ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 910/20356/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -Кульчицький О.В., Якубчак С.Є.,відповідача -Власюк В.В., Давиденко О.Л.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПАТ "Українська охоронно-страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2016у справі№910/20356/15 за позовомПАТ "Європейська страхова компанія"доПАТ "Українська охоронно-страхова компанія"про стягнення 109039,23 грн. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 03.11.2015 (суддя Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.), позов задоволено повністю шляхом стягнення з ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ПАТ "Європейська страхова компанія" 66496,20 грн. заборгованості за договором перестрахування від 07.06.2013 №ФП.13-006, 14693,29 грн. пені, 27068,73 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 781,01 грн.

ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати повністю, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ч.3 ст.538 ЦК України, ч.6 ст.193 ГК України та ст.35 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на своє право відмовитися від виконання зобов'язання по виплаті частки страхового відшкодування позивачу (перестрахувальнику) у зв'язку з тим, що виплата позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 є в розумінні п.7.6 договору перестрахування від 07.06.2013 №ФП.13-006 компромісним збитком, виплаченим страхувальнику без попереднього письмового погодження з перестраховиком. На думку заявника, наявність компромісного збитку підтверджується обізнаністю позивача, як страховика, з викраденням у його страхувальника (ОСОБА_8) реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб, та запізнілим повідомленням відповідачу листом від 26.01.2015 №2 цих відомостей, які впливають на ступінь страхового ризику, тобто вже після складання страхового акту №01/15 від 23.01.2015, що свідчить про неналежне виконання перестрахувальником своїх договірних зобов'язань. При цьому, скаржник вважає, що позивач також мав передбачені п.11.29.1 договору страхування №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 підстави для затримки зі складанням страхового акту від 23.01.2015 з огляду на відновлення постановою прокуратури Оболонського району м.Києва від 29.12.2014 досудового розслідування по кримінальному провадженню №12014100050009886 щодо випадку викрадення застрахованого позивачем транспортного засобу.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

07.06.2013р. між ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" та ПАТ "Європейська страхова компанія" було укладено договір №ФП.13-006 про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії (далі - договір перестрахування №ФП.13-006), предметом якого є основоположні та загальні умови перестрахування та ретроцесії страхових ризиків, що взаємно передають та приймаються сторонами на факультативній (необов'язковій) основі, а також основні взаємні права і обов'язки сторін, пов'язані з передачею та прийняття страхових ризиків в перестрахування або ретроцесію.

Під страховим ризиком, що передається в перестрахування в рамках цього договору, розуміється подія, визначена первинним договором страхування або перестрахування, укладеного однією зі сторін, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки вірогідності та випадковості настання (Під передачею страхового ризику в перестрахування в рамках цього договору розуміється страхування однією стороною у другої сторони на умовах законодавства України, цього договору та конкретного договору перестрахування ризику виконання стороною, яка передає страховий ризик, частини своїх зобов'язань за договором первинного страхування, співстрахування або вхідного перестрахування. Предметом перестрахування за цим договором є ризик виконання частини своїх зобов'язань перестраховиком та укладеному перестрахувальником як страховиком (перестрахувальником) основному договору страхування, співстрахування або перестрахування (п.п.1.3,1.4,1.6 договору перестрахування №ФП.13-006).

Страхові ризики, передані та прийняті в перестрахування за цим договором, вважаються перестрахованими у повній відповідності до умов первинного договору страхування та правил страхування страховика, що уклав договір страхування, незалежно від того, чи є страховик по первинному договору страхування стороною цього договору, чи ні, якщо інше прямо не обумовлено договором перестрахування, укладеного між сторонами відповідно до цього договору (п.1.8 договору перестрахування №ФП.13-006).

Згідно з п.4.1 договору перестрахування №ФП.13-006 під відповідальністю перестраховика (перестраховою відповідальністю, перестраховим захистом) розуміється обов'язок перестраховика виплатити страхове відшкодування в частині та на умовах, передбачених договором перестрахування, при настанні страхового випадку по первинному договору страхування. Такий обов'язок поширюється на всі страхові випадки по первинному договору страхування, до відбулися в період дії пов'язаного з ним договору перестрахування, якщо інше не обумовлено в договорі перестрахування.

20.08.2014р. між ПАТ "Європейська страхова компанія" (перестрахувальник за договором) та ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" (перестраховик за договором) підписано ковер-нот №06/00001/3/17/11/14 (договір перестрахування), відповідно до умов якого було перестраховано ризики за договором страхування №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 (автомобіль Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 2000куб.см., № кузова JMZGH12F701475575, рік випуску 2011) повного каско, зокрема незаконне заволодіння транспортним засобом (під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Викрадення виключно на території України). Термін перестрахування з 20.08.2014р. по 13.01.2015р. Відповідальність перестраховика складає 70000 грн., що становить 36,84% від загальної страхової суми. Франшиза - 5 %.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням №136 від 07.11.2014 позивач сповістив відповідача про настання події, що має ознаки страхового випадку, а саме викрадення транспортного засобу Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахованого ПАТ "Європейська страхова компанія" за договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 та переданого в перестрахування ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" за ковер-нотом №06/00001/3/17/11/14 від 20.08.2014.

Відповідно до п.11.15 договору добровільного страхування наземного транспорту "Каско" № 06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 у разі незаконного заволодіння транспортним засобом виплата страхового відшкодування, проводиться таким чином: якщо до єдиного реєстру досудового розслідування внесено відомості про кримінальне правопорушення ("Незаконного заволодіння") виплата провадиться у розмірі 30 % страхового відшкодування, а решта страхового відшкодування виплачується після: зупинення досудового розслідування; закінчення досудового розслідування шляхом закриття кримінального провадження за обставинами передбаченими у п.п.2,4,5 ч.1 та п.1 ч.2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України; звернення прокурора до суду з клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; набрання законної сили вироком суду.

Як вбачається з витягу з кримінального провадження №12014100050009886 до ЄРДР 07.11.2014р. внесено відомості про кримінальне правопорушення (ч.2 ст.289 КК України), а саме незаконне заволодіння транспортним засобом Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до страхового акта №16/14 від 09.12.2014 подію щодо незаконного заволодіння транспортним засобом Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнано позивачем страховою та прийнято рішення щодо виплати страхувальнику 54150 грн., що складає 30 % від загальної суми страхового відшкодування.

Згодом, позивачем на адресу відповідача було направлено лист №144 від 18.12.2014 на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 19948,86 грн. на умовах перестрахування, до якого додано всі необхідні матеріали страхової справи.

Згідно страхового акту №01/15 від 23.01.2015, з урахуванням постанови від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження №12014100050009886, прийнято рішення щодо виплати страхувальнику 126350 грн., що складає 70% від загальної суми страхового відшкодування.

В подальшому, позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу №4 від 17.02.2015 про виплату частки страхового відшкодування в розмірі 46547,34 грн. на умовах перестрахування, до якого додані всі необхідні матеріали страхової справи.

Відповідно до п.7.2 договору перестрахування №ФП.13-006 при настанні страхового випадку, передбаченого первинним договором страхування і договором перестрахування, перестраховик, за умови відсутності запитань, що повинні бути оформлень направлені у відповідності до п.7.4 даного договору, виплачує перестрахувальнику (або за дорученні перестрахувальника страхувальнику або вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, яка відповідає його частці (обсягу) відповідальності за договором перестрахування, протягом 15 робочих днів після одержання від перестрахувальника листа-вимоги на виплату страхового відшкодування з розрахунком частки перестраховика у збитку, та наступного комплекту копій документів: повідомлення страхувальника про настання страхового випадку; заяви на виплату страхового відшкодування; договору страхування; офіційного висновку з описанням всіх обставин випадку, який видається установою, до компетенції якої належить розгляд даного випадку (довідки ДАІ про ДТП із зазначенням винної особи, довідки правоохоронних органів про протиправні дії, акту пожежно-технічної експертизи про причини пожежі, довідки з метереологічної або сейсмологічної служби про стихійне лихо і т.п.); страхового акту; експертного висновку щодо розміру збитку, якого було завдано внаслідок настання страхового випадку, якщо такий висновок було зроблено; рахунку (кошторису) на відновлювальні роботи в тому випадку, якщо за умовами первинного Договору страхування розмір збитку визначається на підставі такого рахунку; документів, які підтверджують витрати перестрахувальника, пов'язані з врегулюванням збитку; платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видаткового касового ордеру про оплату перестрахувальником страхового відшкодування (якщо в договорі перестрахування не передбачено застереження про "касовий збиток"). Сторони погоджуються, що перелік документів, що надається перестраховику, не може бути більшим, ніж зазначено в Правилах страхування та/чи в оригінальному договорі страхування.

