ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 922/2759/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - не з'явився; третьої особи - не з'явився; прокурора - Красножон О.М.;розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від18.01.2017у справі№ 922/2759/16за позовомЗаступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Професійно-технічне училище № 32провизнання недійсним договору та повернення майна

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" (далі - ТОВ фірма "Харківагроснаб") про визнання недійсним договору оренди державного майна від 21.01.2010 № 4448-Н, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та ТОВ фірма "Харківагроснаб", та додаткових угод до цього договору № 1 від 03.09.2013, № 2 від 03.09.2013, № 3 від 03.09.2013 та № 4 від 03.09.2016; зобов'язання ТОВ фірма "Харківагроснаб" звільнити та повернути державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кімнати № 10, 11, 12, 21, 22, 23, 24, загальною площею 136, 3 кв.м. та кім. № 13 на другому поверсі 2-поверхової будівлі навчальних майстерень, розміщених за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 9, Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2016 порушено провадження у справі № 922/2759/16 за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до ТОВ фірма "Харківагроснаб" про визнання недійсним договору та повернення державного майна.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Професійно-технічне училище № 32.

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Кухар Н.М.) від 12.10.2016 позовні вимоги задоволено повністю. Суд визнав недійсним договір оренди державного майна № 4448-Н від 21.01.2010, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Харківагроснаб", та додаткові угоди до цього договору № 1 від 03.09.2013, № 2 від 03.09.2013, № 3 від 03.09.2013 та № 4 від 07.06.2016; зобов'язав ТОВ "Харківагроснаб" звільнити та повернути державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кімнати №№ 10, 11, 12, 21, 22, 23, 24, загальною площею 136,3 кв.м., та кімнату № 13 на другому поверсі 2-поверхової будівлі навчальних майстерень, розміщених за адресою: м.Харків, вул.Спортивна, 9, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., судді Гетьман Р.А., Ільїн О.В.) від 18.01.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 12.10.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017, Заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 63 закону України "Про освіту".

Скаржник посилається також на те, що невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним договору, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2017 касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.04.2017.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами 21.01.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та ТОВ фірма "Харківагроснаб" (орендар) було укладено договір оренди державного майна № 4448-Н, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кімнати № 10, 11, 12, 21, 22, 23, 24, площею 136, 30 кв.м, розміщені за адресою: м.Харків, вул.Спортивна, 9, що перебувають на балансі Професійно-технічного училища № 32 м.Харкова (п. 1.1. договору).

Майно передано в оренду з метою торгівлі непродовольчими товарами (запасними частинами до сільгосптехніки) (п. 1.2. договору).

Договір укладено сторонами строком до 21.12.2012 (п. 10.1. договору).

Додатковою угодою № 1 від 03.09.2013 змінено предмет договору, згідно з яким орендар отримав в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кімнати № 10, 11, 12, 21, 22, 23, 24, загальною площею 136,3 кв.м та кім. № 13 на другому поверсі 2-поверхової будівлі навчальних майстерень, розміщених за адресою: м.Харків, вул.Спортивна, 9, що перебуває на балансі Професійно-технічного училища № 32 м.Харкова.

Додатковою угодою № 2 від 03.09.2013р. внесено зміни до розділу 1 "Предмет договору" та розділу 3 "Орендна плата", а саме узгоджено збільшення вартості орендованого майна, яка станом на 21.03.2013 склала 411 400 грн, без урахування ПДВ, та збільшено щомісячний розмір орендної плати.

Додатковою угодою № 3 від 03.09.2013 основний договір оренди було продовжено сторонами строком на 2 роки 11 місяців, тобто до 21.11.2015.

У подальшому, додатковою угодою № 4 від 07.06.2016 основний договір оренди продовжено строком на 1 рік, тобто до 21.11.2016.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до ТОВ фірма "Харківагроснаб" про визнання недійсним договору оренди державного майна від 21.01.2010 № 4448-Н, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та ТОВ фірма "Харківагроснаб", та додаткових угод до цього договору № 1 від 03.09.2013, № 2 від 03.09.2013, № 3 від 03.09.2013 та № 4 від 03.09.2016; зобов'язання ТОВ фірма "Харківагроснаб" звільнити та повернути державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кімнати № 10, 11, 12, 21, 22, 23, 24, загальною площею 136, 3 кв.м. та кім. № 13 на другому поверсі 2-поверхової будівлі навчальних майстерень, розміщених за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 9, Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір оренди № 4448-Н не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме вимогам ст. 63 Закону України "Про освіту", оскільки орендоване приміщення використовується для підприємницької діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що за умовами договору орендар використовує об'єкт оренди не за визначеним чинним законодавством цільовим призначенням навчального закладу, а відповідно до профілю власної виробничої діяльності, з метою торгівлі непродовольчими товарами, що суперечить ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" та в силу ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання оспорюваного договору та додаткових угод до нього недійсними та як наслідок повернення орендованого майна орендодавцеві.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову, в свою чергу, виходив з того, що встановлена законодавцем в абз. 5 ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" можливість надання в оренду приміщень, споруд, обладнання як додаткового джерела фінансування, та прийнята на її виконання Постанова КМ України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами", яка встановила вимоги до такого користування, є складовою частиною реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Системне тлумачення норм Закону України "Про освіту", постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №38, від 27 серпня 2010 року №796, дає підстави для висновку, що стаття 63 Закону містить заборону використання у цілях не пов'язаних з навчально-виховним процесом, приміщень, які фактично використовуються у навчально-виховних цілях та у технічному використанні яких вбачається нагальна необхідність закладу освіти. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до довідки від 23 вересня 2016 року №291, довідки від 17 січня 2017 року №18 Професійно-технічне училище №32 на не використовує приміщення, які є предметом оспорюваного договору, у навчально-виробничій діяльності, оскільки заклад освіти забезпечений в достатній кількості учбовими площами, учбовими кімнатами, майстернями, лабораторіями, слюсарними, зварювальними дільницями для практики учнів та авто лабораторіями. Окрім того, суд апеляційної інстанції посилається на недоведеність прокурором факту порушення прав чи інтересів позивача у зв'язку з укладенням оспорюваного договору.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на таке.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

У абз. 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду країни від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону країни "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"є

Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації, серед іншого, і об'єкти освіти.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до Статуту Професійно-технічного училища № 32 м. Харкова, дана установа є підпорядкованим Міністерству освіти і науки державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я. Училище реалізує формування відповідного рівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої технологічної складності.

Передані в оренду за договором оренди № 4448-Н від 21.01.2010 нежитлові приміщення, знаходяться на балансі Професійно-технічного училища № 32 м. Харкова.

З огляду на той факт, що спірне орендоване приміщення перебуває на балансі Професійно-технічного училища № 32, яке є об'єктом освіти і, відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту", не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу не надає права передачі цього приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.

Встановивши, що спірні приміщення передані в оренду ТОВ фірма "Харківагроснаб" для розміщення офісу та торгівлі непродовольчими товарами (запасними частинами до сільгосптехніки), що є діяльністю, не пов'язаною з навчально-виховним процесом, всупереч забороні, встановленій чинним законодавством, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність оспорюваного договору вимогам закону, внаслідок чого він підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, зокрема, визначено доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Проте, згідно імперативних вимог ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

З огляду на викладене судом апеляційної інстанції безпідставно зроблено висновок, що стаття 63 Закону України "Про освіту" містить заборону використання у цілях не пов'язаних з навчально-виховним процесом, лише тих приміщень, які фактично використовуються у навчально-виховних цілях та у технічному використанні яких вбачається нагальна необхідність закладу освіти та залишено поза увагою той факт, що згідно з оспорюваним договором оренди від 21.01.2010 частина приміщення професійно-технічного училища передана відповідачу суто в цілях підприємницької діяльності орендаря, не пов'язаної з навчально-виховним процесом та не з метою надання освітніх послуг.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Харківської області від 12.10.2016 підлягає залишенню в силі, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 12.10.2016 у справі № 922/2759/16 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" на користь Прокуратури Харківської області 9 053, 40 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Грек Б.М.