ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року Справа № 911/2209/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Коробенка Г.П., Алєєвої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017у справі Господарського суду№ 911/2209/16 Київської областіза позовом1) Управління освіти і науки виконавчого комітету Бориспільської міської ради, 2) Бориспільської міської ради,до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:1) Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, 2) державного підприємства "Бориспільський лісгосп" Управління Держгеокадастру у Бориспільському районіпровизнання недійсним державного акта на право постійного користування землею

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача-1: Кузьменко С.В., дов. від 7.04.2017 №03-15-553; позивача-2: Волошина Ю.Г., дов. від 05.01.2016 № 12-34-20;відповідача-1: не з'явились; відповідача-2: не з'явились; третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Управління освіти і науки виконавчого комітету Бориспільської міської ради (далі - Управління освіти) та Бориспільська міська рада (далі - Міськрада) звернулися до Господарського суду Київської області із спільною позовною заявою, у якій просили визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею від 16.07.2004 серії ІІ-КВ № 003066, виданий Головурівською сільською радою Бориспільського району Київської області (далі - Сільрада).

Позовні вимоги Управління освіти та Міськада, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Земельного кодексу України (далі - ЗК України), обґрунтовували порушенням їх прав на володіння майном - табором відпочинку "Факел", право власності на який зареєстровано за Управлінням освіти (комунальна власність) згідно з рішенням виконкому Головурівської сільської ради від 29.06.2004 № 72. Так, незважаючи на неодноразові звернення до Сільради та державного підприємства "Бориспільський лісгосп" (далі - Лісгосп), Управління освіти не може оформити земельну ділянку на якій розташоване належне йому нерухоме майно саме через перебування даної земельної ділянки у постійному землекористуванні Лісгоспу згідно спірного державного акту. За таких обставин даний державний акт підлягає визнанню недійсним в судовому порядку як такий, що порушує права та законні інтереси Управління освіти та територіальної громади м. Бориспіль.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.10.2016 (суддя Христенко В.В.) у задоволені позову Управління освіти та Міськради відмовлено.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що оскаржуваний державний акт був виданий у межах компетенції Сільради та у межах законодавства, яке діяло на той момент, на підставі рішення Сільради від 09.07.2004 № 381/18-ХХІV, яке є чинним та не оскаржувалося. Позивачі не довели належними та допустимим доказами порушення у зв'язку з видачею Сільрадою Лісгоспу спірного державного акта від 16.07.2004 прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, оскільки право власності на табір відпочинку "Факел" виникло у Управління освіти з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно 02.11.2004, тобто пізніше, ніж виданий оскаржуваний державний акт. Позивачі не позбавлені права вирішувати питання надання їм у користування земельної ділянки під нерухомим майном передбаченими чинним законодавством способами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 (колегія суддів: Коротун О.М., Сулім В.В., Гончаров С.А.) рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2016 в частині відмови в задоволенні позову Управління освіти скасовано, позовну заяву Управління освіти залишено без розгляду. В іншій частині рішення залишено без змін.

В частині скасування рішення постанову мотивовано тим, що від імені Управління освіти позовну заяву було підписано міським головою м. Бориспіль Федорчуком А.С., без належних повноважень на її підписання, оскільки Управління освіти є окремою юридичною особою. Залишаючи рішення без змін, колегія суддів апеляційної інстанції погодилась із висновками місцевого господарського суду про недоведеність порушення прав Міськради у даній справі, оскільки спір фактично стосується майнових прав Управління освіти.

Міськрада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 і рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Міськрада обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 6, 19, 113, 117 Конституції України, ст. ст. 316-319, 321, 327, 377 ЦК України, ст. ст. 120, 155 ЗК України ст. ст. 1, 11, 16, 42, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування у Україні".

Відзиви на касаційну скаргу Міськради від інших учасників судового процесу до Вищого господарського суду України не надійшли, що не перешкоджає перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга заступника Міськради не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- рішенням виконавчого комітету Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 29.06.2004 № 72 оформлено право власності на будівлі та споруди для відпочинку дітей в с. Кийлів по вул. Дніпровській, 5 табір відпочинку "Факел" на Управління освіти. Право власності (форма власності - комунальна) на табір відпочинку "Факел" було зареєстровано 02.11.2004, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 02.11.2004 № 139799, виданим Сільрадою;

- рішенням Сільради від 09.07.2004 № 381/18-ХХІV затверджено технічну документацію по складанню державного акта на право постійного користування земельними ділянками Бориспільському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Сільради, передано Бориспільському державному лісогосподарському підприємству земельні ділянки загальною площею 51,96 га лісів та зобов`язано використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням. На підставі вказаного рішення Сільради Бориспільському державному лісогосподарському підприємству було видано Акт від 16.07.2004 серії ІІ-КВ № 003066 на право постійного користування землею площею 51,96 га (в подальшому виправлено на 235,725 га) для ведення лісового господарства;

- 25.08.2005 рішенням Сільради № 703-29-IV затверджено технічну документацію по складанню державного акта на право постійного користування земельними ділянками Бориспільському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Сільради, передано Бориспільському державному лісогосподарському підприємству земельну ділянку загальною площею 183,765 га та зобов`язано використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням;

- згідно довідки Управління держземагентства у Бориспільському районі Київської області від 19.03.2013 № 716-д з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), земельна ділянка, на якій розміщений табір відпочинку "Факел" згідно форми 6-зем станом на 01.01.2013 обліковуються за Лісгоспом в межах населеного пункту с. Кийлів Головурівської сільської ради Бориспільського району ліси та інші лісовкриті площі. Окрім того, листом Управління держземагентства у Бориспільському районі Київської області від 10.10.2013 № 06-1/2170 повідомило Управління освіти про те, що земельна ділянка, на якій розміщений табір відпочинку "Факел" у с. Кийлів, вул. Дніпровська, 5 згідно форми 6-зем обліковуються за Лісгоспом ліси та інші лісовкриті площі згідно державного акта на право постійного користування на земельну ділянку;

- Міськрада зверталася до Лісгоспу з листом від 17.06.2013 № 12-31-2368 з проханням надати дозвіл на передачу в комунальну власність земельної ділянки, на якій знаходиться табір відпочинку "Факел". У листі-відповіді від 08.07.2013 № 215 Лісгосп зазначив про те, що відповідно до законодавства передача у власність, надання в користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин;

- 25.07.2013 та 17.12.2013 Управління освіти зверталося до Сільради з листами № 03-15-1067 та № 03-15-2002 із проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 5 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Кийлів, вул. Дніпровська, 5, на якій знаходиться табір відпочинку "Факел", розташованої в межах населеного пункту с. Кийлів Головурівської сільської ради, з подальшим наданням її у постійне користування Управлінню освіти;

- за результатами розгляду вказаних листів, Сільрадою було прийнято рішення від 31.07.2013 № 811-32-VI та від 28.01.2014 № 973-38-VI відповідно, якими було повідомлено Управління освіти про те, що дана земельна ділянка знаходиться в користуванні Лісгоспу, Сільрада не заперечує задовольнити вказану заяву Управління освіти, але для цього потрібно погодити питання з землекористувачем.

Як вже частково зазначалося вище, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з недоведеності порушення прав та законних інтересів позивачів, у зв'язку із видачею Сільрадою Лісгоспу спірного державного акту від 16.07.2004 та наголошував на тому, що позивачі не позбавлені права вирішувати питання надання їм у користування земельної ділянки під нерухомим майном передбаченими чинним законодавством способами.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови в позові Управління освіти та залишаючи позовну заяву Управління освіти без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що від імені Управління освіти позовну заяву було підписано міським головою м. Бориспіль Федорчуком А.С., без належних повноважень на її підписання, оскільки Управління освіти є окремою юридичною особою.

За результатами перегляду справи в касаційному порядку, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з даними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Згідно з ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як було з'ясовано судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами позовної заяви, останню від імені обох позивачів підписано міським головою м. Бориспіль Федорчуком А.С., однак доказів на підтвердження повноважень міського голови м. Бориспіль Федорчука А.С. підписувати позовні заяви від іменні Управління освіти матеріали справи не містять.

Між тим, судом апеляційної інстанції було встановлено, що Міськрада та Управління освіти є окремими юридичними особами з різними ідентифікаційними кодами, що підтверджується витягами з ЄДРПОУ (копії яких були долучені до матеріалів справи судом апеляційної інстанції).

За приписами ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Повноваження міського голови визначено положеннями ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", однак повноважень міського голови на підписання позовних заяв від імені виконавчих органів рад, які є самостійними юридичними особами та мають свого керівника вказана стаття закону не містить.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі про те, що Управління освіти є підзвітним і підконтрольним міському голові, а також посилання скаржника на право останнього, як представника міської ради, підписувати листи та документи жодним чином не спростовують наведених висновків про відсутність у міського голови права представництва за законом виконавчих органів рад.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним та обґрунтованим залишення позовної заяви Управління освіти без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду в частині позову Міськради, суд апеляційної інстанції погодився із його висновками про недоведеність порушення прав та законних інтересів Міськради у даній справі.

Колегія суддів також погоджується із даними висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Позов у даній справі було подано з підстав неможливості оформлення Управлінням освіти земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, у зв'язку з перебуванням цієї земельної ділянки у постійному користуванні Лісгоспу на підставі спірного державного акта від 16.07.2004. Міськрада вбачає у цьому порушення своїх прав та законних інтересів.

Так, за приписами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України. Положення зазначених правових норм спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані.

Так, в силу положень статті 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на приписи ст. ст. 182, 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України власник нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, з додержанням всіх необхідних, законодавчо визначених процедур. Відмова або зволікання в оформленні відповідних прав можуть бути оскаржені в судовому порядку. При цьому, земельна ділянка, що знаходиться у користуванні іншої особи є єдиним об'єктом цивільного права (має один кадастровий номер) і для переходу прав на частину цієї земельної ділянки до інших осіб необхідно визначити ці земельні ділянки, як окремі об'єкти цивільних прав зі своїми межами та кадастровими номерами, внести зміни до чинних правовстановлюючих документів. Натомість визнання таких правовстановлюючих документів недійсними із посиланням на положення ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України є неправомірним, оскільки порушуватиме законні права користувача на іншу частину земельної ділянки, яка знаходиться поза межами набутого у власність нерухомого майна.

Виходячи з предмету та підстав позову, спір у справі виник щодо майнових прав Управління освіти, як набувача нерухомого майна (табору відпочинку "Факел"), на оформлення земельної ділянки на якій він розташований.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Виходячи з наведених вище норм вбачається, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).

Як вірно наголошено судом апеляційної інстанції доводи Міськради у даній справі фактично зводяться до захисту порушених майнових прав іншої юридичної особи - Управління освіти. Посилання Міськради на опосередковане порушення прав територіальної громади м. Борисполя не можуть свідчити про безпосереднє порушення прав або законних інтересів Міськради у даній справі виходячи з обставин того, що спір у даній справі стосується саме майнових прав Управління освіти як власника майна.

В силу положень частини першої статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

За таких обставин, виходячи з предмету та підстав позову у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірною та обґрунтованою відмову судів попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог Міськради через недоведеність порушення її прав або законних інтересів.

Доводи касаційної скарги Міськради наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Міськради не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бориспільської міської ради залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі № 911/2209/16 Господарського суду Київської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.П. Коробенко

Суддя І.В. Алєєва