Постанова ВГСУ від 13.04.2017 року у справі №910/25511/15

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 910/25511/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Київської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2017у справі№910/25511/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Полюс"до1. Київської міської ради; 2. Київської міської державної адміністраціїза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелт-Сервіс"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)пророзірвання договору та зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін від:

позивача: Двоєглазов Д.О. (дов. від 11.10.2016),

відповідача-1: Безносик А.О. (дов. від 10.04.2017)

Представники відповідача - 2 та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Полюс" звернулось з позовом до Київської міської ради про розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та позивачем, та зобов'язання Київську міську раду прийняти орендовану земельну ділянку. Позов мотивовано, зокрема, тим, що договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999, укладений між позивачем та Київською міською державною адміністрацією, має бути розірваний у зв'язку з переходом права власності на розташовані на спірній земельній ділянці об'єкти нерухомості до третьої особи-1, у зв'язку з чим до набувача перейшло право користування спірною земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. При цьому позивач посилався на приписи статей 120, 141 Земельного кодексу України, статей 377, 651 Цивільного кодексу України статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 до участі у справі залучено іншого відповідача - Київську міську державну адміністрацію.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016, ухваленим суддею Карабань Я.А., позов задоволено частково, розірвано договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди (кадастровий номер 8000000000:62:009:001) від 30.12.1999, укладений між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством "Полюс"; в частині позовних вимог до Київської міської державної адміністрації відмовлено; в іншій частині позову відмовлено повністю. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору. Відмова у позові в частині вимог про зобов'язання Київську міську раду прийняти орендовану земельну ділянку вмотивована судом тим, що заявлені вимоги є передчасними. Окрім цього, відмовляючи у позовних вимогах до Київської міської державної адміністрації, суд виходив з того, що остання є неналежним відповідачем. При цьому суд керувався приписами статей 377, 651 Цивільного кодексу України, статей 93, 120, 141 Земельного кодексу України, статей 7, 13 Закону України "Про оренду землі", статей 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Яковлєва М.Л. - головуючого, Чорної Л.В., Разіної Т.І., постановою від 23.02.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Київська міська рада звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами того, що ні положеннями договору, ні чинним законодавством не передбачено такої підстави для розірвання договору, як перехід права оренди земельної ділянки до нового власника нерухомого майна. Крім того, скаржник зазначає про відсутність доказів звернення до Київської міської державної адміністрації, як сторони за договором оренди земельної ділянки, з клопотанням про його розірвання. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 377, 638, 792 Цивільного кодексу України, статей 93, 120, 141 Земельного кодексу України, статей 7, 13, 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою від 03.04.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Київської міської ради прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників позивача та відповідача-1, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.02.1998 № 413 "Про оформлення Закритому акціонерному товариству "Полюс" права користування земельними ділянками та надання земельних ділянок для обслуговування та експлуатації будівель у Ватутінському районі" надано право тимчасового довгострокового користування на умовах оренди строком на 25 років земельною ділянкою площею 0,21 га для експлуатації та обслуговування кафе на вул. Бальзака, 62 у Ватутінському районі, відведеною згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 20.04.1981 № 645 "Про відведення земельної ділянки управлінню капітального будівництва виконкому міськради під будівництво першої черги житлового масиву Троєщина". 30.12.1999 на підставі зазначеного вище розпорядження між Київською міською державною адміністрацією (орендодавцем) та Закритим акціонерним товариством "Полюс" (орендарем) був укладений договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 2058 кв.м. для обслуговування та експлуатації кафе на вул. Бальзака, 62 у Ватутінському районі м. Києва. В подальшому між Закритим акціонерним товариством "Полюс" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелт-Сервіс" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2009, який зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. за № 1878, та відповідно до умов якого позивач продав, а покупець купив належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно, яким є будівля БПО-53, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Бальзака Оноре де, буд. 62, загальною площею 1 143,20 кв. м. Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу нерухомого майна, документом, що підтверджує право власності на нерухоме майно є договір купівлі-продажу комунального майна, посвідчений Київською державною нотаріальною конторою №15 від 28.06.1994, зареєстрований в реєстрі за № 4у-418, та зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 02.12.1996, записаний в реєстровій книзі під реєстровим №202-з. Судами установлено, що Публічне акціонерне товариство "Полюс" є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Полюс", що підтверджується витягом з протоколу №б/н загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Полюс" від 17.03.2011 та Статутом Публічного акціонерного товариства "Полюс", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Полюс" від 17.03.2011, нову редакцію якого зареєстровано 31.03.2011. У зв'язку із продажем нерухомого майна, яке знаходиться на орендованій земельній ділянці, у позивача відпала необхідність продовжувати користуватися орендованою земельною ділянкою. Враховуючи зазначене, позивач звертався до Київської міської ради із листами від 11.11.2010 №223 та від 18.08.2015 №84/03 про розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999 у зв'язку зі зміною власника об'єкта нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці. Однак, відповіді на свої листи від Київської міської ради позивач не отримав, що і стало підставою для звернення із даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги Публічного акціонерного товариства "Полюс" до Київської міської ради про розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999 та зобов'язання Київську міську раду прийняти орендовану земельну ділянку. У відповідності до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Зі змісту приписів статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору. Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 26.08.2009) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Пунктами "а", "є" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі"). Крім того, відповідно до приписів частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо існування підстав для розірвання договору за умов фактичного користування об'єктом нерухомості на орендованій земельній ділянці новим власником, добровільної відмови користувача від права оренди земельної ділянки та можливості розірвання договору за вказаних обставин за рішенням суду. Посилаючись на приписи частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (діє з 05.11.2009), як на підставу для відмови в задоволенні позову, відповідач-1 не врахував, що зазначена норма не має зворотної дії в часі і не може застосовуватися до правовідносин за договором купівлі-продажу, укладеним 26.08.2009, за таких обставин, зазначені доводи відповідача-1 відхиляються як необґрунтовані. Стосовно позовних вимог про зобов'язання Київську міську раду у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили прийняти орендовану земельну ділянку, судова колегія також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що права позивача на момент подачі позову в даній частині не порушені, а заявлені вимоги є передчасними, оскільки передача земельної ділянки відбувається після розірвання договору. Щодо позовних вимог, які пред'явлені до Київської міської державної адміністрації, колегія також погоджується з висновком судів виходячи з наступного. З дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Відповідно підпункту "а" пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій. Частиною 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом. Згідно із підпунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Відповідно до рішення Київської міської ради №371/1805 від 28.03.2002 "Про Статут територіальної громади міста Києва" Київська міська рада - повноважний представник територіальної громади міста Києва, є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень, первинним суб'єктом місцевого самоврядування і носієм усіх його публічних прав. Статтею 29 Статуту територіальної громади міста Києва зазначено, що відповідно до Земельного кодексу України у комунальній власності територіальної громади міста Києва перебувають усі землі в межах міста Києва, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за межами міста Києва, право комунальної власності територіальної громади міста Києва на які посвідчено відповідними державними актами. Набуття права на землю територіальною громадою міста Києва та передача землі з комунальної власності державі, юридичним та фізичним особам здійснюється Київською міською радою в порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Таким чином, земельна ділянка, надана в тимчасове користування позивачу, є сформованою земельною ділянкою, знаходиться в м. Києві та відповідно перебуває в розпорядженні територіальної громади міста Києва - Київської міської ради. У відповідності до положень чинного законодавства, саме до виключної компетенції Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування, відноситься право розпоряджатися земельними ділянками в межах міста, в тому числі і розірвання договору оренди земельної ділянки. З огляду на те, що Київська міська державна адміністрація не здійснює розпорядження земельними ділянками в межах міста, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог до Київської міської державної адміністрації, так як остання є неналежним відповідачем. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.