ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року Справа № 909/175/16 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Божок В.С.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 06.06.2016Львівського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Івано-Франківської області № 909/175/16за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"простягнення 4107753,74грн,за участю представників: позивача - не з'явилисьвідповідача -не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2016 у справі №909/175/16 (суддя Шкіндер П.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Зварич О.В., суддів Хабіб М.І., Юрченко Я.О.), частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - відповідач) про стягнення пені в сумі 639626,62грн, інфляційних втрат в сумі 3141259,43грн та 3% річних в сумі 326867,69грн за неналежне виконання умов договору №13/2634-ТЕ-15 від 28.12.2012 щодо своєчасного розрахунку за природний газ. Стягнено з відповідача на користь позивача 316769,34грн пені, 2860226,47грн інфляційних втрат та 325257,49грн 3% річних. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Позивач з рішенням та постановою у справі в частині зменшення на 50% пені не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 83, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не наведено достатніх підстав та не обґрунтовано винятковості обставин для зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін не скористалися своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 12.09.2016 №08.03-04/3935 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Бакуліної С.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №909/175/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Грейц К.В. (доповідач), судді Божок В.С., Поляк О.І.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (покупець) укладено договір №13/2634-ТЕ-15 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у 1 півріччі 2014 року природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013 до договору); газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п.1.2 договору); продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 48000,0тис.м3, а у січні - грудні 2014 року - газ, спожитий покупцем у жовтні - грудні 2013 року (п.2.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013 до договору); приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3 договору); не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору); ціна за 1000 м3 газу становить 1309,20грн з ПДВ (п.5.2 договору); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору); за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п.7.1 договору); у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2 договору); договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині передачі газу до 30.06.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013 до договору).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2014 у справі №909/516/14, яке набрало законної сили, позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 23802688,86грн задоволено частково. Стягнено з відповідача на користь позивача 19590592,16грн основної заборгованості та 1342537,90грн пені, 757944,24грн 3% річних, 760629,34грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 14.02.2013 по 08.04.2014, за неналежне виконання умов договору №13/2634-ТЕ-15 від 28.12.2012.

Посилаючись на встановлений у зазначеному вище судовому рішенні факт неналежного виконання зобов'язань Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за договором №13/2634-ТЕ-15 від 28.12.2012, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення пені в сумі 639626,62грн, інфляційних втрат в сумі 3141259,43грн та 3% річних в сумі 326867,69грн, нарахованих з 09.04.2014 по дату остаточного погашення відповідачем заборгованості - 28.10.2014, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, визначили, що стягненню з відповідача підлягають: 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями квітня, жовтня, листопада та грудня 2013 року за період з 09.04.2014 по 27.10.2014, без включення в період прострочення дня сплати заборгованості - 28.10.2014, в загальній сумі 325257,49грн; інфляційні втрати, нараховані за період з квітня 2014 року по жовтень 2014 року в загальній сумі 2860226,47грн; пеня, загальний розмір якої за зобов'язаннями жовтня, листопада та грудня 2013 року становить 633538,67грн. Крім того, суд першої інстанції, реалізуючи право, надане нормами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання від 23.03.2016 та зменшення на 50% суми заявленої до стягнення пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються виключно в частині відмови в позові щодо стягуваної пені, та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

На підставі встановленого судовим рішенням у справі №909/516/14 факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №13/2634-ТЕ-15 від 28.12.2012 місцевий господарський суд, перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення пені, дійшов обґрунтованого висновку, що сума цієї неустойки, за умовами спірних правовідносин сторін та фактичних обставин справи, підлягає стягненню з відповідача в сумі 633538,67грн і виходячи саме з цієї суми попередні судові інстанції вирішували в подальшому питання щодо можливості зменшення пені на підставі норм ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

В обґрунтування заявленого до місцевого господарського суду клопотання про зменшення нарахованої до стягнення пені відповідач зазначив про відсутність своєї вини у несвоєчасному розрахунку за отриманий газ, про вкрай важкий фінансовий стан та збитковість підприємства, про несвоєчасне невідшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На виконання зазначених приписів та рекомендацій, суди попередніх інстанції, оцінивши зазначені відповідачем доводи, викладені в клопотанні про зменшення розміру нарахованої пені, та надані на його обґрунтування докази, встановили, що відповідач знаходиться у важкому фінансово-економічному стані та є збитковим, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2015 рік. Поставлений позивачем природний газ використовується відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та бюджетними установами, які, в свою чергу, несвоєчасно здійснюють розрахунки за надані відповідачем послуги, що підтверджено звітом про нарахування та оплату за спожиту теплову енергію, поставлену Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго". Невідшкодована з бюджету різниця в тарифах на теплову енергію становить 33,1млн.грн. Порушення відповідачем строків оплати не потягло для позивача значних збитків.

Відтак, врахувавши зазначені вище обставини та інтереси обох сторін, попередні судові інстанції дійшли ґрунтовного висновку про можливість задоволення клопотання відповідача і зменшення заявленої до стягнення пені на 50%.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про зменшення нарахованої відповідачеві пені ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 у справі Господарського суду Івано-Франківської області № 909/175/16 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді В.С.Божок

О.І. Поляк