ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року Справа № 5015/3049/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.08.2013р.у справі№ 5015/3049/12 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ"до- Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисмениця" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Ресурс"простягнення 949067,50 грн.та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь"простягнення 104979,52 грн.за участю представників: позивачаМаксимів Р.Й., дов. від 05.03.2013р.відповідачів- не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) - Співак О.Є., дов. від 23.12.2013р.третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисмениця" 2000 грн. як з поручителя та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" 949067,50 грн. боргу за договорами поставки (в тому числі 927212,73 грн. основного боргу, 6508,16 грн. інфляційної складової боргу, 15340,58 грн. річних), посилаючись на порушення відповідачем обов'язку по сплаті грошових коштів та на положення статей 553, 554, 526, 625, 629,712 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.08.2012 року прийнято до сумісного розгляду з первісним зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор" 104979,52 грн. штрафу відповідно до умов договору за поставку товару неналежної якості.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор" відхилило зустрічний позов, вказавши, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження поставки металобрухту неналежної якості на виконання договору від 28.12.2010 року № 596/10-А, умовами якого передбачено застосування штрафних санкцій; натомість спірна поставка здійснена на виконання договору від 24.12.2010 № 411/10, що не передбачає застосування штрафу за наведене порушення; вимога про сплату штрафу заявлена поза законодавчо встановленими строками.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2013 року справу в частині відмови у задоволенні зустрічного позову було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті судові рішення залишені без змін.

Рішенням Господарського суду від 14.05.2013 року (суддя Кидисюк Р.А.) зустрічний позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" 104979,52грн. штрафу за договором поставки № 596/10-А від 28.12.2010 року та 2099,60 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 року (судді: Кравчук Н.М.- головуючий, Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково; прийнято нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" 15000 грн. штрафу за договором поставки № 596/10-А від 28.12.2010 року та 1720,50 грн. судового збору, 860,25грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги; в частині стягнення 89979,52 грн. штрафу відмовлено. Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми штрафу за неналежне виконання зобов`язань.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з доповненням), в якій просить скасувати постанову у даній справі, залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про невиконання судами обов'язкових вказівок, викладених в постанові суду касаційної інстанції, порушення судами статей 22, 525, 526, 611, 1212 Цивільного кодексу України, статей 193, 225, 230, 231 Господарського кодексу України, статей 4-2, 22, 33, 38 , 82 Господарського процесуального кодексу України щодо належності доказів, внаслідок чого висновки судів не відповідають встановленим ними обставинам справи; зокрема, скаржник зазначає, що суд за власною ініціативою дійшов висновку про зменшення штрафної санкції всупереч змісту поняття збитків та при відсутності у позовній заяві вимог про їх стягнення, окрім цього, всупереч статті 101 цього Кодексу надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" до апеляційної інстанції документи не містять обґрунтування неможливості надати їх до суду першої інстанції.

Позивач за первісним позовом у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, зазначивши про правомірність постанови апеляційної інстанції; Товариство з обмеженою відповідальністю "Тисмениця" та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали, не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.12.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Прометей" (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" (додаткова угода № 1 від 21.02.2011 року) (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "МК "Азовсталь" (Публічне акціонерне товариство "МК "Азовсталь") (Покупець) укладено договір поставки № 411/10.

Разом з тим, 28.12.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Прометей" (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" (додаткова угода №1 від 21.02.2011 року) (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" (Постачальник) укладено договір поставки № 596/10-А, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався поставити метали чорні вторинні (згідно ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови") та організувати його доставку на адресу Вантажоодержувача, а Покупець - прийняти та оплатити його вартість. Згідно з пунктом 3.1. цього договору Вантажоодержувачем металобрухту, що поставляється за цим договором є Відкрите акціонерне товариство "МК "Азовсталь" (Публічне акціонерне товариство "МК "Азовсталь"), внаслідок значеного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" виникли зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс" з поставки продукції належної якості в адресу Відкритого акціонерного товариства "МК "Азовсталь" на підставі договору № 596/10-А від 28.12.2010 року. Відповідно до пункту 4.1. договору № 596/10-А від 28.12.2012 року, якість металобрухту, що постачається за цим договором, має відповідати ДСТУ 4121- 2002 "Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови", умовам цього договору та додаткам до нього.

Згідно з пунктом 4.2. договору, забороняється здійснювати постачання без письмового дозволу Покупця таких видів металобрухту, що не відповідають вимогам ДСТУ 4121-2002: скрапу; металобрухту із шлакових відвалів; конверсійного; немагнітного; габаритного та негабаритного в одній одиниці транспортного засобу; не допускається в металобрухті наявність брухту та відходів кольорових металів та їх сплавів; металобрухт не має бути таким, що проржавів, горілим, роз'їденим кислотами; у шихтовому металобрухті не допускається наявність проволоки, або виробів із неї; бітумної ізоляції/резини та інших органічних матеріалів, а також негабаритного брухту; не допускається змішування стального та чавунного брухту, а також вуглецевого і легованого брухту; інших видів металобрухту, неузгоджених цим договором та специфікаціями до нього, а також брухту, що заборонений до постачання ДСТУ 4121-2002. При надходженні вищевказаних видів металобрухту Покупець/Вантажоодержувач має право повернути такий металобрухт Постачальнику. Постачальник повинен прийняти металобрухт, оформити документацію, необхідну для повернення, а також оплатити всі витрати Покупця/Вантажоодержувача, що пов'язані із постачанням та поверненням заборонених та/або неузгоджених видів металобрухту. Всі збитки з простою вагонів та переадресації несе Постачальник. У випадку виявлення цих видів металобрухту в момент розвантаження, ці види металобрухту не приймаються та не оплачуються, залишок не замовленого або забракованого металобрухту Постачальнику не повертається.

Зазначені умови договору № 596/10-А від 28.12.2012 року кореспондуються із зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс" перед Публічним акціонерним товариством "МК "Азовсталь" згідно з пунктами 1.1., 2.2. договору № 411/10 від 24.12.2010 року щодо відповідності якості металобрухту, вимогам, зазначеним ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови", а також пункту 5.3.3 цього договору.

Відповідно до пункту 4.6.3. договору поставки № 596/10-А, у випадку поставки металобрухту, забороненого до постачання згідно з пунктом 4.2 договору, Постачальник зобов'язаний протягом 5 банківських днів з дня пред'явлення вимоги Покупцем сплатити Покупцю штраф у розмірі 20 % від вартості металобрухту, що заявлений у товаросупровідних документах. Документом, що підтверджує факт поставки металобрухту, вказаного в пункті 4.2 даного договору, є акт комісійного приймання з якості, підписаний представниками Вантажоодержувача та Покупця. Підпунктом 4.6.7 цього договору сторони обумовили, що покриття видатків Покупця/Вантажоотримувача (позивача), обумовлених в розділі 4 договору поставки № 596/10-А від 28.12.2010 року, здійснюється Постачальником (відповідачем) на підставі рахунків Покупця.

Згідно з пунктами 7.1, 7.9 вказаного договору за невиконання, або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, включаючи неврегульовані цим договором питання, сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України та умовами цього договору, строк позовної давності (загальний і спеціальний) становить три роки.

Таким чином, у договорі поставки сторони досягли згоди щодо розміру штрафу та строку позовної давності, що має застосовуватись сторонами, при цьому умови договору сторонами не оспорювались, договір у судовому порядку недійсним не визнавався.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.05.2011 року за залізничною накладною № 35690353 у вагоні № 67849273 від Вантажовідправника Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" (зі ст. Скнилів Львівської залізниці) до Вантажоодержувача Публічного акціонерного товариства "МК "Азовсталь" надійшов металобрухт вагою 68280 кг., під час огляду якого комісією встановлено наявність у вантажі газових балонів, що не відповідають умовам пункту 5.4.6 ДСТУ 4121-2002 (посудини усіх типів і розмірів (балони, бочки тощо), а також усі порожнисті предмети (циліндри двигунів тощо) повинні бути спорожнені від того, що в них містилось, від крижаних пробок та вологи, мати доступ для огляду внутрішньої поверхні; горловини балонів повинні бути відкриті, а на їхньому корпусі повинен бути прорізаний другий отвір, днища бочок та інших посудин повинні бути розкриті), у зв'язку з чим комісією у складі представників Вантажоодержувача та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс" складено комісійний акт про приймання продукції з якості №187 від 14.05.2011 року. Згідно з цим актом у вагоні виявлені балони, що не відповідають пункту 5.4.6 ДСТУ 4121-2002, внаслідок цього вищезазначений брухт забраковано; через неналежну якість металобрухту, що у наданому стані не підлягав використанню у виробництві, прийняте рішення про його повернення; за змістом залізничної квитанції від 18.05.2011 року вагон № 67849273 із металобрухтом відправлено зі станції Сартана Донецької залізниці на адресу, вказану Товариством з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" листом № 16/05/1 від 16.05.2011 року.

24.05.2011 року за залізничною накладною № 35759331 у вагоні № 65299240 зі ст. Клепарів Львівської залізниці від Вантажовідправника Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц утилізатор АГ" до Вантажоодержувача Публічного акціонерного товариства "МК "АЗОВСТАЛЬ" надійшов металобрухт, під час огляду якого виявлено стружку із землею в пакетованому металобрухті, що не відповідає умовам ДСТУ 4121-2002 пункт 4.10 табл. 1, у зв'язку з чим комісією у складі представників Вантажоодержувача та представника Тоовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс" складено комісійний акт про приймання продукції з якості № 210 від 24.05.2011 р.; за висновками акта брухт у вагоні № 65299240 забраковано. Через неналежну якість металобрухту, що у наданому стані не підлягав використанню у виробництві, було прийняте рішення про його повернення; за змістом залізничної квитанції від 27.05.2011 року вагон № 65299240 із металобрухтом відправлено зі станції Сартана Донецької залізниці на адресу нового Вантажоодержувача, вказаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" листом № 25/05/1 від 25.05.2011 року.

30.05.2011р. за залізничною накладною № 35759281 у вагоні № 65385684 від Вантажовідправника Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц утилізатор АГ" зі ст. Радивилів Львівської залізниці до Вантажоодержувача Публічного акціонерного товариства "МК "АЗОВСТАЛЬ" надійшов металобрухт, заявлений у цій накладній № 17 у кількості 66 000 кг., під час огляду якого виявлено землю і скрап в пакетованому металобрухті, що не відповідає умовам ДСТУ 4121-2002 пункт 4.10 табл. 1, у зв'язку з чим комісією у складі представників Вантажоодержувача та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-ресурс" складено комісійний акт про приймання продукції з якості № 225 від 30.05.2011р. Згідно з цим актом вищезазначений брухт у вагоні №65385684 забраковано як такий, що не відповідає умовам ДСТУ 4121-2002 пункт 4.10 табл.1.; через неналежну якість металобрухту, що у наданому стані не підлягав використанню у виробництві, прийняте рішення про його повернення. За змістом залізничної квитанції від 02.06.2011р. вагон №65385684 із металобрухтом відправлено зі станції Сартана Донецької залізниці на адресу, вказану Товариством з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" листом № 31/05/1 від 31.05.2011 року.

03.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" відповідно звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" з претензією № 3371/2 про оплату штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань щодо якості металобрухту у сумі 104979,52грн., однак дана вимога залишена останнім без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест ресурс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" штрафу у сумі 104979,52грн., місцевий господарський суд виходив з доведеності наведеними вище доказами фактичних обставин справи, що полягають в поставці товару неналежної якості.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши встановлені обставини справи та погодившись з висновками суду першої інстанції щодо доведеності вчинення порушення договірних зобов'язань, на підставі наявних у матеріалах справи розрахунків збитків встановив, що загальний розмір збитків, пов'язаних з невиробничим простоєм вагонів №№ 67849273, 65299240, 65385684 складає 14322,74 грн.; також на підставі договору № 596/10-А від 28.12.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" виставлено Товариству "Шольц Утилізатор АГ" рахунки: від 21.04.2011р. № 26/А на 1560,96 грн. за невиробничий простій вагонів; від 24.05.2011 року № 37/А на 34136,78 грн. в якості відшкодування витрат з оплати залізничного тарифу за повернення вагонів; від 30.05.2011 року № 41/А на 61,08 грн. за невиробничий простій вагонів; від 30.05.2011 року № 42/А на 32934 грн. відшкодування витрат з оплати залізничного тарифу за повернення вагонів; від 08.06.2011 року № 44/А на 5761,63 грн. за невиробничий простій вагонів; протягом квітня-червня 2011 року виставлено також рахунки за невиробничий простій вагонів та відшкодування витрат з оплати залізничного тарифу за повернення вагонів по Договору №596/10-А від 28.12.2010 р. на суму 74454,45 грн., оплачені платіжним дорученням № 1109 від 24.06.2011р.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення належної до стягнення з боржника суми штрафу відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України з мотивів невідповідності розміру стягуваного штрафу негативним наслідкам, які настали через порушення зобов'язання, вжиття порушником заходів, спрямованих на негайне добровільне усунення порушення.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За частинами 1 та 6 статті 266 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з приписами статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості; відповідне положення про обов'язок продавця передати покупцю товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, міститься також у частині 1 статті 673 Цивільного кодексу України.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 Господарського кодексу України). Згідно з приписами частини 4 статті 231 цього Кодексу, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, з урахуванням ступеня виконання зобов'язання боржником, взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

За пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вказана процесуальна норма застосовується у взаємозв'язку з наведеними вище нормами матеріального права, що передбачають можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені)

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарські суди попередніх інстанцій на виконання обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції дослідили обставини виконання укладених сторонами спору договорів постачання та дійшли висновків про порушення умов договору щодо якості товару та наявність передбачених умовами договору та чинним законодавством підстав для застосування узгодженого сторонами штрафу.

Разом з тим, суд апеляційний господарський суд відповідно до вимог статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України оцінюючи співвідношення розміру штрафних санкцій у сумі 104979,52 грн. та збитків позивача за зустрічним позовом, негативних наслідків порушення зобов'язання відповідачем за зустрічним позовом дійшов висновку про невідповідність (неспіврозмірність) розміру стягуваного штрафу таким негативним наслідкам та зменшив суму заявленого до стягнення штрафу за неналежне виконання зобов`язань; відповідні обставини та мотиви зменшення штрафних санкцій викладено у постанові суду апеляційної інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд вирішив спір відповідно до вимог статей 4-2, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, встановивши обставини, що свідчать про можливість зменшення розміру застосованої господарсько-правової відповідальності.

Доводи скаржника про порушення судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених апеляційним господарським судом та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування постанови з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 року у справі № 5015/3049/12 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач