ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 914/2675/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Селіваненка В.П.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Хорольський С.В.;розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства Бурка В.В.на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від20.02.2017та на рішенняГосподарського суду Львівської областівід24.11.2016у справі№ 914/2675/16за позовомФермерського господарства Бурка В.В.доПрокуратури Львівської областіпростягнення 1 000 000, 00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій посадових осіб прокуратури Львівської області,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство Бурка В.В. (далі - ФГ Бурки Віталія Володимировича) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Прокуратури Львівської області про стягнення 1 000 000, 00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій посадових осіб прокуратури Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2016 порушено провадження у справі № 914/2675/16 за позовом ФГ Бурки Віталія Володимировича до Прокуратури Львівської області про стягнення 1 000 000, 00 грн моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Крупник Р.В.) від 24.11.2016 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кравчук Н.М., судді Бонк Т.Б., Мирутенко О.Л.) від 20.02.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 та рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2016, ФГ Бурки Віталія Володимировича подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані постанови судів попередніх інстанцій скасувати, припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах; стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України на користь ФГ Бурка В.В. 1 000 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій посадових осіб прокуратури Львівської області при розгляді заяви про кримінальне правопорушення.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема ст.ст. 16, 23, 1166, 1176 ЦК України, та процесуального права, а саме ст.ст. 43, 12, 33, 35, 83 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами 06.08.2013 ФГ Бурки Віталія Володимировича звернулося до прокуратури Львівської області з заявою про кримінальне правопорушення в порядку ст.ст. 8, 40 Конституції України, ст.ст. 55, 56, 214 КПК України (№400 від 06.08.2013), в якій просило:

- зареєструвати заяву в Єдиному реєстрі досудових розслідувань;

- відкрити кримінальне провадження щодо судді Сокальського районного суду Побережника В.Г., який зловживаючи посадовим становищем, всупереч інтересів служби та в порушення ст.ст. 6, 8, 9, 19, 40, 55, п. 1-4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 6, 10 Закону України "Про статус суддів" не виконав вимог ст.ст. 40, 55 Конституції України при розгляді скарги фермерського господарства та 08.12.2005 виніс завідомо неправосудну постанову, в результаті чого ФГ Бурки Віталія Володимировича незаконно було позбавлено права приватної власності, представника фермерського господарства незаконно звинувачено у скоєнні злочину та адміністративного правопорушення та, як наслідок, порушено конституційні права, гарантовані ст.ст. 3, 8, 13, 19, 40, 41, 55, 62, 64, 68, 129 Конституції України, спричинено фермерському господарству збитків більш ніж на 100000,00 грн.;

- визнати ФГ Бурки Віталія Володимировича потерпілою стороною у даному кримінальному провадженні.

Вказана заява була зареєстрована у прокуратурі Львівської області 09.08.2013 за вх. №8909 та листом від 09.08.2013 №06/1-г скерована прокуратурою Львівської області в.о. прокурора Сокальського району для розгляду.

Прокуратурою Сокальського району 20.08.2013 розглянуто заяву ФГ Бурки Віталія Володимировича від 06.08.2013 за результатами чого складено лист №59-63-13 від 20.08.2013. У листі, зокрема, йдеться про те, що згідно з п. 10 постанови Пленуму ВСУ від 13.06.2007 №8 та ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Роз'яснено заявнику, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, оскарження у будь-який спосіб судових рішень поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається. На підставі наведеного, а також відсутності у зверненні обставин, передбачених п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, що можуть свідчити про вчинення суддею кримінального правопорушення, заявнику було відмовлено у внесенні відомостей до ЄРДР. Також роз'яснено право на оскарження в порядку ст. 303 КПК України рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що не погодившись з діями/бездіяльністю прокурора щодо розгляду заяви, зокрема, щодо невнесення останнім заяви про кримінальне правопорушення до ЄРДР, позивач в серпні 2013 року звернувся з відповідною скаргою до Сокальського районного суду Львівської області. Ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 01.11.2013 у справі №454/2434/13-к у задоволенні скарги ФГ Бурки Віталія Володимировича було відмовлено. В резолютивній частині ухвали зокрема, зазначено, що її повний текст оголошено 05.11.2016, ухвала оскарженню не підлягає.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що дії та бездіяльність посадових осіб прокуратури при розгляді заяви не відповідали приписам ст.ст.55, 56, 214 КПК України, що позбавило позивача гарантованих ст. 40 Конституції України, ст.ст. 55, 56 КПК України прав, спричинило страждання, які полягли у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживань. А тому, для відновлення порушених прав позивач просить суд стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ФГ Бурки Віталія Володимировича 1 000 000, 00 грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій посадових осіб прокуратури Львівської області при розгляді заяви про кримінальне правопорушення вих. №400 від 06.08.2013.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 3 постанови пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача.

Як встановлено господарськими судами позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що посадовими особами прокуратури Львівської області при розгляді заяви ФГ Бурки В.В. про кримінальне правопорушення за вх№ 400 від 06.08.2013 було порушено норми КПК України, а саме не зареєстровано вказаної заяви шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не розпочато розслідування, чим спричинено заявнику моральні страждання, які полягають у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживань.

Разом з тим судами попередніх інстанцій встановлено відсутність доказів, зокрема, відповідного судового рішення про визнання неправомірними дій чи бездіяльності посадових осіб прокуратури Львівської області.

Так, положеннями п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Частиною 1 ст. 304 КПК України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Статтею 307 КПК України визначено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

У задоволенні скарги ФГ Бурки В.В. на бездіяльність прокурора, як встановлено господарськими судами, було відмовлено, про що свідчить ухвала слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 01.11.2013 у справі №454/2434/13-к.

Окрім того, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав судам попередніх інстанцій жодних доказів, які б свідчили про приниження честі, гідності, ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, внаслідок дій відповідача.

З врахуванням викладеного та зважаючи на те, що як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме, що даний спір не підвідомчий господарським судам і провадження у справі у зв'язку з цим підлягає припиненню, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки у позові заявлено лише вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної діями суб'єкта владних повноважень, така вимога не об'єднується з вимогою вирішити публічно-правовий, за своїм суб"єктним складом спір підпадає під дію ст. 1 ГПК України, то такий спір є підвідомчий господарському суду.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ФГ Бурки Віталія Володимировича, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Бурка В.В. залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2016 у справі № 914/2675/16 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Селіваненко В.П.