ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 911/46/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., СуддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Обухівське"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі№ 911/46/17Господарського судуКиївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Обухівське"доГоловного управління Держгеокадастру у Київській областітретя особаОСОБА_4провизнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-3642/15-16-сг від 12.03.2016

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Несвіт В.Б., Школьна К.В.- відповідача:не з'явився- третя особа:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Обухівське" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Київській області № 10-3642/15-16-сг від 12.03.2016.

Позов мотивовано тим, що оскаржуваним наказом Головного Управління Держгеокадастру у Київській області було надано у приватну власність громадянину ОСОБА_4 земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 3,7067 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою Київська область, місто Обухів. Водночас, позивач доводить свої права на дану земельну ділянку, посилаючись на державний акту на право постійного користування від 19.02.1996 р. серії НОМЕР_2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.01.2017 (суддя Грехов А.С.) відмовлено Публічному акціонерному товариству "Обухівське" в прийнятті позовної заяви до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Київській області №10-3642/15-16-сг від 12.03.2016 р., на підставі п.1 ч.1 ст.62 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 р. (судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В. Тарасенко К.В.,) ухвалу господарського суду Київської області від 11.01.2017 у справі №911/46/17 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд вказав, що у спірних правовідносинах прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області оскаржуваного наказу є наслідком здійснення державним органом владних управлінських функцій, а наявність порушеного цивільного права позивача не була підтверджена останнім за допомогою конкретних, відповідних документів чи правових актів і вимога про визнання такого права позивачем не заявлена одночасно з вимогою про визнання незаконним та скасування спірного наказу, вказує на публічно-правовий характер такого спору, що в свою чергу, свідчить про підвідомчість цієї справи адміністративному суду.

Публічне акціонерне товариство "Обухівське" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та ухвалу господарського суду скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Заявник вважає, що судами порушено ст.1 ГПК України оскільки, позовна заява про визнання недійсним (незаконним) Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-3642/15-16-сг від 12.03.2016 Про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Скаржник наголошу, що він звернувся у встановленому законом порядку до суду за захистом права володіти та користуватися земельною ділянкою відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, що має настати після визнання недійсним рішення органу виконавчої влади. Крім того, скаржник вказує, що практикою Верховного Суду України визначено, що у разі прийняття субєтом владних повноважень рішення про передачу земельних ділякон у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Ухвалою від 30.03.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Обухівське" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Київській області № 10-3642/15-16-сг від 12.03.2016, яким було надано у приватну власність громадянину ОСОБА_4 земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 3,7067га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою Київська область, місто Обухів, яка накладається на земельну ділянку позивача.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органом місцевого самоврядування, іхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Земельним кодексом України передбачено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

Положеннями ст.ст. 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Касаційна інстанція зазначає, що спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за участі у спорі суб'єкта господарювання; наявності між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявності у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутності у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, якщо сторонами спору є юридичні особи, а вимоги позову зводяться до оспорювання права на земельну ділянку, спірні правовідносини слід вважати майновими за характером, а спір таким, що підвідомчий господарському суду.

Оскільки вимоги позову стосуються правомірності рішення відповідача у формі наказу, для правильної кваліфікації спірних правовідносин суду належало виходити як із змісту позовних вимог, які полягають у твердженні про порушення спірним наказом майнового права на земельну ділянку, так і предмету спірного наказу, зокрема чи стосується він визначення юридичної долі майна - земельної ділянки.

Разом з тим, спірний наказ в матеріалах справи відсутній, тому висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам.

Статтею 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів, про що і клопотав позивач в прохальній частині позовної заяви.

Касаційна інстанція вважає, що відмовляючи у прийнятті позовної заяви, суд не врахував повністю предмет спору і вимоги, заявлені позивачем, дійшовши передчасного висновку, що між сторонами виник спір з приводу повноважень відповідача як органу виконавчої влади у сфері публічно-правових відносин.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ст. 111-9 ГПК України).

За змістом норми ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

У випадках скасування касаційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви у провадженні у справі про банкрутство, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права у зв'язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваних у справі ухвали та постанови та передачі справи до суду першої інстанції на розгляд зі стадії прийняття позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Обухівське" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 та ухвалу Господарського суду Київської області від 11.01.2017 у справі № 911/46/17 Господарського суду Київської області скасувати.

3. Справу передати до господарського суду першої інстанції на розгляд зі стадії прийняття позовної заяви.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська