ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 903/493/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Васищака І.М.за участю представників сторінпозивача - Зубарєва Н.В., відповідача - не з'явився,розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна Українина ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від07.02.2017у справі№ 903/493/16за позовомФонду державного майна УкраїнидоПриватного акціонерного товариства "Волиньтурист"проусунення перешкод у користуванні державним майном,

В С Т А Н О В И В:

Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" про виселення з незаконно займаного об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі готелю "Світязь" загальною площею 7 885 кв.м., розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.07.2016 порушено провадження у справі №903/493/16 за позовом Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" про виселення із займаного об'єкту нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Волинської області (суддя Філатова С.Т.) від 14.09.2016 позов задоволено; виселено Приватне акціонерне товариство "Волиньтурист" з незаконно займаного об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі готелю "Світязь" загальною площею 7 885 кв.м., розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Волинської області від 14.09.2016, Приватне акціонерне товариство "Волиньтурист" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Огороднік К.М. - головуючий суддя, судді Тимошенко О.М., Мамченко Ю.А.) від 07.02.2017 на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України зупинено апеляційне провадження у справі №903/493/16 до розгляду та вирішення Європейським судом з прав людини поданої скарги Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" у справі №5004/2013/11 (номер Європейського суду 43049/14).

Не погоджуючись з ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2017, Фонд державного майна України подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст. 79 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" про виселення з незаконно займаного об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі готелю "Світязь" загальною площею 7 885 кв.м., розташованої за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4, яка обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Волинської області від 05.12.2011 у справі №5004/2013/11, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлю готелю "Світязь" загальною площею 7 885 кв.м., розташованої за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4; витребувано у ПАТ "Волиньтурист" зазначену будівлю готелю та зобов'язано повернути державі в собі Фонду державного майна України, проте в порушення ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України ПАТ "Волиньтурист" будівлю готелю "Світязь" загальною площею 7 885 кв.м., розташованої за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4 не повернуло державі та чинить перешкоду власнику у користуванні та розпорядження своїм майном.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, зупинив апеляційне провадження у справі №903/493/16 до розгляду та вирішення Європейським судом з прав людини скарги Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" у справі №5004/2013/11 (номер Європейського суду 43049/14).

Ухвала обґрунтована тим, що у справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності виселення ПАТ "Волиньтурист" на підставі рішення суду у справі №5004/2013/11 із займаного об'єкту нерухомого майна - будівля готелю "Світязь" загальною площею 7 885 кв.м., розташована за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4 та у зв'язку з тим, що судове рішення, ухвалене господарським судом, може бути визнано Європейським судом з прав людини (далі - Суд) доказом наявності порушення Україною прав та основних свобод заявника, викладених у Конвенції або в протоколах до неї, яка ратифікована Україною і ПАТ "Волиньтурист" до Суду була подана скарга у справі №5004/2013/11, тому апеляційне провадження підлягає зупиненню до вирішення Судом скарги ПАТ "Волиньтурист".

Проте з такими висновками апеляційного господарського суду, колегія суддів не може погодитись з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно з п. 3.16. Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та практики застосування рішень Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "Воловік проти України" від 06.12.2007 зазначено, що до повноважень Європейського суду з прав людини не входить перегляд та скасування судових рішень, ухвалених національними судовими органами, а в рішенні Суду у справі "Бочан проти України" зазначено, що Європейський суд з прав людини не має діяти як четверта інстанція.

Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував в чому полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення Європейським судом з прав людини скарги ПАТ "Волиньтурист" та яким чином ця справа пов'язана із скаргою ПАТ "Волиньтурист", яка розглядається Європейським судом з прав людини. Також суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі не зазначив, які саме обставини суд у даній справі не може встановити самостійно і які обставини, можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, з огляду на те, що Європейський суд з прав людини не встановлює додаткові обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у даній справі, в тому числі, щодо обставин, які мають преюдиціальне значення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав передбачених ч.1 ст. 79 ГПК України для зупинення апеляційного провадження у справі до вирішення Європейським судом з прав людини скарги ПАТ "Волиньтурист" необґрунтованим.

Відповідно до ст. 11113 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

У випадках скасування касаційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви у провадженні у справі про банкрутство, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 і передачі справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити, ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 у справі №903/493/16 скасувати, а справу передати на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Васищак І.М.