ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 922/5360/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Грек Б.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еколь Логістікс", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2015 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016

зі справи № 922/5360/15

за позовом Товариства

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків (далі - ФОП ОСОБА_2,

про стягнення 60 685,20 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Сидоренка В.І., Коновалова Є.В.,

відповідача - ОСОБА_2 (особисто).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 60 685,20 грн. збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання договору перевезення вантажів від 05.03.2015 № 8/15-ТР (далі - Договір № 8/15-ТР).

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2015 (суддя Добреля Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 (колегія суддів у складі: Шутенко І.А. - головуючий, Лакіза В.В., Плахов О.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи, що в ній "не наведено жодного аргументу, який достеменно доводив би що аргументи касатора є обґрунтованими та законними", і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

01.07.2013 товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Джонсон і Джонсон Україна" (замовник) та Товариством (виконавець) укладено угоду про транспортно-експедиційне обслуговування № ЕР8А (далі - Угода № ЕР8А), відповідно до умов якої Товариство надає послуги, пов'язані з перевезенням товарів, зокрема виконує всі вимоги щодо перевезення автотранспортом зі складів у Київській області з доставкою до складів клієнтів замовника на території України. Додатково до цього позивач може робити відповідний вибір перевізників.

Відповідно до пункту 2 Додатку "О" до Угоди № РР8А Товариство несе повну матеріальну відповідальність за вантаж замовника, який прийнятий до перевезення, в тому числі, але не обмежуючись, збитками, які можуть виникнути в результаті дії або бездіяльності третіх осіб, яких виконавець залучає до виконання умов зобов'язань по цьому договору.

На виконання взятих на себе зобов'язань Товариством як замовником та ФОП ОСОБА_2 як виконавцем укладено Договір № 88/15-ТР, за умовами якого:

- ФОП ОСОБА_2 зобов'язується надавати послуги з перевезення вантажів до пункту призначення та видати їх особі, яка має право на одержання вантажів, і отримувати оплату за належним чином надані послуги (пункт 1.1);

- замовник зобов'язаний своєчасно надавати замовлення на перевезення вантажу; у замовленні зазначається вартість перевезення, адреса і час завантаження, маршрут, найменування, характер, вага, загальна вартість вантажу, адреса завантаження та розвантаження/здачі, особа, уповноважена на прийом вантажу, терміни доставки вантажу, необхідні допоміжні послуги (пункт 2.1.1);

- здача вантажів вантажоодержувачу в пункті призначення за масою та кількістю місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від замовника (пункт 2.2.3);

- виконавець зобов'язаний забезпечити збереження вантажу в дорозі та супроводження вантажу на маршруті слідування (пункт 2.2.4);

- виконавець та замовник у випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін зобов'язань, що виникають з цього договору, несуть взаємну відповідальність в межах, передбачених даним договором (пункт 4.1);

- виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача; уповноваженою особою вантажоодержувача є особа, зазначена у замовленні та товаро-транспортній накладній (СМR) (пункт 4.2).

Відповідно до замовлення (заявки) на автомобільні перевезення від 05.03.2015 № 00122633 до Договору № 88/15-ТР сторони домовилися про здійснення перевезення за маршрутом: с. Чайки, вул. Антонова, 1А, склад ТОВ "Кюне і Нагель" - м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 27, склад ТОВ "Парк Інвест". Для виконання перевезення за даним замовленням був залучений автомобіль відповідача, "Мерседес НОМЕР_1", та водій ОСОБА_8

Наявна в матеріалах справи товаро-транспортна накладна містить таку інформацію: автомобільний перевізник - ТОВ "Еколь Логістик", замовника - ТОВ "Джонсон і Джонсон Україна" (ч/з ТОВ "Еколь Логістик" згідно з договором від 01.07.2013 № FFSA), вантажовідправника - ДП "Кюне і Нагель", вантажоодержувача - ТОВ "Парк Інвест", пункт навантаження, пункт розвантаження, номер пломби - 74649346, кількість місць - 21, маса - 2т 394 кг та підписи водія/експедитора і диспетчера складу.

Водій ОСОБА_8 прийняв від вантажовідправника товар згідно з товарно-транспортною накладною від 05.03.2015 № 7243.

Під час розвантаження вантажу на складі вантажоотримувача у м. Дніпропетровську, вул. Ударників, 27, склад ТОВ "Парк Інвест", було виявлено його нестачу, про що складено акт невідповідності товарів щодо кількості та якості від 06.03.2015 № 1; даний акт складено та підписано представниками вантажоотримувача та водієм транспортного засобу; підпис водія - лише про ознайомлення з даним актом.

Згідно з вказаним актом здійснено перерахунок товарів, що надійшли на склад, за кількістю поштучно.

26.03.2015 Товариство отримало претензію від 12.03.2015 № 12/03/15 від власника вантажу - ТОВ "Джонсон і Джонсон Україна" з вимогою відшкодувати вартість втраченого вантажу, недостачі, яку виявлено при розвантаженні вантажу на склад вантажоотримувача ТОВ "Парк Інвест".

На підтвердження розміру суми претензії ТОВ "Джонсон і Джонсон Україна" надало розрахунок цієї суми, згідно з яким вартість недостачі становить 60 685,20 грн., видаткову накладну, яка є невід'ємною частиною ТТН, а також акт невідповідностей від 06.03.2015 № 1.

Товариством дану претензію було визнано та оплачено повністю платіжними дорученнями: від 24.07.2015 № 2652083 на суму 20 228,40 грн.; від 04.06.2015 № 2650000 на суму 20 228,40 грн.; від 30.06.2015 № 2650982 на суму 20 228,40 грн.

Відповідно до пункту 6.1 Договору № 88/15-ТР Товариство направило ФОП ОСОБА_2 претензію від 29.07.2015 № 600/Юр з вимогою відшкодувати понесені ним збитки в сумі 60 685,20 грн. Дана претензія була відхилена відповідачем. У своїй відповіді на претензію відповідач посилався на пункт 13 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 № 128/2568 (далі - Правила), згідно з яким перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобіля (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, здаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажу та кількості вантажних місць.

Документом, яким підтверджується перевезення товару, є товаро-транспортна накладна, а перевізником за цією накладною є Товариство та саме його обов'язком було перевіряти стан вантажу у пакуванні, його цілісність, комплектність.

Вантаж було доставлено до пункту призначення та складено акт про невідповідність товарів щодо кількості та якості, в якому міститься така інформація: стан пломб перед прийманням товарів - пломба не ушкоджена; номер пломби по ТТН/CMR № 74649346; продукція прибула під пломбою № 74649346; стан зовнішньої упаковки вантажних місць - не ушкоджена. Таким чином, акт, складений на складі вантажоодержувача комісією, свідчить про те, що водієм було доставлено вантаж у цілісній упаковці без ушкодження пломби.

Підставою для стягнення збитків за нестачу вантажу є вина перевізника. За товарно-транспортною накладною від 05.03.2015 № 7243 перевізником є Товариство; останнє, відшкодувавши власнику вантажу вартість втраченого вантажу, визнало свою вину щодо нестачі товару, за Угодою № ЕР8А саме Товариство є виконавцем, який надає транспортно-експедиторські послуги та несе відповідальність за збереження вантажу.

Товариством не доведено жодного з елементів складу правопорушення, тому вимога про стягнення збитків, пов'язаних з нестачею вантажу, не підлягає задоволенню.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 60 685,20 грн. збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання Договору № 8/15-ТР.

Попередні судові інстанції з огляду на приписи застосованих ними норм - статей 16, 22, 610, 623, 909, 924, 929, 932 Цивільного кодексу України, статей 225, 226, 307, 308, 310, 314 Господарського кодексу України, пунктів 10.1, 11.8, 13.3, 15 Правил, та з урахуванням встановлених фактичних обставин даної справи, з'ясувавши, що: за Угодою № РР8А Товариство як виконавець взяло на себе відповідальність за збереження вантажу та несе повну матеріальну відповідальність за вантаж замовника, який прийнятий до перевезення; за товаро-транспортною накладною від 05.03.2015 № 7243 перевізником є Товариство; вантаж доставлено водієм вантажоодержувачу в цілісній упаковці без ушкодження пломби; не доведено вини ФОП ОСОБА_2 у втраті вантажу, а факт справності контейнеру та пломб свідчить про доведеність відсутності вини водія, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення відповідних позовних вимог.

Доводи касаційної скарги, пов'язані із встановленням названими судовими інстанціями обставин справи та здійсненням ними оцінки доказів, спростовуються фактичними даними, з'ясованими місцевим і апеляційним господарськими судами, а додаткова перевірка цих даних та доказів перебуває поза межами перегляду справи в суді касаційної інстанції, передбаченими статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема частиною другою цієї статті. Водночас скаржником не наведено доводів стосовно порушення або неправильного застосування судовими інстанціями правил статті 43 ГПК України щодо оцінки доказів.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 зі справи № 922/5360/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еколь Логістікс" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Грек

Суддя В. Палій