Постанова ВГСУ від 13.04.2017 року у справі №910/18696/16

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 910/18696/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІнтерГарант"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.02.2017у справі№910/18696/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІнтерГарант"доМоторного (транспортного) страхового бюро Українипростягнення 12 596,95 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Андрійчук О.М. (голова правління),

Федорова К.К. (дов. від 30.03.2017)

відповідача: Доценко В.В. (дов. від 20.12.2016)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ІнтерГарант" звернулось з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 12 596,95 грн. залишку гарантійного внеску. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами неповернення відповідачем залишку гарантійного внесу у спірній сумі після припинення членства позивача, як страховика в МТСБУ. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 626, 629 Цивільного кодексу України, статей 39, 41, 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2016, ухваленим суддею Сіваковою В.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з недоведеності належними та допустимими доказами наявності залишку сплаченого позивачем саме гарантійного внеску та не доведеності його розміру у заявленій до стягнення сумі. При цьому суд керувався приписами статей 43, 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючого, Смірнової Л.Г., Алданової С.О., постановою від 01.02.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ІнтерГарант" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає про неналежну оцінку судами наданого позивачем листа відповідача №5-41/18805 від 11.07.2016, відповідно до якого останній підтвердив наявність залишку сплаченого позивачем гарантійного внеску у сумі 11 738,11 грн. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 509, 599 Цивільного кодексу України, статей 180, 202 Господарського кодексу України, статей 47, 32, 33, 34, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 03.04.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІнтерГарант" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.12.2004 між Моторним (транспортним) страховим бюро України та страховиком-членом МТСБУ - Закритим акціонерним товариством Страхова компанія "Укргаз", який змінив назву на Закрите акціонерне товариство Страхова компанія "ІнтерГарант" був укладений договір про співпрацю №58-1/2004, предметом якого є співробітництво та представництво сторін у сфері організації та провадження обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за звичайними договорами страхування, зі строком дії до 01.12.2005. В подальшому 15.06.2005 між Моторним (транспортним) страховим бюро України та Закритим акціонерним товариством Страхова компанія "Укргаз" був укладений новий договір про співпрацю № 063, предметом якого є співробітництво та представництво сторін у сфері організації та провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів за внутрішніми договорами страхування. Отже, з укладенням сторонами 15.06.2005 договору про співпрацю №063 попередній договір про співпрацю №58-1/2004 від 01.12.2004 припинив свою дію. Відповідно до пункту 39.1. статті 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. Пунктом 51.1. статті 51 вказаного Закону (в редакції на момент укладення договору) визначено, що для набуття статусу асоційованого члена МТСБУ страховик зобов'язаний: а) отримати ліцензію на здійснення страхування цивільно-правової відповідальності; б) сплатити до фонду захисту потерпілих гарантійний внесок у розмірі, визначеному положенням про цей фонд, у сумі, не меншій за еквівалент 100 тисяч євро. Судами установлено, що сплата позивачем 21.01.2005 гарантійного внеску в загальному розмірі 508 764,90 грн. підтверджується матеріалами справи (банківськими виписками). Згідно з пунктом 3.1.15. договору страховик зобов'язаний поповнювати гарантійний внесок у разі, коли Бюро сплатило за страховика страхові відшкодування згідно з пунктом 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", внаслідок чого розмір гарантійного внеску, сплаченого таким страховиком до фонду захисту потерпілих зменшився. Водночас судами встановлено, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження сплати (поповнення) гарантійного внеску до розміру 777 724,79 грн. (мова про який йде в позовній заяві). Відповідно до пункту 51.9. статті 59 названого Закону (в редакції на момент припинення членства позивача) кошти, сплачені страховиками до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ як гарантійні внески, та відрахування з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є коштами страхових резервів таких страховиків. МТСБУ має право розпоряджатися зазначеними коштами виключно відповідно до умов, визначених цим Законом та Статутом МТСБУ. Згідно протоколом засідання загальних зборів членів МТСБУ № 40/2011 від 24.03.2011 позивача було виключено з членів МТСБУ, що не заперечувалось відповідачем. Відповідно до пункту 3.1.4. договору страховик зобов'язаний виконувати рішення та дотримуватись положень установчих та внутрішніх нормативних документів Бюро, затверджених органами управління Бюро відповідно до їх компетенції. Зі змісту Статуту МТСБУ (пункт 6.9.) вбачається, що виключення страховика з членів Бюро не тягне за собою припинення дії договору про співпрацю між Бюро та страховиком. Згідно з приписами пункту 51.1. статті 51 вказаного Закону (в редакції на момент припинення членства позивача) повернення гарантійного внеску страховику - асоційованому члену МТСБУ у тій частині, що дорівнює загальному ліміту відповідальності цього страховика по всіх договорах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що були ним укладені протягом останніх трьох років перед виходом страховика із складу МТСБУ, здійснюється протягом трьох років з дня виходу його із складу МТСБУ з урахуванням частки інвестиційного доходу, отриманого на його долю внеску, і спрямованої на поповнення фонду захисту потерпілих, та з вирахуванням сум страхових відшкодувань за внутрішніми договорами страхування, що були здійснені МТСБУ за цього страховика. Відповідно до пункту 3.11.2. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затвердженого протоколом Президії МТСБУ № 238/2010 від 07.07.2010, при виході страховика зі складу Бюро у зв'язку із виключенням з членів Бюро, втратою статусу асоційованого члена або позбавленням членства в Бюро повернення такому страховику його гарантійного внеску здійснюється в строк, визначений Законом. Гарантійні внески повертаються Дирекцією Бюро частинами: 10% його залишку - протягом 12 місяців з дати виходу страховика із складу Бюро, 30% залишку - протягом 12 місяців з дати виплати першої частини і решта залишку не пізніше закінчення трирічного строку з дати виходу страховика зі складу Бюро, з урахуванням наступних особливостей. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до звітів про рух коштів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІнтерГарант" за 2 квартал 2011 року, за 4 квартал 2011 року, за 2 квартал 2012 року, за 1 квартал 2013 року та банківських виписок вбачається, що відповідачем було повернуто позивачу гарантійний внесок у загальному розмірі 765 469,87 грн., з яких частка інвестиційного доходу складає 54 864,68 грн., а саме: 02.06.2011 - 10% гарантійного внеску в сумі 68 615,123 грн.; 28.12.2011 - 30% гарантійного внеску в сумі 185 260,85 грн.; 21.05.2012 - залишок гарантійного внеску в сумі 432 275,32 грн.; 26.02.2013 - гарантійного внеску в сумі 80 618,88 грн. Відповідно до статті 6.14 Статуту МТСБУ при виключенні страховика з членів Бюро, а також у випадках втрати статусу асоційованого та/або повного члена, позбавлення страховика статусу повного члена, позбавлення членства страховика в Бюро вступні та членські внески, а також відрахування до фонду попереджувальних заходів йому не повертаються. Згідно з приписами пунктів 43.1., 43.2 статті вищевказаного Закону для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, джерелами формування яких є: 43.2.1. базовий та додаткові гарантійні внески у розмірі, визначеному МТСБУ; 43.2.2. відрахування страховиків з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі, визначеному Координаційною радою МТСБУ; 43.2.3. повернені МТСБУ в регресному порядку кошти за заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду; 43.2.4. добровільні внески та пожертвування. Водночас суди попередніх інстанцій надали оцінку акту звіряння розрахунків за період з 01.01.2014 по 30.09.2014, на який посилався позивач в якості належного підтвердження наявності залишку сплаченого гарантійного внеску в сумі 11 739,11 грн., та визнали його таким, що не підтверджує вказану у акті суму саме як гарантійний внесок. Окрім цього, наданий позивачем звіт про рух коштів фонду захисту потерпілих Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІнтерГарант" за 1 квартал 2016 року суди попередніх інстанцій визнали таким, що також не підтверджує суму у розмірі 12 596,95 грн. в якості сплаченого позивачем гарантійного внеску, оскільки у наведеній у таблиці цього звіту у відповідній графі стоїть 0,00 грн. За таких установлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -