ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року Справа № 904/7739/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазарянана постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 р. (судді: Подобєд І.М., Величко Н.Л., Дармін М.О.)у справі№904/7739/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс "Нагорний"доДніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазарянапро зобов'язання вчинити певні дії за участю представників: від позивачане з'явилисьвід відповідачане з'явились

В с т а н о в и в:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс "Нагорний" (далі - ОСББ ЖК "Нагорний") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (далі - університет) про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: передати на баланс ОСББ багатоквартирний будинок, розташований в м. Дніпропетровську по вул. Жуковського, 21а та передати технічну документацію та іншу передбачену законодавством документацію на даний будинок.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що співвласниками будинку в особі ОСББ ЖК "Нагорний" прийнято рішення про взяття спірного будинку на свій баланс, однак, відповідач не виконав передбачену чинними нормативно-правовими актами процедуру такої передачі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. у справі №904/7739/15 в задоволенні позову ОСББ ЖК "Нагорний" відмовлено.

Господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, зокрема, у зв'язку із тим, що позивачем не було доведено, що саме відповідач є балансоутримувачем спірного будинку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 р. у справі №904/7739/15 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Вказана постанова мотивована тим, що Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Порядком передачі майна на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" №1521 від 11.10.2002 р.,

встановлено обов'язковість передачі на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку житлових комплексів. При цьому, така передача пов'язується тільки з прийняттям об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку відповідного рішення. Тобто, на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не покладається обов'язок встановлювати балансоутримувача будинку.

Не погодившись з постановою апеляційного господарського суду, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 р. та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р.

В обґрунтування своїх вимог, заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вказує на те, що за договором про дольову участь в будівництві житлового будинку ним було передано всі права та обов'язки замовника будівництва іншій особі, у зв'язку з чим університет не був замовником будівництва та не приймав спірний об'єкт на свій баланс.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2016 р. касаційну скаргу Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 13.06.2016 р.

В судове засідання 13.06.2016 р. представники сторін не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено господарськими судами попередніх інстанцій, виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів 30.05.1984 р. за №256 прийнято рішення "Про відвід Дніпропетровському інституту інженерів залізничного транспорту ділянки землі по вул. Жуковського для будівництва житлового будинку"

Надалі, між Дніпропетровським державним технічним університетом залізничного транспорту, правонаступником якого є відповідач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "R.Е. Енергострой" укладено договір про пайову участь у будівництві житлового будинку №148203/1 від 09.09.1999 р., згідно якого сторони прийняли рішення шляхом пайової участі та об'єднання своїх можливостей (матеріальних, інтелектуальних та інших) здійснити будівництво житлового будинку на майданчику по вул. Жуковського, №21, площею 0,50 га, відведеному університету під будівництво секцій №3,4,5 і 6 житлового будинку.

За умовами даного договору житло мало бути збудовано товариством за рахунок власних або залучених коштів. По закінченню будівництва даний будинок є власністю товариства або його пайовиків (п. 2.2 договору про пайову участь у будівництві).

З метою реалізації вказаного, в п. 2.4.3 договору №148203/1 від 09.09.1999 р. сторони закріпили обов'язок університету передати товариству всі права замовника на період дії договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що 30.09.1999 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "R.Е. Енергострой" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Місія" було укладено договір про надання послуг №148942, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Місія", як виконавець, прийняло на себе зобов'язання здійснити функції замовника з будівництву житлового будинку за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 21.

На підставі цього, 19.11.2001 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "R.Е. Енергострой", Товариством з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційна фірма "Місія" (правонаступник) та університетом укладено договір про часткову поступку правами та обов'язками по договору №148203 від 09.09.1999 р., відповідно до якого правонаступник прийняв на себе всі права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "R.Е. Енергострой" і став стороною за договором пайової участі у будівництві.

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.09.2006 р. за №3669 "Про затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку по вул. Жуковського, 21а" затверджено Акт державної приймальної комісії від 17.08.2006 р. про прийняття спірного будинку в експлуатацію.

Крім того, шляхом підписання відповідних актів університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційна фірма "Місія" було врегульовано відносини щодо розподілу збудованих площ, як це передбачено умовами вищевказаних договорів та додатків до них.

В свою чергу, в квітні 2007 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради прийнято рішення за №1109 "Про оформлення прав власності фізичним і юридичним особам на квартири, нежитлові приміщення та паркувальні місця житлового будинку літ. А-10 за адресою: вул. Жуковського, 21а".

З матеріалів справи також вбачається, що в цьому ж році власниками квартир та нежитлових приміщень будинку літ. А-10, за адресою: вул. Жуковського, 21а створено ОСББ "Житловий комплекс "Нагорний".

В силу ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном, належне утримання будинку та прибудинкової території, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 вказаного закону об'єднання після набуття статусу юридичної особи може прийняти на власний баланс весь житловий комплекс.

Житловий комплекс - це не тільки квартири, а єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком разом із спорудами та інженерними мережами (ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Керуючись наведеним, 24.12.2009 р. співвласниками в особі ОСББ "Житловий комплекс "Нагорний" прийнято рішення про взяття будинку №21а по вул. Жуковського на свій баланс.

Однак, відповідач вказаний будинок на баланс позивача не передав, мотивуючи це тим, що університет не є баланслоутримувачем спірної будівлі.

Вказана обставина стала підставою для звернення ОСББ з позовом до господарського суду.

Проаналізувавши вимоги та заперечення сторін та дослідивши докази, якими останні їх обґрунтовують, місцевий господарський суд прийшов до висновку про недоведеність факту перебування спірного будинку на балансі відповідача, у зв'язку з чим визнав заявлені позовні вимоги безпідставними.

Апеляціний господарський суд не погодився з наведеною позицією місцевого господарського суду та прийняв рішення про задоволення позову, виходячи з того, що чинними нормативними актами передбачена обов'язкова передача на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку житлових комплексів у разі прийняття ними відповідного рішення.

В свою чергу, здійснюючи касаційний перегляд справи №904/7739/15, колегія суддів Вищого господарського суду України вбачає, що під час її розгляду господарські суди попередніх інстанцій прийшли до передчасних висновків та прийняли судові акти, що ґрунтуються на неповному з'ясуванні всіх фактичних обставин справи.

Так, ч. 6 ст. 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що передача майна відбувається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" №1521 від 11.10.2002 р. затверджено Порядок передачі майна на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Цей порядок встановлює процедуру такої передачі на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як житлових комплексів, що перебували на балансах ЖЕКів та інших організацій, так і новозбудованих житлових комплексів.

Згідно з вказаним порядком процедура передачі житлового комплексу вимагає прийняття відповідного рішення загальними зборами об'єднання для чого утворюється відповідна комісія.

Пунктами 2 та 5 вказаного порядку передбачено, що передача житлового комплексу на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відбувається разом з планом земельної ділянки, технічним паспортом будинку та відповідною технічною документацією (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж тощо) після прийняття загальними зборами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідного рішення та у двомісячний термін після надходження відповідного звернення від об'єднання.

Таким чином, Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" і зазначений Порядок визначають можливість передачі житлових комплексів на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку лише на підставі прийняття об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку відповідного рішення, встановлюють обов'язковість такої передачі та не покладають на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку обов'язок визначати балансоутримувача будинку.

Одночасно з цим, законом України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

З аналізу змісту наведених правових норм вбачається, що під час судового розгляду справи №904/7739/15 господарські суди попередніх інстанцій повинні були встановити не лише факт перебування чи не перебування відповідного будинку на балансі відповідача, а й надати належну правову оцінку юридично значимим діям відповідача стосовно новозбудованого будинку, а саме проаналізувати яким чином укладення всіх вказаних вище договорів вплинуло на права та обов'язки їх сторін щодо спірного будинку.

Тобто, у випадку, якщо відповідач не приймав відповідний житловий будинок на свій баланс, слід встановити чи був останній замовником будівництва, чи здійснювалось будівництво за його кошти, тощо.

Отже, за таких обставин, вбачається за необхідне залучити до участі у справі контрагентів відповідача за договором про дольову участь в будівництві №148203 від 09.09.1999 р. та договором про часткову поступку правами та обов'язками б/н від 19.11.2001 р.

Поряд з цим, господарськими судами попередніх інстанцій також не досліджено дотримання позивачем вимог Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" №1521 від 11.10.2002 р., зокрема, щодо передбаченого Порядком створення комісії та звернення із відповідною вимогою до відповідача.

Крім того, відповідно до п.п. 1.5, 11.1 статуту Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна (нова редакція, зареєстрована 06.05.2010 р.) університет - є юридичною особою; майно університету є державною власністю і належить йому на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління майном, університет володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, закріпленим за ним, за погодженням з уповноваженим органом управління, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству, актам уповноваженого органу управління та цьому статуту. Списання майна, що є державною власністю, передача його у спільну власність, в управління, заставу тощо здійснюється за погодженням з повноваженим органом управління у порядку, встановленому чинним законодавством. Усі будівлі, споруди, житло, навчальне і наукове обладнання, інвентар та інше державне майно, яке надане університету в оперативне управління, використовується університетом за погодженням з уповноваженим органом управління, в тому числі в разі надання в оренду та користування (без права викупу), а також створення в установленому законодавством порядку юридичних осіб.

Зважаючи на це, для повного та всебічного дослідження правовідносин, що є предметом судового розгляду у даній справі, вбачається за необхідне залучити до участі у справі органи Фонду державного майна України та уповноважений орган управління, про який зазначено в статуті відповідача.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено не всі обставини, які мають значення для даної справи, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення у справі №904/7739/15 та передати вказану справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 р. у справі №904/7739/15 скасувати.

Справу №904/7739/15 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк