ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 904/1979/16

Вищий господарський суд України в складі колегії

Головуючий суддяЯценко О.В., суддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий Ріг"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі№ 904/1979/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомКриворізької міської ради Дніпропетровської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий Ріг"третя особаУправління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської радипроповернення земельної ділянкив засіданні взяли участь представники:

- позивача:Щербаченко А.В.- відповідача :Дворцов В.І.- 3-ї особи :не з'явився ВСТАНОВИВ:

Криворізька міська рада звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий Ріг" про зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку площею 1,4245га на вул. Урицького, що межує з територією торговельного комплексу "Міраж", надану для будівництва торговельно-розважального комплексу.

Позов мотивовано тим, що Товариство зобов'язане у місячний термін після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки привести її у стан, придатний до подальшого використання та повернути за актом приймання-передачі (повернення). Земельна ділянка на даний момент не повернута, що свідчить про порушення земельного законодавства з боку ТОВ "Домініон- Кривий Ріг".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий Ріг" звільнити та повернути земельну ділянку площею 1,4245га на вул. Урицького, що межує з територією торговельного комплексу "Міраж", надану для будівництва торговельно-розважального комплексу, Криворізькій міській раді.

Рішення мотивовано приписами ст.ст. 1; 33; 34 Закону України "Про оренду землі", з огляду на які, суд дійшов висновку, що при поновленні договору оренди землі укладається додаткова угода з власником земельної ділянки, уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; в спірному випадку така угода не укладена, тому у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 16.01.2017 (колегія суддів: Широбокова Л.П., Подобєд І.М., Кузнецова І.Л.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 у справі №904/1979/16 залишено без змін з тих же мотивів.

Відповідач з постановою та рішенням у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Криворізької міської ради відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 42 , 33, 35, п.2ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що судами жодним чином не досліджено, що підставою позову у даній справі було Рішення Криворізької міської ради №2325 яким внесено зміни до рішення №2286, відмовлено відповідачу в поновлені Договору оренди, та зобов'язано повернути земельну ділянку позивачу. Дане рішення 19.04.2016 було скасовано судом, тобто на момент прийняття оскаржуваних рішення та постанови обставина, яка становила підставу позову у даній справі відпала.однак суд задовольнив позов на іншій підставі, яка не була заявлена позивачем, а саме сплив строку договору оренди. Отже, суд на власний розсуд змінив підстави позову чим, неправомірно вийшов за межі позовних вимог.

Криворізька міська рада проти вимог касаційної скарги заперечила, вважаючи їх безпідставними та необгрунтованими, доводить, що договірні відносини припинилися, просить оскаржувані рішення та постанову залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою від 27.03.2017 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В., суддів - Бакуліна С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий Ріг" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2017 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 20.11.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Домініон - Кривий Ріг" як орендарем (надалі - Відповідач) та Криворізькою міською радою як орендодавцем (надалі - Позивач) був укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), у відповідності до якого Позивач на підставі рішення міської ради від 17.10.2007 № 1888 надав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва торговельно-розважального комплексу, яка знаходиться на вул. Урицького в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу. Договір укладений строком на два роки (п.5 Договору).

Строк дії Договору було подовжено додатковою угодою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 № 040710801026 та внесення змін до нього від 25.09.2009, додатковою угодою №2 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 № 040710801026 з додатковою угодою від 29.12.2009 № 040910801147 та внесення змін до них від 15.02.2012. Дія Договору згідно додаткових угод закінчувалась 29.12.2013.

Відповідач в межах визначеного законом строку звернувся до Позивача із заявою про поновлення Договору.

Криворізькою міською радою було прийнято рішення від 30.10.2013 №2286 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди", яким, зокрема, вирішено щодо відповідача поновити спірний договір оренди земельної ділянки строком на 2 роки.

Рішенням ХL сесії VI скликання Криворізької міської ради №2325 від 27.11.2013 "Про внесення змін до рішення міської ради від 30.10.2013 №2286 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди" і розгляд питання про поновлення договору оренди земельної ділянки" внесено зміни до рішення міської ради від 30.10.2013 №2286 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди", визнавши таким, що втратив пункт 18 додатку; відмовлено Відповідачу у поновленні договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 № 040910801147, наданої для будівництва торговельно-розважального комплексу, як такому, що втратило переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк. Зазначені факти встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 у справі №904/908/16, яким визнано протиправним і скасовано рішення ХL сесії VI скликання Криворізької міської ради № 2325 від 27.11.2013 "Про внесення змін до рішення міської ради від 30.10.2013 №2286 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди" і розгляд питання поновлення договору оренди земельної ділянки"; зобов'язано Позивача внести відповідні зміни до рішення міської ради від 30.10.2013р. №2286 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди", відновивши дію пункту 18 додатку рішення. Вказане рішення суду набрало законної сили, тому факти, встановлені у ньому судом, є преюдиційними та не підлягають доведенню знов при вирішенні даного спору.

З урахуванням вищевказаних рішень Криворізької міської ради, рішення Господарського суду Дніпропетровської області 19.04.2016р. у справі № 904/908/16, умов укладеного сторонами Договору, строк дії Договору було продовжено до 29.12.2015.

Судом встановлено, що додаткова угода до Договору щодо оренди земельної ділянки у період часу з 29.12.2013 по 29.12.2015 не укладалась. На теперішній час будь які договірні відносини між сторонами щодо оренди земельної ділянки площею 1,4245га., кадастровий № 1211000000:08:358:0132 відсутні. Тобто Договір припинив свою дію.

Пунктами 18, 19 Договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання - передачі (повернення).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України "Про оренду землі".

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі", передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено, що кореспондується також із п.п.18, 19 Договору оренди.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, у ч.1 ст.33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 цієї статті).

Для застосування ч.1ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст.33 зазначеного Закону передбачена інша правова конструкція поновлення договору оренди, а саме: у тому разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони уклали додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відповідачем не надано доказів надсилання Позивачу додаткової угоди про продовження строку дії договору. Таким чином, Договір припинив свою дію.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

За встановлених обставин, оскільки у відповідача відпала правова підстава утримувати та користуватись спірною земельною ділянкою, висновок господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позову, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності правових висновків судів як першої, так і апеляційної інстанції, неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не доводять, зводяться до вимог встановити інші обставини та надати оцінку доказам, зокрема щодо обставин нецільового використання земельної ділянки, наявність підстав вважати договір поновленим, що за приписами ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за процесуальні межі касаційного перегляду справи.

Щодо твердження про порушення норм процесуального права через вихід суду за межі позовних вимог суд зазначає, що в спірному випадку підставами позову (обставини на яких грунтуються вимоги) є закінчення договору оренди земельної ділянки, хоча позивач в обгрунтування цієї обставини і посилається на рішення міської ради від 27.11.2013 р. № 2325, і не встановлення судом обставин, які свідчать про існування правовідносин оренди, відтак, скасування рішення міської ради від 27.11.2013 р. № 2325 на встановлені обставини закінчення договору та відсутність орендних правовідносин не впливає, тому посилання скаржника суд розглядає як намагання встановити інші обставини, що відхиляється з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий Ріг" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 904/1979/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська