ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 922/4647/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвської Н.Г.,

Кочерової Н.О.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Антекс"

на рішення господарського суду міста Києва

від 21.10.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 22.12.2015 року

у справі № 922/4647/15

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Антекс"

до Публічного акціонерного товариства

"Перший Український Міжнародний Банк"

про зміну кредитного договору

за участю представників:

позивача - не з'явилися

відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про зміну кредитного договору № 04-472 від 28.08.2007 року та викладення підпункту 7.2.1. пункту 7.2. у наступній редакції: "7.2.1. Процентна ставка за користування кредитом становить 4,8 % (чотири цілих вісім десятих процентів) річних з 27.02.2014 року.".

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року (суддя Андреїшина І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 року (судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г., Баранець О.М.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Позивач зазначив, що на момент укладення кредитного договору 28.08.2007р. не було окупації півострова Крим і військових дій на сході України.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 28.08.2007 року між Закритим акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антекс" (позичальник) укладено кредитний договір № 04-472 та додаткові угоди до нього від 16.11.2007 № 1, від 03.07.2008 № 2, від 25.11.2009 № 3, від 27.05.2009 № 4, від 25.09.2009 № 5, від 07.12.2009 № 6, від 25.3.2010 № 7, від 15.12.2010 № 8, від 27.05.2011 № 9, від 27.07.2011 № 10, від 29.11.2011 № 11, від 16.05.2012 № 12, від 30.05.2012 № 13, від 05.11.2012 № 14, від 06.11.2012 № 15, від 17.12.2012 № 16, від 15.01.2013 № 17, від 15.02.2013 № 18, від 11.12.2013 № 19, від 19.12.2013 № 20, від 18.02.2014 № 21, від 30.05.2014 № 22, відповідно до яких банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 871 931,31 євро, а останній - прийняти кредитні кошти, використати їх за цільовим призначенням, оплатити кредит та повернути його банку в розмірах, порядку та в строки, визначені договором, але не пізніше 29.09.2016 року.

В цьому договорі сторонами також погоджено порядок і особливості нарахування процентів, а саме:

- п. 7.2.1 проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 10,5 % річних;

- п. 7.2.1.1 у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) одного із зобов'язань/умов, встановлених п. 10.3.7.2, пп.10.3.7.7 - 10.3.7.14 договору, незважаючи на положення п. 7.2.1 договору, процентна ставка становить 11,5 % річних;

- п. 7.2.1.2 у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) двох із зобов'язань/умов, встановлених у п.п. 10.3.7.2, пп. 10.3.7.7 - 10.3.7.14 у сукупності (разом одночасно), незважаючи на положення п. 7.2.1 та п. 7.2.1.1 кредитного договору, процентна ставка становить 12,5 % річних;

- п. 7.2.1.3 у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) трьох і більше зобов'язань/умов, встановлених у п.10.3.7.2, пп. 10.3.7.7 - 10.3.7.14 кредитного договору, у сукупності (разом одночасно) незважаючи на положення п. 7.2.1, п. 7.2.1.1, п. 7.2.1.2 кредитного договору, процентна ставка становить 13,5 % річних.

Починаючи з 01.10.2014 року розмір процентної ставки за договором відповідачем збільшено до 11,5 % річних з посиланням на п.п. 7.2.1.1, 7.2.1.2 кредитного договору у зв'язку з невиконанням позивачем умов щодо забезпечення надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника, відкриті у Публічному акціонерному товаристві "Перший український міжнародний банк" (п. 10.3.7.7 договору), а з 04.10.2014 року розмір процентної ставки за договором відповідачем збільшено до 12,5 % у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань по страхуванню заставного майна (п.10.3.7.2).

Внаслідок того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс" є торгівельною компанією і здійснює оптову торгівлю, в тому числі на території півострова Крим, Донецької та Луганської областей України, 14.07.2015 року позивачем запропоновано відповідачу змінити умови кредитного договору - зменшити процентну ставку за кредитом в зв'язку з істотною зміною обставин, яка залишена без відповіді і задоволення. Також позивач, підтверджуючи позовні вимоги, послався на те, що на момент укладання кредитного договору не існувало таких обставин як окупація півострова Крим і військові дії на сході України, в зв"язку з чим і відсутні умови у договорі щодо настання форс-мажорних обставин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, вказав на відсутність підстав для зміни кредитного договору, обумовлених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, у зв'язку з погодженням сторін щодо змісту усіх умов договору, який виконувався.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 652 ЦК України, на підставі якої подано даний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можлива за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 ЦК України, а саме:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору в силу ст. 652 ЦК України, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в неусуненні причин, які призвели до зміни обставин, відсутня.

Серед причин, якими на думку позивача обумовлена необхідність внесення змін до договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс" послалось на окупацію півострова Крим і військові дії на сході України, які сторони не могли передбачити в момент укладення кредитного договору.

Разом з тим, місцевим й апеляційним господарськими судами обгрунтовано зазначено про відсутність підстав для зміни кредитного договору, обумовлених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, за відсутності одночасно чотирьох умов визначених чинним законодавством, а також у зв'язку з тим, що виникнення кредитного правовідношення між сторонами кредитного договору вже відбулось, зобов'язання банком вже виконано, а кредитні кошти позичальником вже прийняті та використані.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що посилання позивача на окупацію півострова Крим і військові дії на сході України, за встановленої судами відсутності згоди відповідача на внесення змін у кредитний договір, не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч. ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки дані обставини носять загальний характер та у повній мірі стосуються обох договірних сторін, а тому не можуть бути підставою для внесення змін до вказаного кредитного договору.

Доводи касаційної скарги про безпідставність відмови в задоволенні позовних вимог та внесення змін до спірного договору шляхом зменшення процентної ставки за кредитом не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами першої й апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю "Антекс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 року у справі № 922/4647/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська Н.О. Кочерова