ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року Справа № 911/1065/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач),

Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.03.2017у справі№ 911/1065/15 Господарського суду Київської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна, 2) Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва, 1) Відкрите акціонерне товариство імені Васильєва, 2) ОСОБА_5, 3) ОСОБА_6про та за зустрічним позовом до про за участю від позивача (за первісним позовом): від відповідача 1 (за первісним позовом): від відповідача 2 (за первісним позовом): від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: та за зустрічним позовом від позивача: від відповідача 1: від відповідача 2: визнання права власності, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2) Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва визнання недійсним договору, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, не з'явились, 1)не з'явились, 2) не з'явились, 3) не з'явились, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, не з'явились, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у березні 2015 року звернувсь до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" про визнання права власності на об'єкт лізингу, переданого за лізинговим договором від 25.02.2000, будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506,10 кв.м, що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна та розташована за адресою: АДРЕСА_1 та є частиною єдиного будівельного об'єкта, будівлі електроцеху, загальною площею 939, 9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" у червні 2015 року звернулось до Господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва про визнання недійсним лізингового договору б/н від 25.02.2000, який укладений між Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2015 у справі № 911/1065/15 (суддя Карпечкін Т.П.) прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалай-Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва про визнання недійсним лізингового договору б/н від 25.02.2000 для спільного розгляду з матеріалами справи № 911/1065/15.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2015 у справі № 911/1065/15 (суддя Карпечкін Т.П.) в задоволенні первісного позову відмовлено. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним лізинговий договір б/н від 25.02.2000, який укладений між Акціонерним товариством імені Васильєва та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. Стягнуто із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" 609,00 грн. витрат з оплати судового збору. Стягнуто із Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" 609,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що наявні підстави для визнання лізингового договору недійсним, тому договір є недійсним. У зв'язку із визнанням договору недійсним не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання права власності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 911/1065/15 (у складі колегії суддів: Дідиченко М.А.-головуючого, Руденко М.А., Пономаренка Є.Ю.) рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2015 у справі № 911/1065/15 скасовано. Первісні позовні вимоги повністю задоволено. Визнано за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 право власності на об'єкт лізингу, переданого за фінансово-лізинговим договором від 25.02.2000, будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506,10 кв.м, що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, і розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та є частиною єдиного будівельного об'єкта - будівлі електроцеху, загальною площею 939, 9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 2048,34 грн. витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви. У зустрічному позові відмовлено. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 1633,17 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог за пропуском позовної давності. Щодо задоволення позовної вимоги про визнання права власності на об'єкт лізингу, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2129/14 від 29.08.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014, зобов'язано ТОВ "Гіалайн-Україна" виконати обов'язок лізингодавця за лізинговим договором від 25.02.2000 та передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 предмет лізингу за вказаним договором, будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506, 10 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 На виконання пункту 8.4 договору позивачем направлено на адресу відповідача у 2-х примірниках акт оформлення права власності на будівлю інженерно-технічного корпусу, загальною площею 506,1 кв.м. Відповідачем акт не підписано.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 911/1065/15 (у складі колегії суддів: Овечкіна В.Е.-головуючого, Корнілової Ж.О., Бондаря С.В.) рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 911/1065/15 Господарського суду Київської області скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанову мотивовано тим, що судами не встановлено правову природу договору.

Статтею 10 Закону України "Про лізинг" передбачено набуття права власності на об'єкт лізингу, зокрема, об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. У разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає чинність щодо нового власника.

У договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу.

Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

Право користування об'єктом лізингу належить лізингоодержувачу тільки на умовах, визначених договором лізингу.

У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об'єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача і підлягає поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на власний розсуд.

Судами не залучено сторону, продавця лізингового майна за вказаним договором лізингу в якості другого відповідача за первісним позовом відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України.

Судами не встановлено: чи може бути об'єктом майно, зазначене у договорі лізингу згідно із Закону України "Про лізинг"; чи є ВАТ імені Васильєва продавцем лізингованого майна відповідно до статті 3 Закону України "Про лізинг"?

Судами не встановлено: чи оплачено позивачем за первісним позовом повну вартість об'єкта лізингу за договором?

Судами не досліджено та не надано оцінку витягам з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.11.2007 № 16843478, від 24.12.2007 № 17181853 щодо загальної площі об'єкта нерухомого майна (Т. 3 а.с. 180, 215).

Суди посилаються в рішенні та постанові на договір від 27.08.2013 про відступлення (купівлю-продаж) ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_6 корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна"; протокол № 9 від 27.08.2013 загальних зборів учасників ТОВ "Гіалайн-Україна"; рішення загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013, оформленого протоколом № 9 від 27.08.2013; статут ТОВ "Гіалайн-Україна", який затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013, оформлений протоколом № 9 від 27.08.2013 та зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 12.09.2013, і які не містяться в матеріалах справи № 911/1065/15.

Суду першої інстанції необхідно з'ясувати: чи відповідає вказаний договір лізингу вимогам частини 3 статті 2, статті 7, частині 2 статті 16 Закону України "Про лізинг" зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 14.01.1999 № 394-ХІV, чи відповідає пункт 8.3 договору вимогам частини 1 статті 4 цього Закону.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Згідно зі статтею 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Судами не встановлено дату виникнення у позивача за зустрічним позовом права на пред'явлення позову, чи подано відповідне клопотання про відновлення пропущеного строку для звернення до суду?

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.04.2016 заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про виправлення описок у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі 911/1065/15 Господарського суду Київської області задоволено. Виправлено описки у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі 911/1065/15 Господарського суду Київської області: на а.с. 43-44 Т. 4 з "Рішенням № 41-12-5 від 26.10.2007 "Про присвоєння поштової адреси об'єкта нерухомого майна" виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області присвоєно об'єкту нерухомого майна, будівлі електроцеху, АДРЕСА_1 на "Рішенням № 41-12-У від 26.10.2007 "Про присвоєння поштової адреси об'єкта нерухомого майна" виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області присвоєно об'єкту нерухомого майна, будівлі електроцеху, АДРЕСА_2"; на а.с. 46-47 Т. 4 з "Суди посилаються в рішенні та постанові на договір від 27.08.2013 про відступлення (купівлю-продаж) ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_6 корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна"; протокол № 9 від 27.08.2013 загальних зборів учасників ТОВ "Гіалайн-Україна"; рішення загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013, оформленого протоколом № 9 від 27.08.2013; статут ТОВ "Гіалайн-Україна", затверджений рішенням загальних зборів учасників товариствам від 27.08.2013, оформленого протоколом № 9 від 27.08.2013, зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві від 12.09.2013, які не містяться в матеріалах справи № 911/11065/15" на "Суди посилаються в рішенні та постанові на договір від 27.08.2013 про відступлення (купівлю-продаж) ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_6 корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна"; протокол № 9 від 27.08.2013 загальних зборів учасників ТОВ "Гіалайн-Україна"; рішення загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013, який оформлений протоколом № 9 від 27.08.2013; статут ТОВ "Гіалайн-Україна", затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013, оформленого протоколом № 9 від 27.08.2013 та зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 12.09.2013, і які не містяться в матеріалах справи № 911/1065/15".

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.06.2016 у справі № 911/1065/15 (суддя: Чонгова С.І.) первісний позов задоволено повністю. Визнано за Фізичною особою ОСОБА_4 право власності на об'єкт лізингу за договором фінансового лізингу від 25.02.2000, будівлю інженерно-технічного корпусу площею 506,1 кв.м., що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та є частиною єдиного об'єкта-будівлі електроцеху, загальною площею 939,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Провадження у справі в частині вимог про визнання права власності до Відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва припинено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним фінансово- лізинговий договір від 25.02.2000, укладений між Відкритим акціонерним товариством ім. Васильєва та Приватним підприємцем ОСОБА_4, в частині щодо передачі у лізинг земельної ділянки. Стягнуто солідарно із Відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 609,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 911/1065/15 (у складі колегії суддів: Гончарова С.А.-головуючого, Куксова В.В., Гаврилюка О.М.) рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2016 у справі № 911/1065/15 частково скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна". В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2016 у справі № 911/1065/15 залишено без змін. Стягнуто із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" 1378,00 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн -Україна" 11916,00 грн. вартості проведених експертних досліджень.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 911/1065/15, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувсь до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017, а рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2016 у справі № 911/1065/15 залишити в силі.

У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: 1) у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також вказується у вступній частині рішення; 2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження); 3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення; 4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу); найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (у спорі про передачу майна); найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа про стягнення коштів у безспірному порядку (у спорі про визнання цього документа як такого, що не підлягає виконанню), а також сума, що не підлягає списанню.

У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

В резолютивній частині рішення вказується про визнання договору недійсним у випадках, передбачених у пункті 1 статті 83 цього Кодексу.

При задоволенні заяви про визнання акта недійсним в резолютивній частині вказуються найменування акта і органу, що його видав, номер акта, дата його видання, чи визнається акт недійсним повністю або частково (в якій саме частині).

В резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

При розгляді первісного і зустрічного позовів у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Судами не виконано в повному обсязі вказівки, зазначені у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 911/1065/15.

Враховуючи викладене, справа № 911/1065/15 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене та в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 911/1065/15 Господарського суду Київської області частково задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 911/1065/15 Господарського суду Київської області скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Карабань В.Я. Ковтонюк Л.В.