ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 910/16570/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представників сторін: позивача - Тяна О.Б. прот. № 2 від 13 вересня 2013 року, відповідача - Колесниченко В.В. дов. від 21 грудня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Агрохолдинг Авангард" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2017 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Дезомаркет" до ПАТ "Агрохолдинг Авангард" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ТОВ "Дезомаркет" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Агрохолдинг Авангард" (далі - відповідач) з позовом про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар у сумі 730662 гривні 9 коп., втрат коштів від інфляції - 425977 гривень 64 коп. та трьох процентів річних - 38931 гривні 49 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1 від 4 квітня 2014 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 4 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

З ПАТ "Агрохолдинг Авангард" на користь ТОВ "Дезомаркет" стягнуто основний борг в розмірі 730659 гривень 39 коп., три проценти річних в розмірі 38931 гривня 49 коп., втрата коштів від інфляції в розмірі 425977 гривень 64 коп. та судовий збір в розмірі 17931 гривня 78 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Агрохолдинг Авангард" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 4 жовтня 2016 - без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Агрохолдинг Авангард" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 4 жовтня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2017 року, прийняти нове рішення, яким у позові ТОВ "Дезомаркет" відмовити в повному обсязі.

Посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Вказує на те, що позивачем не виконано зобов'язань за договором поставки оскільки не було надано товарно-транспортну накладну, а тому останнім належним чином не підтверджено самого факту перевезення та доставки товару.

Крім того, стверджує, що ст. 688 Цивільного кодексу України не передбачено обов'язку покупця повідомляти продавця про порушення умов договору щодо передачі повного пакету документів.

Вважає, що надані позивачем видаткові накладні не можуть бути доказом існування боргу, оскільки вони були підписані не уповноваженою на те особою з боку відповідача.

Крім того, вказує, що копії податкових накладних також не можуть бути доказом існування боргу за договором №1 від 4 квітня 2014 року, тому що більша частина операцій здійснювалась за невідомим договором купівлі-продажу, частина наданих позивачем копій податкових накладних не містить дату договору та його номер.

Від ТОВ "Дезомаркет" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач стверджує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та просить залишити касаційну скаргу ПАТ "Агрохолдинг Авангард" без задоволення.

Вказує на те, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою лише у випадку здійснення вантажних перевезень на договірних умовах, а у випадку перевезення власними силами достатнім документом є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж. Оскільки позивач доставку товару здійснював власним транспортом товарно-транспортні накладні не складались.

Стверджує, що наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зазначає, що у ст. 201.1 Податкового кодексу України наведений вичерпний перелік обов'язкових реквізитів податкових накладних. У цьому переліку відсутній такий реквізит, як дата та номер договору. Натомість, у статті міститься вказівка на обов'язковість зазначення опису (номенклатури) товарів/послуг та їх кількості, обсягу, які у спірних накладних зазначені вірно.

Звертає увагу на те, що помилка в оформленні документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 4 квітня 2014 року між ТОВ "Дезомаркет" (постачальник) та ПАТ "Чорнобаївське" (код ЄДРПОУ 21307398) (покупець), правонаступником якого є ПАТ "Агрохолдинг Авангард" (код ЄДРПОУ 00851519) укладено договір поставки №1.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити ветеринарні препарати, добавки, вакцини та іншу ветеринарну продукцію (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 2.2 договору одержаний товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем по якості відповідно до візуального огляду та сертифіката якості під час передачі товару представнику покупця та по кількості відповідно до даних, зазначених в видаткових накладних. Остаточна кількість поставленого товару визначається згідно до даних, зазначених в накладних на товар.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах "CPT" правил Інкотермс - 2010, а саме, постачальник зобов'язаний замовити і оплатити поставки товару до покупця згідно умов договору.

Пунктом 3.4 договору погоджено, що відпуск товару здійснюється за видатковими накладними.

Відповідно до п. 3.5 договору право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця після підписання видаткової накладної.

Згідно з п. 3.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місяці призначення, а саме: 75024, Херсонська обл., Білозерський р-н., с. Чорнобаївка. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 3.7 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних документів на товар: оригінал специфікації; рахунок-фактуру; ТТН; посвідчення про якість, завірене мокрою печаткою, на кожну транспортну одиницю; видаткову накладну на партію товару; податкову накладну; реєстраційне посвідчення державного зразка.

Згідно з п. 3.8 договору здача-приймання товару здійснюється сторонами по кількості - відповідно до видаткових накладних на товар (виходячи з ваги та або поставленого товару та відомостей специфікації), по якості - відповідно до вимог, зазначених у договорі.

