ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 910/21511/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів:Полянського А.Г. - головуючого (доповідача), Мачульського Г.М., Коробенка Г.П.,розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Про - Інвест"на постанову від 29.02.2016Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 у справі Господарського суду міста Києва № 910/21511/15за позовомТОВ "Про - Інвест"до третя особа Київської міської ради Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання договору поновленим та зобов'язання вчинити діїза участю представників сторін:

позивача - Сікачьова С.М. дов. від 25.01.2016 р.,

відповідача - Власенко І.І. дов. від 18.04.2016 р.,

третьої особи - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 р. (суддя - Ярмак О.М.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р. (судді - Майданевич А.Г., Лобань О.І., Федорчук Р.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Про - Інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Київської міської ради від 08.10.2009 № 385/2454, між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Про-Інвест" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 0,4683 га в межах червоних ліній, розташованої біля станції метро "Позняки", парна сторона, діл. № 4 в Дарницькому районі м. Києва, для експлуатації приміщень офісно-торговельно-розважального призначення і закладів громадського харчування зі стоянкою автомобілів для відвідувачів, кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:90:310:0027. Відповідно до п. 3.1. договору договір укладено на 5 років.

Пунктами 8.3., 11.7. договору передбачено переважне право орендаря, при умові належного виконання своїх обов'язків, на поновлення договору після закінчення строку його дії.

10.04.2015 ТОВ "Про-Інвест" звернулось до Київської міської ради з листом-повідомленням № 4 про поновлення договору оренди земельної ділянки, в якому повідомило про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк. До листа-повідомлення було додано проект додаткової угоди до договору та копію довідки ДПІ у Подільському районі ДФС у м. Києві від 08.04.2015 про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів.

З матеріалів справи вбачається, що відповіді на вказаний лист-повідомлення позивач не отримав.

У серпні 2015 року ТОВ "Про-Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 13.05.2010 за № 63-6-00584, та зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення вказаного договору оренди земельної ділянки.

Звертаючись з позовом, позивач зазначав, що відповідачем порушено норми ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та права позивача, оскільки останній за місяць до закінчення терміну дії договору звернувся до Київської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки та надав проект додаткової угоди, однак відповідач дії на поновлення договору оренди не вчинив. Крім того, позивач зазначає, що після закінчення договору оренди продовжує використовувати земельну ділянку та сплачувати орендну плату.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Попередніми судовим інстанціям правомірно було зазначено, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Пролонгація договору оренди відбувається автоматично, проте, в силу приписів частин 7-9 статті 33 вказаного Закону, у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Позивач направив відповідачу лист-повідомлення та проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

В матеріалах справи міститься копія листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.07.2015 № 057022-13737 адресованого ТОВ "Про-Інвест" про розгляд його листа від 10.04.2015 з посиланням на статтю 3 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або власність із земель комунальної власності в місті Києві. Докази направлення даного листа позивачу у справі відсутні.

Судами було досліджено проект додаткової угоди від 14.05.2015 про поновлення договору оренди земельної ділянки, який був направлений відповідачу, зі змісту тексту якого вбачається, що запропонована скаржником редакція передбачає поновлення договору оренди земельної ділянки на 10 років, а також внесення змін щодо розмірів орендної плати, визначеної підпунктом 4.2. договору оренди, що суперечить ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Отже, позивачем запропоновано змінити строк дії договору не на той самий строк (5 років), а поновити на 10 років. Крім того, запропоновано змінити розміри орендної плати.

Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження юридичного факту поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах та того факту, що його право на укладення додаткової угоди про пролонгацію договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є порушеним, оскільки з такою пропозицією скаржник до відповідача не звертався, а навпаки просив змінити істотні умови договору.

Договір не був продовжений на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у встановленому законом порядку, право користування земельною ділянкою за цим договором є припиненим.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з судом першої інстанції про те, що вимога позивача про визнання поновленим договору оренди ділянки не відповідає способам захисту, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Однак, вказана обставина не вплинула на правильність прийняття рішення місцевим господарським судом.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Про - Інвест" залишити без задоволення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 910/21511/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.М. Мачульський

Г.П. Коробенко