ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 904/8990/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представника позивача - Безпалюка О.Л. дов. № 14-95 від 18 квітня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 січня 2017 року у справі Господарського суду Дніпропетровської області за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ПАТ"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі - відповідач) з позовом про стягнення пені в розмірі 124336 гривень 39 коп., трьох відсотків річних у розмірі 9226 гривень 92 коп. та 51090 гривень 68 коп. втрат коштів від інфляції.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 1240/15-ТЕ-3 від 18 грудня 2014 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року позов задоволено частково.

З Комунального підприємства "ТЕПЛОСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто пеню у розмірі 80000 гривень 00 коп., три відсотки річних у розмірі 9226 гривень 92 коп., 51090 гривень 68 коп. втрат коштів від інфляції.

У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 січня 2017 року в частині, якою відмовлено у стягненні 44336 гривень 39 коп., та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню у розмірі 44336 гривень 39 коп., у стягненні якої було відмовлено.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 219, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-2, 22, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вважає, що судами не досліджено наявність чи відсутність у позивача збитків, співмірність неустойки та збитків останнього, майновий стан сторін, їх інтереси та інші обставини справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 грудня 2014 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1240/15-ТЕ-3, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 505,00 тис. куб.м (п'ятсот п`ять тисяч куб.м), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м):

МісяцьОбсяг МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягсічень95,00квітень 23,00липень9,50жовтень 35,00лютий 80,00травень9,50серпень9,50листопад 65,00березень70,00червень9,00вересень9,50грудень90,00І кв.245,00ІІ кв.41,50ІІІ кв.28,50IV кв.190,00За п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно із п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом; ціна за 1000 куб.м. газу становить 1091 гривню 00 коп. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість, до сплати за 1000 куб.м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309 гривень 20 коп. (п. 5.1, п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору сторонами погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У п. 9.3 договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).

Сторони вносили зміни до договору в частині ціни газу, порядку та умов проведення розрахунків, банківських реквізитів продавця, про що укладали додаткові угоди № 1 від 23 березня 2015 року, № 2 від 29 липня 2015 року, № 3 від 30 липня 2015 року, № 4 від 21 жовтня 2015 року, № 5 від 27 листопада 2015 року.

Судами встановлено, що остаточна ціна газу викладена в додатковій угоді № 4 від 21 жовтня 2015 року, якою п. 5.2 ст. 5 договору викладений в наступній редакції: "п. 5.2. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 1770 гривень 74 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2 %; податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689 гривень 10 коп., крім того, 20 % ПДВ - 137 гривень 82 коп., всього з ПДВ 826 гривень 92 коп. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2495 гривень 25 грн., крім того, ПДВ - 20 % - 499 гривень 05 коп., всього з ПДВ 2994 гривень 30 коп."

На виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2015 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 626019 гривень 59 коп., про що сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу:

- 31 січня 2015 року за січень 2015 року на суму 90799 гривень 58 коп.;

- 28 лютого 2015 року за лютий 2015 року на суму 75560 гривень 47 коп.;

- 31 березня 2015 року за березень 2015 року на суму 71634 гривні 19 коп.;

- 30 квітня 2015 року за квітень 2015 року на суму 68386 гривень 81 коп.;

- 31 жовтня 2015 року за жовтень 2015 року на суму 34997 гривень 38 коп.;

- 30 листопада 2015 року за листопад 2015 року на суму 127356 гривень 57 коп.;

- 31 грудня 2015 року за грудень 2015 року на суму 157284 гривні 59 коп.

Вказані акти без будь-яких зауважень щодо кількості, якості, вартості поставленого природного газу підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Встановлено, що відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю, але оплати здійснював несвоєчасно, з порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору, що підтверджується довідкою бухгалтерії позивача по операціям за рахунком Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та не заперечується останнім.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу природного газу, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, згідно положень ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили майнову відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 15 лютого 2015 року по 29 березня 2016 року в розмірі 124336 гривень 39 коп., втрати коштів від інфляції в сумі 51090 гривень 68 коп. за період з березня 2015 року по березень 2016 року, 9226 гривень 92 коп. - 3 % річних за період з 15 лютого 2015 року по 29 березня 2016 року, що розраховані за кожним актом окремо.

Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про те, що на підставі аналізу матеріалів справи, умов договору купівлі-продажу природного газу №1240/15-ТЕ-3 від 18 грудня 2014 року, з урахуванням положень ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 124336 гривень 39 коп. пені, 51090 гривень 68 коп. втрат коштів від інфляції та 9226 гривень 92 коп. 3 % річних підставні та обгрунтовані.

У відзиві на позовну заяву Комунальне підприємство "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області просило зменшити неустойку, яка підлягає до стягнення, на 70 % - до 80000 гривень 00 коп., з урахуванням інтересів сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно вимог ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За положеннями п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого неустойка підлягає зменшенню.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами перевірено доводи клопотання відповідача про зменшення нарахованої до стягнення суми пені та встановлено, що Комунальне підприємство "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області не є фактичним споживачем газу, оскільки за п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є надання послуг споживачам з централізованого опалення та гарячого водопостачання; прострочення зобов'язання виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства; основною причиною порушення зобов'язання відповідачем є велика кредиторська заборгованість, що утворилась через несвоєчасні та здійснені не в повному обсязі платежі за спожиту теплову енергію, а також у зв'язку з поставкою населенню теплової енергії за регульованими тарифами, які не є економічно обґрунтованими та виправданими; з коштів, отриманих за надані послуги, відповідач здійснює розрахунки з кредиторами.

Згідно довідки виконавчого комітету Вільногірської міської ради заборгованість населення перед підприємством за надані послуги складає 1251249 гривень 99 коп.

Також встановлено, що у Комунального підприємства "Жилсервіс" існує борг перед відповідачем в розмірі 448081 гривень 97 коп., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 48131219 від 15 липня 2015 року, яка не виконана до теперішнього часу, та у ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" існує заборгованість перед відповідачем в розмірі 473267 гривень 36 коп., виплату якої розстрочено на 6 місяців ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 1 липня 2016 року у справі № 904/3371/15.

У Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області повністю відсутній борг з оплати вартості природного газу, який поставлявся в 2015 році за договором № 1240/15-ТЕ-3 від 18 грудня 2014 року, на суму 626019 гривень 59 коп.

Враховуючи наведене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли мотивованого висновку про те, що ступінь виконання відповідачем зобов'язання за договором та причини несвоєчасного виконання зобов'язання містять об'єктивні відомості про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення заявленої до стягнення неустойки.

При цьому судами відхилено доводи ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо наявності збитків, оскільки останнім не надано належних доказів, у розумінні ст. ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, отримання збитків, понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати саме відповідачем вартості поставленого природного газу.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що, зменшуючи розмір неустойки за відсутності доказів неправомірних дій позивача, суди попередніх інстанцій порушили ст. 219 Господарського кодексу України, оскільки згідно наведеної норми суд може зменшити розмір відповідальності відповідача або звільнити від відповідальності тільки в разі, коли правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, та на встановлення Господарським кодексом України імперативного порядку, за яким учасник господарських відносин не звільняється від відповідальності через неможливість виконання зобов`язання, не приймаються колегією суддів, оскільки суд не порушує імперативних приписів закону щодо звільнення відповідача від відповідальності, тому що не звільняє відповідача від сплати пені, а лише зменшує її розмір. Таке право суду передбачено чинними Цивільним, Господарським та Господарським процесуальним кодексами України, а ст. 219 Господарського кодексу України лише конкретизує обставини, за яких можливе зменшення розміру неустойки, поряд з умовами, передбаченими ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, повно перевіривши та встановивши усі істотні обставини справи, надавши їм належну правову оцінку та вірно застосувавши норми ст. ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про наявність обставин, з якими закон пов'язує право господарського суду зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції та, враховуючи принцип справедливості та розумності, а також інтереси обох сторін, підставно зменшили заявлену до стягнення з відповідача пеню на 35,66 %, до 80000 гривень 00 коп.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення. а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 січня 2017 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова