ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 903/402/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року у справі № 903/402/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 55 567,59 грн. (з яких 38 898 грн. становлять викрадені кошти, а 16 669,59 - залишкова вартість терміналу), заподіяних викраденням терміналу самообслуговування, який знаходився в орендованому позивачем приміщенні на підставі договору суборенди частини приміщення від 01.12.2013 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.08.2016 року (суддя Кравчук А.М.) в позові відмовлено та стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 1 740 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року (судді: Демидюк О.О., Савченко Г.І., Павлюк І.Ю.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у стягненні 16 669,59 грн. вартості терміналу самообслуговування, та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 16 669,59 грн. вартості терміналу самообслуговування, а в частині відмови у стягненні з відповідача 38 898 грн. викрадених коштів рішення суду першої інстанції залишено без змін. При цьому п. 2 резолютивної частини рішення змінено та викладено її в редакції, за якою з позивача на користь відповідача стягнуто 521,97 грн. витрат на послуги адвоката.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 01.12.2013 року між ФОП ОСОБА_4 (орендар) та ПАТ КБ "Приватбанк" (суборендар) укладено договір суборенди частини приміщення, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає за актом здачі-приймання у тимчасове користування частину приміщення за плату та на обумовлений строк для використання його у банківській діяльності, зокрема, розміщення терміналу самообслуговування.

Згідно з п. 2.2 договору орендна плата підлягає сплаті до 30 числа поточного місяця із розрахунку 1 200 грн. без ПДВ.

За п. 3.2 договору орендар зобов'язується: забезпечити реальну можливість цілодобового використання приміщення, встановлення охоронної та протипожежної сигналізації; забезпечити цілодобовий доступ до постачання мережі електроенергії для функціонування терміналу самообслуговування згідно технічних умов використання банківського обладнання за виключенням випадків відсутності електропостачання орендаря; здійснювати поточний та капітальний ремонт приміщення відповідно до встановлених нормативів або у разі виникнення невідкладної потреби, але не рідше, ніж 2 роки, зокрема, за свій рахунок і своїми силами ліквідувати наслідки аварій та пошкоджень, що трапились не з вини суборендаря.

Відповідно до п. 4.1 договору суборендар має право установлювати сигналізацію та інші системи охорони терміналу самообслуговування.

Пунктом 6.2 договору визначено, що сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається не винуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.

У п. 7.3 договору зазначено, що зміни в договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

01.12.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору суборенди від 01.12.2013 року, згідно з якою розділ 3, п. 3.2 договору доповнено умовами:

- при втраті або викраденні ПТКС, наданого суборендарем, протягом 3 робочих днів сповістити суборендаря про втрату банківського устаткування і відшкодувати його вартість в розмірі 200 000 грн. у строк не пізніше 20 робочих днів з моменту виставлення рахунку суборендарем;

- при механічному пошкодженні ПТКС, наданого суборендарем (по вині орендаря), протягом 3 робочих днів сповістити суборендаря про пошкодження банківського устаткування і відшкодувати вартість його ремонту згідно з представленою суборендарем калькуляцією ремонту в строк не пізніше 20 робочих днів з моменту виставлення рахунку суборендарем. У разі технічної поломки, виходу з ладу ПЗ, - налаштуванням (поломкою) займається суборендар за власний рахунок.

01.12.2013 року сторонами підписано акт здачі-приймання частини приміщення.

Згідно з довідкою від 14.04.2016 року №12.0.0.0/6-6706513, виданою ПАТ КБ "Приватбанк", о 02 год. 57 хв. 14.04.2016 року було встановлено факт крадіжки терміналу самообслуговування ТS207378 (термінал надання оперативних послуг та самообслуговування клієнтів марки TS207378, модель ТиКон s-70, інвентаризаційний номер DN1212290000292901), сума викрадених грошових коштів становить 38 898 грн.

Сума викрадених грошових коштів також зазначена у витягу з відомостей терміналу ТS207378 за інкасаційний період з 09.04.2016 року по 14.04.2016 року.

За витягом з кримінального провадження №12016030050000500 14.04.2016 року близько 3 год. 00 хв. невідомі особи шляхом виламування металевої решітки та зламу запірного механізму металопластикових вхідних дверей проникли в приміщення магазину "Аркус", розташоване в буд. 6 по вул. Шахтарській, смт. Жовтневе, м. Нововолинськ, звідки таємно викрали термінал надання операційних послуг та обслуговування клієнтів марки ТS207378, в якому знаходилися готівкові кошти у сумі 38 898 грн., чим спричинили ПАТ КБ "Приватбанк" матеріальну шкоду на вказану суму.

На час розгляду даної справи в суді першої інстанції слідство по кримінальній справі не закінчено.

Згідно з довідкою ПАТ КБ "Приватбанк" від 14.04.2016 року на балансі підприємства з 28.12.2012 року знаходиться термінал самообслуговування ТS207378 початковою вартістю 35 467,93 грн. Вартість терміналу з врахуванням зносу станом на 14.04.2016 року складає 16 669,59 грн.

Відповідно до акту ПАТ КБ "Приватбанк" викрадений термінал самообслуговування знаходиться у Нововолинському ВП ГУНП у Волинській області, як речовий доказ у кримінальній справі. У зв'язку з завданими механічними пошкодженнями, термінал ТС 207378, модель ТиКон s-70, інвентаризаційний номер DN1212290000292901 відновленню не підлягає.

Вважаючи, що викрадення терміналу сталося у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 01.12.2013 року, позивач 22.04.2016 року направив на адресу відповідача претензію про відшкодування банку завданих в результаті викрадення терміналу збитків в сумі 55 567,59 грн. (з яких 16 669,59 грн. вартість терміналу та 38 898 грн. викрадених коштів, що знаходились в терміналі).

Претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом даного судового розгляду є вимоги суборендаря до орендаря про стягнення збитків, завданих викраденням майна, на підставі договору суборенди.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові обґрунтовано недоведеністю в діях відповідача всіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема, протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками, і вини відповідача.

Апеляційний господарський суд, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині стягнення вартості терміналу самообслуговування, виходив з наявності у відповідача обов'язку із збереження майна позивача на підставі п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди до договору суборенди.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кримінальне провадження №12016030050000500 не закінчено та не встановлено осіб, які проникли в приміщення відповідача і викрали термінал з грошовими коштами.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів про відсутність підстав для стягнення збитків у сумі 38 898 грн. у вигляді викрадених з терміналу коштів, з огляду на недоведеність позивачем складу правопорушення, а саме: протиправності поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками.

В той же час, за умовами п. 3.2 договору, в редакції додаткової угоди від 01.12.2013 року до договору суборенди від 01.12.2013 року, при втраті або викраденні ПТКС, наданого суборендарем, протягом 3 робочих днів сповістити суборендаря про втрату банківського устаткування і відшкодувати його вартість в розмірі 200 000 грн. у строк не пізніше 20 робочих днів з моменту виставлення рахунку суборендарем; при механічному пошкодженні ПТКС, наданого суборендарем (по вині орендаря), протягом 3 робочих днів сповістити суборендаря про пошкодження банківського устаткування і відшкодувати вартість його ремонту згідно з представленою суборендарем калькуляцією ремонту в строк не пізніше 20 робочих днів з моменту виставлення рахунку суборендарем.

Разом з тим, судами обох інстанцій встановлено, що викрадений термінал самообслуговування, залишкову вартість якого в сумі 16 669,59 грн. просить стягнути позивач, не втрачений, а знаходиться у Нововолинському ВП ГУНП у Волинській області, як речовий доказ у кримінальній справі, а відповідачем доведено відсутність його вини в пошкодженні терміналу.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції правильно виходив з того, що підстави для покладення на орендаря зобов'язання з відшкодування вартості втраченого терміналу самообслуговування в якості збитків чи зобов'язання з відшкодування вартості терміналу за спірним договором суборенди відсутні, оскільки такого обов'язку у відповідача за умовами договору та встановленими обставинами спору не виникло.

Натомість апеляційний господарський суд, в порушення вимог ст. 43 ГПК України не врахував всіх обставин справи в їх сукупності, та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав та умов для задоволення позову в частині стягнення вартості терміналу самообслуговування в сумі 16 669,59 грн.

Отже, висновок суду першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, про відмову в позові у зв'язку з недоведеністю ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Водночас, хоча апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції лише в частині відмови в позові про стягнення вартості терміналу самообслуговування, однак зміна резолютивної частини постанови призведе до утруднення розуміння судового рішення, а тому враховуючи вимоги процесуального закону щодо викладення рішення суду в чіткій і зрозумілій формі, оскаржену постанову апеляційного господарського суду слід скасувати в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване - залишити без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року скасувати, а рішення господарського суду Волинської області від 04.08.2016 року залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360572) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1653,60 грн. за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко