер Форд Запоріжжя"/"Інтрейд Груп".

14.07.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП 143141910001.

Позивач вважаючи, що відповідачем порушено норми ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 за № 77, чим територіальній громаді м.Запоріжжя завдано збитки, у вигляді не отриманих доходів, звернувся до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів відзначає наступне.

Частиною 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону.

Частиною 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до ч. 5 ст. 40 вказаного Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

24.12.2012 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 77 "Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя".

Пунктом 3.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженому рішенням № 77 від 24.12.2012, передбачено, що замовник, який має намір укласти Договір, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови.

Договір про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя (Договір про пайову участь) укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з абз.7 ч.9 ст. 40 вказаного Закону визначено, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Судами встановлено, що об'єкт будівництва, замовником якого був відповідач, введено в експлуатацію 14.07.2014.

Вищенаведеними правовими нормами встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію і саме договір є підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на території м. Запоріжжя.

Разом з тим, такий договір між сторонами не укладався.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини другої ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. Покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вже зазначалося вище, цивільно-правова відповідальність за завдання майнової шкоди наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) заподіювача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (їх розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіювачем шкоди. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина в заподіянні шкоди.

Судами встановлено, що позивачем не надано доказів та не доведено того, що відповідач порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності; що одержання доходів безпосередньо від господарської діяльності та у визначеному позивачем розмірі було заплановане в бюджеті міста Запоріжжя на відповідні роки; що він міг і повинен був отримати визначені доходи від відповідача в розмірі 96 492,10 грн., і тільки дії (бездіяльність) відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати вказаний прибуток.

За своїм змістом поняття інфраструктури включає до себе сукупність споруд, будівель, систем і, служб, необхідних для функціонування і забезпечення умов життєдіяльності суспільства; положення законодавства, на які посилається позивач, вказують на необхідність участі замовника об'єкта будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту, його інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Однією зі складових місцевого бюджету є бюджет розвитку, надходження якого, згідно з пунктом 4-1 частини 1 статті 71 Бюджетного кодексу України, включають кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

В той же час, відповідно до змісту частини 2 статті 76 Бюджетного кодексу України, рішенням про місцевий бюджет визначаються, зокрема: загальна сума доходів видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди); доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення).

Таким чином, вихідним при визначенні неодержаного доходу (втраченої вигоди) міського бюджету міста Запоріжжя є планування таких доходів і відповідне їх відображення в рішеннях про місцевий бюджет.

Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність запланованих у бюджеті м. Запоріжжя надходжень спеціального бюджету міста Запоріжжя та витрат на розвиток інфраструктури населеного пункту, його інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у зв'язку зі здійсненою відповідачем реконструкцією, жодним чином не обґрунтував у позові, в чому полягає необхідність надходжень та витрат на розвиток міської інфраструктури у зв'язку зі здійсненою відповідачем реконструкцією, не надав належного розрахунку, яким планувалось отримання Запорізькою міською радою таких надходжень, у тому числі від відповідача грошових коштів, у розмірі 96 492,10 грн. для створення і розвитку інфраструктури міста.

Враховуючи, що судами встановлено відсутність договірних зобов'язань між сторонами, недоведеність протиправності у діях відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів (враховуючи, що позивач не був позбавлений права вживати заходів спонукання відповідача укласти відповідний договір), суди обгрунтовано дійшли висновку, що склад цивільного правопорушення є недоведеним.

Обов'язковим при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) є врахування заходів, вжитих кредитором щодо їх одержання.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, що позивачем вживалися заходи, спрямовані на уникнення збитків, зокрема позивач не звертався з позовом про спонукання відповідача до укладення договору про пайову участь.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди правомірно дійшли висновку про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Запорізької міської ради залишити без задоволення.

Постанову від 12.04.2016 Донецького апеляційного господарського суду у справі №908/6334/15 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді В. Корсак

Т. Данилова