Сторонами у пункті 3.10 договору погоджено, що до прийняття товару покупець здійснює перевірку кількості та якості (комплектності) товару.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки за поставлений згідно з договором товар здійснюється шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 15 (п'ятнадцять) банківських днів після розвантаження товару.

Оплата вважається здійсненою в момент виходу грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.4.3 договору).

Згідно з п. 4.4 договору ціна за договором становить суму всіх видаткових накладних на товар.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2015 року (п.13.2 договору).

У зв'язку з неналежним виконанням договору поставки від 4 квітня 2014 року та порушенням встановленого порядку оплати виникла заборгованість перед ТОВ "Дезомаркет", що і стало підставою звернення з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Встановлено, що правовідносини сторін даного спору виникли з договору поставки.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 3500440 гривень 75 коп. (за період з квітня 2014 року по квітень 2015 року включно), що підтверджується видатковими накладними.

Також в матеріалах справи наявна накладна №3 від 24 грудня 2014 року від покупця (повернення товару) на суму 238200 гривень 00 коп.

Отже, судами встановлено, що фактично позивачем поставлено товар на загальну суму 3262240 гривень 75 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.2 договору розрахунки за поставлений згідно з договором товар здійснюється шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після розвантаження товару.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата вважається здійсненою в момент виходу грошових коштів з поточного рахунку покупця. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місяці призначення (п. 3.6 договору).

Додатковою угодою від 2 червня 2014 року до договору поставки №1 від 4 квітня 2014 року доповнено ст. 4 пунктом 4.5 договору у наступній редакції: 4.5 оплата за товар може здійснюватись й іншими способами й формами, передбаченими чинним законодавством, у т.ч. з використанням вексельних розрахунків, зарахування зустрічних однорідних вимог тощо.

Судами встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (на суму 1419822 гривень 55 коп.) та актами приймання-передачі простих векселів, які підписані та скріплені печатками сторін (на суму 1111758 гривень 81 коп.).

Отже, судами встановлено, що постачальник виконав свої зобов'язання за договором поставки № 1 від 4 квітня 2014 року належним чином, здійснивши поставку обумовленого цим договором товару, тоді як покупець не виконав взяті на себе за договором поставки зобов'язання щодо оплати одержаного товару у визначені договором строки його вартість у сумі 730659 гривень 39 коп. (3500440 гривень 75 коп. (вартість поставленого товару) - 238200 гривень 00 коп. (вартість поверненого товару) - 1419822 гривень 55 коп. (вартість оплаченого товару) - 1111758 гривень 81 коп. (вартість по векселям)).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Суди попередніх інстанцій встановили, що наявність у відповідача боргу перед позивачем за договором поставки № 1 від 4 квітня 2014 року у сумі 730659 гривень 39 коп. підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 730659 гривень 39 коп.

Твердження заявника касаційної скарги про безпідставність врахування наданих позивачем копій первинних документів, в тому числі видаткових накладних, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.5 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Разом з тим, у відповідності до п. 65 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27 листопада 1998 року "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію" особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи із зазначеного, особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Судами з'ясовано, що відповідач не заперечує проти автентичності відтиску штампу, здійсненого на видаткових накладних, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ПАТ "Чорнобаївське".

Таким чином, підписання та завірення печаткою покупця видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Водночас, судами встановлено, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження неотримання товару або спростування заявленого боргу.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає доводи заявника касаційної скарги щодо неналежності таких доказів як податкові накладні, надані позивачем, у зв'язку з тим, що частина операцій відповідно до цих податкових накладних здійснювалась по невідомому договору купівлі-продажу та частина наданих позивачем копій податкових накладних не містить дату договору та його номер необґрунтованими з огляду на положення статті 201.1 Податкового кодексу України.

Інші доводи заявника касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено і неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

ТОВ "Дезомаркет" у позові просило стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 425977 гривень 64 коп. та три проценти річних в розмірі 38931 гривня 49 коп.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3 % річних в сумі 38931 гривень 49 коп. та інфляційних втрат в сумі 425977 гривень 64 коп., місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про те, що заявлені до стягнення суми 3 % річних та втрат коштів від інфляції розраховані вірно, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому підставно задовольнили позов в цій частині.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ "Дезомаркет" та стягнення з ПАТ "Агрохолдинг Авангард" на користь ТОВ "Дезомаркет" основного боргу в розмірі 730659 гривень 39 коп., трьох процентів річних в розмірі 38931 гривень 49 коп., індексу інфляції в розмірі 425977 гривень 64 коп.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене, законні та обґрунтовані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки у сукупності та вірного застосування норм ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 626, 629, 656, 688, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 265 Господарського кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2017 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова