ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 910/26620/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівДунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк" Білої Ірини Володимирівнина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2016у справі№ 910/26620/15 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агронова 2006"допублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"пророзірвання договору та стягнення 439 908,80 грнза участю представників сторін:

від позивача: Сафонов Д.О., дов. від 12.04.2016

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агронова 2006" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про розірвання договору банківського рахунку № 26006147100067 від 18.08.2015, укладеного між ним і відповідачем, та стягнення 439 908,80 грн боргу за вказаним договором - залишку грошових коштів на рахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору банківського рахунку, укладеного між сторонами у справі, не закрив поточний рахунок позивача за заявою останнього та не перерахував залишок грошових коштів на рахунку на рахунок позивача в іншому банку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2015 (суддя Маринченко Я.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Український інноваційний банк" на користь ТОВ "Агронова 2006" грошові кошти в сумі 409 688,80 грн та витрати на сплату судового збору в сумі 7 815,14 грн. Розірвано договір банківського рахунку № 26006147100067 від 18.08.2015, укладений між ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Агронова 2006". В решті позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку може бути розірвано за заявою клієнта у будь-який час, а відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов спірного договору не закрив поточний рахунок позивача за заявою останнього та не перерахував залишок грошових коштів позивача на рахунок останнього в іншому банку. Крім того, встановивши, що станом на дату прийняття рішення у даній справі залишок грошових коштів на рахунку позивача в ПАТ "Укрінбанк" складає меншу суму, ніж заявлено в позові, суд задовольнив позовні вимоги частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 (склад колегії суддів: Яковлєв М.Л., - головуючий, Ільєнок Т.В., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу ПАТ "Український інноваційний банк" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк" Білої Ірини Володимирівни просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 18.08.2015 між публічним акціонерним товариством "Український Інноваційний банк" (відповідач, банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агронова 2006" (позивач, клієнт) укладено договір банківського рахунку № 26006147100067 (далі за текстом -договір), на виконання умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № 26006147100067 в національній валюті та зобов'язався приймати і зараховувати на нього грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 1.3 договору платежі з рахунків клієнта банк зобов'язаний здійснювати в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. Банк має право здійснювати платежі з рахунків з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнта протягом операційного часу.

За змістом п. 2.3.2. договору банк зобов'язаний своєчасно виконувати розрахунково-касові операції згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 6.1. договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом необмеженого строку. Дія договору може бути припинена за згодою сторін у разі подання від клієнта заяви про закриття рахунку.

На виконання умов договору позивач 07.10.2015 надав банку для виконання платіжне доручення № 8 від 07.10.2015 на суму 439 908,80 грн з вимогою про перерахування грошових коштів з власного поточного рахунку в ПАТ "Укрінбанк" на його рахунок в іншому банку - ПАТ "ПУМБ".

08.10.2015 позивач звернувся з листом № 112 на ім'я голови правління ПАТ "Український інноваційний банк" з вимогою про закриття поточного рахунку № 26006147100067 та перерахування залишку грошових коштів на рахунку на рахунок позивача в іншій банківській установі.

Однак, платіжне доручення та вказана вимога про закриття рахунку не були виконані відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про розірвання договору банківського рахунку № 26006147100067 від 18.08.2015 та стягнення 439 908,80 грн боргу за вказаним договором - залишку грошових коштів на рахунку.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно з п. 6.1. договору, дія договору може бути припинена за згодою сторін у разі подання від клієнта заяви про закриття рахунку.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 8.1. ст. 8, п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, а у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п.п. 2.3.2. договору банк зобов'язався своєчасно виконувати розрахунково-касові операції згідно з вимогами чинного законодавства України.

Судом першої інстанції було встановлено, що заява позивача про закриття рахунку та платіжне доручення № 8 від 07.10.2015 не були виконані відповідачем, у зв'язку з чим суд, застосувавши до спірних правовідносин наведені вище норми чинного законодавства та умови договору банківського рахунку, укладеного між сторонами у справі, визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх частково, в межах залишку грошових коштів на рахунку позивача в ПАТ "Укрінбанк".

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду було залишене без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку відповідачем - публічним акціонерним товариством "Укрінбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк" Білої І.В. надано додаткові пояснення, в яких було зазначено, що 24.12.2014 правлінням НБУ прийнято постанову № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних", на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким в ПАТ "Укрінбанк" було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25.12.2015 по 24.03.2016 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації.

Копія вказаного рішення Фонду№ 239 від 24.12.2015 була долучена відповідачем до матеріалів справи, а зазначена в рішенні інформація була відображена на офіційному сайті Фонду відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Однак, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою вказані докази, у зв'язку з чим прийняв постанову, яка не відповідає нормам процесуального та матеріального права.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 вказаного Закону під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до п. 1 ч. 5 якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

В розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Тобто, вкладниками визнаються лише фізичні особи.

Натомість, відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно з положеннями ЦК України, Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і "Про банки і банківську діяльність", за умовами договору банківського рахунка між сторонами у справі склалися зобов'язальні правовідносини, які мають майново-грошовий характер, а отже, у такому разі позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", чого не було враховано судом апеляційної інстанції.

Таким чином, вимоги позивача про розірвання договору банківського рахунку № 26006147100067 від 18.08.2015, укладеного між ним і відповідачем, та стягнення заборгованості за вказаним договором не підлягають задоволенню під час запровадження в банку тимчасової адміністрації в силу обмежень, встановлених пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Однак, суд апеляційної інстанцій безпідставно не застосував наведені норми матеріального права, у зв'язку з чим дійшов до помилкових висновків у даній справі.

Встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження та положення щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при тимчасовій адміністрації є імперативними і застосовуються навіть за умови подання платіжних документів до введення тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена в ряді постанов Верховного суду України, зокрема і в постанові від 01.04.2015 у справі № 910/5560/14 (3-25гс/15).

Відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував наведений вище висновок Верховного суду України, залишив поза увагою обставини запровадження в ПАТ "Укрінбанк" тимчасової адміністрації та не застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним для правовідносин, які виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку, як і не навів мотивів відсутності підстав для застосування вказаного Закону.

З огляду на викладене, висновки апеляційного господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, викладені в постанові апеляційного господарського суду, не відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведені вище норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також те, що обставини віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних та запровадження в банку тимчасової адміністрації з 25.12.2015 є загальновідомими обставини, які відповідно до ст. 35 ГПК України не потребують додаткового дослідження і доказування, колегія суддів вважає, що прийняті у даній справі рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню. При цьому, колегія суддів вважає доцільним прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк" Білої Ірини Володимирівни задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 910/26620/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Дунаєвська

Н. Мележик