Згідно п.7.3 договору перестрахування №ФП.13-006 перестраховик вправі вимагати від перестрахувальника інші документи, що підтверджують розмір завданих збитків внаслідок настання страхового випадку за умови наявності таких документів у розпорядженні перестрахувальника. Відповідна вимога повинна бути заявлена письмово протягом 15 робочих днів із дня надання перестрахувальником документів, вказаних в п.7.2 цього договору. Перелік документів, що запитуються додатково, не може бути ширше переліку документів, передбаченого правилами страхування страховика та оригінальним договором страхування.

Положеннями п.7.4 договору перестрахування №ФП.13-006 визначено, що у разі якщо протягом 15 робочих днів з дня надання перестрахувальником переліку документів, передбачених п.7.2 цього договору, перестраховик не направить перестрахувальнику письмову вимогу про надання додаткових документів, вважається, що надані перестрахувальником документи є достатніми для прийняття рішення перестраховиком про виплату своєї частки страхового відшкодування та здійснення виплати, а перестраховик не має права у подальшому посилатись на недостатність наданих документів та/або вимагати додаткові документи.

Судом першої інстанції встановлено, що у встановлений договором 15-денний термін відповідач не направляв позивачу запит про надання додаткових документів.

Пунктом 3.3.1 договору перестрахування №ФП.13-006 передбачено, що перестраховик зобов'язаний перерахувати перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов цього договору і договору перестрахування, у термін та на умовах, обумовлених в розділі 7 цього договору, якщо інше не передбачено в договорі перестрахування.

В порушення умов договору перестрахування №ФП.13-006, ковер-ноту №06/00001/3/17/11/14К від 20.04.2015 відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті частки страхового відшкодування у розмірі 66496,20 грн., що становить 36,84% від загальної страхової суми, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість перед позивачем у вказаному вище розмірі.

В апеляційній скарзі заявником зазначено, що підставою у невиплаті перестраховиком своїх часток страхового відшкодування перестрахувальнику є порушення останнім п.п.3.1.4,7.6 договору перестрахування.

Зазначене твердження апелянта не взято судом апеляційної інстанції до уваги з мотивів ненадання відповідачем доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про факт втрати ОСОБА_8 свідоцтва про реєстрацію на автомобіль MAZDA 6 реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім того, в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу комплекту копій документів, необхідних для виплати частки страхового відшкодування, що також не заперечувалось відповідачем в суді першої інстанції.

Стосовно доводів про те, що, що листами №173 від 14.01.2015 та №1365 від 12.02.2015 скаржник звертався до позивача з необхідністю у з'ясуванні зазначених вище фактів, копії реєстрів відправки яких було додано до апеляційної скарги тільки в апеляційній інстанції, остання, керуючись приписами ч.1 ст.101 ГПК України, не прийняла зазначені докази до уваги, так як скаржником не було надано обґрунтованих пояснень, чому останній не мав можливості подати їх до суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ці докази не були наявні на момент прийняття первісного рішення у справі.

Також апеляційним судом відхилено твердження відповідача про наявність в останнього права на відмову у виплаті частки страхового відшкодування у зв'язку з тим, що виплата позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 є компромісним збитком за договором перестрахування, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що виплата позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування відноситься до компромісного збитку.

Беручи до уваги встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку зі сплати коштів за договором про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії №ФП.13-006 від 07.06.2013 і ковер-нотом №06/00001/3/17/11/14К від 20.04.2015 та факт наявності заборгованості у розмірі 66496,20 грн., апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просив суд стягнути на свою користь 14693,29 грн. пені, 27068,73 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 781,01 грн.

Згідно п.11.2 договору перестрахування передбачено, що у разі якщо сторонами не були дотримані терміни проведення платежів та інше не було передбачено умовами цього договору та договорів перестрахування, то сторона, що допустила порушення термінів розрахунків, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але розмір пені не може перевищувати 50% від суми несплаченого або невчасно сплаченого платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру 14693,29 грн. пені, 27068,73 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 781,01 грн., апеляційна інстанція зазначила про відповідність розрахунку вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вказані вимоги також підлягають задоволенню.

Колегія відхиляє голослівні твердження скаржника про порушення судом першої інстанції ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України шляхом неврахування того, що у засіданні місцевого суду представник позивача нібито не заперечував факт отримання ним листів перестраховика від 14.01.2015 №173 та від 12.02.2015 №1365, оскільки заявником не надано належних доказів на підтвердження чіткого визнання позивачем вказаних обставин як преюдиціальних в протоколі судового засідання від 03.11.2015р. чи за наслідками фіксації судового процесу технічними засобами (остання згідно протоколу не проводилася).

Проте, касаційна інстанція не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Як встановлено судами, укладений між сторонами договір №ФП.13-006 про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії за своєю правовою природою є договором перестрахування.

Відповідно до ст.987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі, відповідно до договору страхування

Частина 1 ст.12 Закону України "Про страхування" визначає, що перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Предметом позову у даній справі є вимога перестрахувальника про виплату перестраховиком частки (пропорційної відповідальності) у сумі страхового відшкодування за договором перестрахування №ФП.13-006, яка (виплата) обумовлена настанням страхового випадку за договором страхування добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014, страховиком за яким є позивач.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.2 ст.101 та п.п.7,8 ч.2 ст.105 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок судів про те, що у встановлений договором перестрахування 15-денний термін відповідач не направляв позивачу запит про надання додаткових документів, перестраховиком не надано доказів як на підтвердження того, що перестрахувальнику було відомо про факт втрати ОСОБА_8 свідоцтва про реєстрацію на автомобіль MAZDA 6 реєстраційний номер НОМЕР_1, так і на підтвердження того, що виплата позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 відноситься до компромісного збитку за договором перестрахування.

Однак, судами помилково залишено поза увагою поширення на спірні правовідносини положень ч.ч.1,2 ст.14, ч.3 ст.538 ЦК України, ч.6 ст.193 ГК України та ст.12 Закону України "Про страхування".

Так, відповідно до ч.1 ст.13 та ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Водночас, згідно з ч.3 ст.538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.193 ГК України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

В свою чергу, згідно з ч.ч.1,5 ст.12 Закону України "Про страхування" перестрахуванням є страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Проте, місцевим та апеляційним господарськими судами не надано ретельної правової оцінки умовам п.п.3.1.4,3.4.2,4.6,7.1,7.6 договору перестрахування №ФП.13-006 від 07.06.2013 та п.п.7.2.7,11.29.1,12.1.9 договору страхування добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 в їх сукупності.

Зокрема, відповідно до п.п.3.1.4,4.6 договору перестрахування №ФП.13-006 перестрахувальник (позивач) зобов'язується у випадку виникнення додаткових обставин, що впливають на ступінь страхового ризику за первинним договором страхування, протягом 5 робочих днів з дати, коли про виникнення таких обставин стане відомо перестрахувальнику, письмово проінформувати перестраховика та, у разі потреби, узгодити з ним зміну обсягу відповідальності перестраховика і зміну розміру перестрахової премії. Перестраховик несе повну відповідальність перед перестрахувальником щодо прийнятої в перестрахування частини ризику тільки за умови належного виконання перестрахувальником своїх зобов'язань перед перестраховиком відповідно до умов цього договору та кожного договору перестрахування.

Таким чином, п.4.6 договору перестрахування №ФП.13-006 узгоджується з вищенаведеними приписами ч.3 ст.538 ЦК України та ч.6 ст.193 ГК України.

Пунктами 7.1 та 7.6 договору перестрахування №ФП.13-006 передбачено, що перестрахувальник самостійно приймає рішення по виплаті страхового відшкодування з обов'язковим дотриманням прав перестраховика за цим договором. При сплаті перестрахувальником "компромісного збитку" перестраховик вправі відмовитися від відшкодування своєї частки в цій частині збитку за виключенням випадків, коли сплата "компромісного збитку" раніше була погоджена з перестраховиком у письмовому вигляді. При цьому, термін "компромісний збиток" сторони розуміють як виплату перестрахувальником страхового відшкодування в наступних випадках: 1) унаслідок події, що відповідно до умов укладеного договору страхування, Правил страхування Перестрахувальника і законодавства України, може бути не визнана страховою; 2) якщо перестрахувальник відповідно до умов укладеного договору страхування, Правил страхування Перестрахувальника і законодавства України, мав підстави для відмови у виплаті або зменшенні розміру страхового відшкодування, але не скористався такими підставами.

Крім того, згідно п.3.4.2 договору перестрахування №ФП.13-006 перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування, якщо перестрахувальник зробив виплату компромісного збитку без попереднього письмового погодження з перестраховиком.

Вказаний пункт договору перестрахування відповідає імперативним вимогам ч.2 ст.14 ЦК України, згідно яких особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Таким чином, умови пункти 3.1.4,3.4.2,4.6,7.1,7.6 договору перестрахування №ФП.13-006 від 07.06.2013 встановлюють правовий механізм, який не допускає перекладання на перестраховика без його окремої письмової згоди відповідальності перестрахувальника по виплаті компромісного збитку на власний розсуд за конкретними договорами страхування.

Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що пункти 4.6,7.6 договору перестрахування №ФП.13-006 не обмежують перестраховика певними часовими рамками в частині прийняття рішення про відмову від відшкодування своєї частки у випадку виплати перестрахувальником компромісного збитку.

В свою чергу, згідно з п.п.7.2.7,11.29.1,12.1.9 договору страхування добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 страхувальник зобов'язаний повідомити страховику (позивачу) в письмовому вигляді про зміну умов, пов'язаних з експлуатацією застрахованого транспортного засобу, які впливають на оцінку застрахованих за цим договором ризиків, зокрема, протягом одного робочого дня про таку подію, як втрата (загублення) реєстраційних документів на застрахований ТЗ. У разі відновлення кримінального провадження щодо випадку викрадення або незаконного заволодіння застрахованим ТЗ, складання страхового акту затримується до закінчення кримінального провадження, що повинно бути підтверджено витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі на підставі невиконання умов цього договору щодо надання страхувальником інформації про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальшого інформування страховика про будь-яку зміну страхового ризику в бік його збільшення.

В порушення приписів ст.ст.43,84,101,105 ГПК України судами не досліджено тих обставин, чи не порушувався страхувальником передбачений п.7.2.7 договором добровільного страхування №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 обов'язок щодо повідомлення позивача протягом одного робочого дня про втрату (загублення) реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб, що має істотне значення для визначення виплаченого позивачем страхового відшкодування як компромісного збитку в розумінні п.7.6 договору перестрахування №ФП.13-006. Адже, з листа ПАТ "Європейська страхова компанія" від 26.01.2016 №2 (а.с.177) неможливо встановити здійснення страхувальником вищевказаного повідомлення, а вбачається лише його звернення до правоохоронних органів з приводу викрадення документів на застрахований автомобіль.

У зв'язку з наведеним, колегія вважає, що судами попередніх інстанцій належним чином не спростовано доводи відповідача як щодо правомірної реалізації ним передбаченого договором права на відмову від виконання зобов'язання по виплаті частки страхового відшкодування позивачу (перестрахувальнику) у зв'язку з тим, що виплата позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 є в розумінні п.7.6 договору перестрахування від 07.06.2013 №ФП.13-006 компромісним збитком, виплаченим страхувальнику без попереднього письмового погодження з перестраховиком, так і того, що наявність компромісного збитку підтверджується обізнаністю позивача, як страховика, з викраденням у його страхувальника (ОСОБА_8) реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб, та запізнілим повідомленням відповідачу листом від 26.01.2015 №2 цих відомостей, які впливають на ступінь страхового ризику, тобто вже після складання страхового акту №01/15 від 23.01.2015, що може свідчити про неналежне виконання перестрахувальником своїх договірних зобов'язань.

Також судами не відхилено твердження відповідача про те, що позивач мав передбачені п.11.29.1 договору страхування №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 підстави для затримки зі складанням страхового акту від 23.01.2015 до завершення кримінального провадження №12014100050009886 щодо випадку викрадення застрахованого позивачем транспортного засобу, оскільки постановою прокуратури Оболонського району м.Києва від 29.12.2014 досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню було відновлено шляхом скасування постанови слідчого Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження, з урахуванням якої, між іншим, позивачем 23.01.2015р. було прийнято рішення про виплату страхувальнику 126350 грн. страхового відшкодування. Тобто станом на момент оформлення страховиком страхового акта від 23.01.2015р. №01/15 постанова від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження була нечинною та не породжувала жодних правових наслідків.

Касаційна інстанція зазначає про суперечливість висновку суду першої інстанції щодо недоведеності направлення позивачу листів ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" №173 від 14.01.2015 та №1365 від 12.02.2015 (а.с.118-119), якими скаржник звертався до позивача з метою з'ясуванні додаткової інформації в порядку п.7.3 договору перестрахування, зокрема, щодо попередньої втрати страхувальником реєстраційних документів на викрадений транспортний засіб, оскільки зі змісту листа ПАТ "Європейська страхова компанія" №5 від 17.02.2015 (а.с.32), наявного у справі на момент прийняття рішення від 03.11.2015, вбачається визнання позивачем факту надіслання відповідачем 21.01.2015р. листа №173 від 14.01.2015 стосовно проведення виплати.

Водночас, колегія вважає таким, що суперечить листу ПАТ "Європейська страхова компанія" від 26.01.2015 №2 (а.с.177), передчасний висновок апеляційного суду про те, що перестраховиком не надано доказів на підтвердження обізнаності перестрахувальника (позивача) про факт втрати ОСОБА_8 свідоцтва про реєстрацію на автомобіль MAZDA 6 реєстраційний номер НОМЕР_1. Однак, судами не з'ясовано, чи був позивач обізнаний з цими фактичними обставинами станом на момент настання страхового випадку, а якщо так, то з яких причин не виконав свій обов'язок повідомити відповідача про ці обставини, передбачений п.3.1.4 договору перестрахування №ФП.13-006.

Вищевикладене не виключає наявність підстав вважати, що внаслідок неналежного виконання перестрахувальником своїх договірних зобов'язань, яке полягало у приховуванні від контрагента (перестраховика) до 28.01.2015р. відомостей щодо компромісного збитку, обумовленого викраденням у страхувальника (ОСОБА_8) реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб, що істотно впливає на зміну страхового ризику в бік його збільшення, відповідач правомірно скористався правом на відмову від виконання зобов'язання по виплаті частки страхового відшкодування перестрахувальнику у зв'язку з тим, що виплата позивачем на користь страхувальника компромісного збитку (страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014) відбулася без попереднього письмового погодження з перестраховиком.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, належної оцінки умов п.п.3.1.4,3.4.2,4.6,7.6 договору перестрахування №ФП.13-006 від 07.06.2013 та п.п.7.2.7,11.29.1,12.1.9 договору страхування добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 в їх сукупності, а також щодо встановлення наявності чи відсутності виплати позивачем компромісного збитку страхувальнику (фізичній особі) як підстави для відмови перестраховика від виплати частки страхового відшкодування перестрахувальнику у разі відсутності попереднього письмового погодження виплати зазначеного збитку з контрагентом, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням судами обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вище процесуальні порушення, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій, неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу касаційної інстанції за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 03.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі №910/20356/15 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Ж.Корнілова

Є.Чернов