ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 918/553/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Бондар С.В., Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року у справі № 918/553/16 за позовом Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви до Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат, третя особа: Рівненська обласна державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні будівлею церкви,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та володінні будівлею церкви в с. Красносілля по вул. Шевченка, 9б, Гощанського району Рівненської області, що перебуває в користуванні Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.ст. 16, 391 Цивільного кодексу України, обгрунтовано тим, що 17.01.2016 року представники новоствореної Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат незаконно заволоділи згаданою культовою будівлею та утримують її на даний час, порушуючи права володіння та користування позивача.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.09.2016 року (суддя Політика Н.А.) в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року (судді: Грязнов В.В., Розізнана І.В., Мельник О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено, постановлено Релігійній громаді Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат усунути перешкоди в користуванні та володінні будівлею церкви в с. Красносілля по вул. Шевченка, 9б, Гощанського району Рівненської області, шляхом повернення її в користування Релігійній громаді Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзиви на касаційну скаргу від позивача та третьої особи до суду не надходили.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2017 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 11.04.2017 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що будівля церкви, яка знаходиться по вул. Шевченка, 9б у с. Красносілля Гощанського району Рівненської області була збудована наприкінці XVIII століття і експлуатується багато років.

25.12.1945 року Виконавчим комітетом Гощанської районної Ради депутатів трудящих та релігійною громадою села Красносілля укладено типовий договір про передачу в користування церковної будівлі та церковного майна (далі - Типовий договір), відповідно до умов якого Виконавчий комітет передав, а релігійна громада прийняла у безстрокове та безкоштовне користування одноповерхову будівлю церкви з предметами культового використання. У додатках до Типового договору сторони перелічили інвентар, який передається та список осіб, які підписали договір.

У довідці від 20.06.1946 року, виданій уповноваженим Ради зі справ Руської православної церкви при Раді міністрів СРСР Рівненської області та довідках №79 від 20.08.1948 року та №66 від 30.05.1988 року, виданих уповноваженим Ради зі справ Руської православної церкви при Рівненському облвиконкомі зазначено, що церковна громада села Красносілля Гощанського району зареєстрована 16.09.1944 року за №79 та користується будівлею церкви.

Обласним відділом в справах будівництва та архітектури виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів (облвідділ) та церковною радою с. Красносілля Гощанського району (користувач) 20.01.1988 року укладено Охоронний договір на передачу пам'ятника архітектури (далі - Охоронний договір), відповідно до умов якого облвідділ передає користувачу, а користувач приймає в безоплатне користування будинок пам'ятника архітектури Дмитрівської церкви 1783 року з дзвіницею для використання приміщення цього пам'ятника для безпосереднього богослужіння. Користувач бере на себе повну відповідальність за збереження вказаного майна.

На виконання умов Охоронного договору облвідділ передав, а користувач прийняв у безстрокове безоплатне користування будівлю лише для проведення релігійних обрядів, про що 20.09.1988 року складено акт технічного огляду пам'ятника архітектури та передачі його в оренду/використання.

Охоронний договір та Акт підписано представниками сторін та скріплено відтиском печатки облвідділу.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ради Народних депутатів від 25.09.1991 року №173 зареєстровано статут Релігійної громади Української Православної Церкви в с. Красносілля Гощанського району Рівненської області. Вказане також підтверджується свідоцтвом від 25.09.1991 року №64 про реєстрацію статуту релігійної громади та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.11. 2015 року.

Розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 24.12.2015 року №756 зареєстровано статут Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви-Київський Патріархат; свідоцтво від 28.12.2015 року №1623 про реєстрацію статуту Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви-Київський Патріархат та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.01.2016 року.

З січня 2016 року богослужіння у спірній церкві у с. Красносілля здійснюються Релігійною громадою Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії УПЦ - КП, що вбачається з копії звіту про суми податкових пільг, копій виставлених та оплачених відповідачем рахунків-фактур за спожиту електричну енергію, копії виготовлених і виданих технічних паспортів на будівлю дзвіниці та на будівлю спірної церкви, копію договору добровільного страхування відповідачем вказаної будівлі церкви від 01.03.2016 року, довідкою Красносільської сільської ради від 11.03.2016 року про те, що богослужіння у спірній церкві з 18.01.2016 року проводяться Релігійною громадою Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії УПЦ - КП.

Предметом даного судового розгляду є вимоги релігійної громади, яка вважає себе володільцем культової будівлі, до іншої релігійної громади, яка самовільно заволоділа нею, про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та володінні зазначеним майном.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові мотивовано недоведеністю належними та допустимими доказами отримання позивачем в користування спірного майна державної власності за спеціальним законодавством України і закріпленням таким законодавством, при відсутності згоди між релігійними громадами щодо користування культовою будівлею, за державним органом повноважень визначати порядок користування культовою будівлею та майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача повернути культову будівлю позивачу виходив з наявності правових підстав для захисту порушеного права позивача на вільний доступ до культової споруди у зв'язку з доведеністю обставин передачі цієї споруди в користування Релігійній громаді Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії УПЦ, як правонаступнику Руської Православної Церкви, за Типовим та Охоронним договорами.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї норми передбачені способи захисту прав та інтересів, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

За своєю правовою природою даний позов, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, є негаторним. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до п. 3 Постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.01.1991 року (далі - Постанова) Закон Української РСР "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон) застосовується до правовідносин, які виникли після введення його в дію.

До правовідносин, які виникли до введення в дію цього Закону, він застосовується до тих прав і обов'язків, що виникнуть після введення його в дію.

Пунктом 4 Постанови від 23.01.1991 року про порядок ведення цього Закону встановлено, що релігійні організації, зареєстровані до введення в дію цього Закону, у разі збереження віросповідної приналежності, для одержання правоздатності юридичної особи подають до 1 січня 1992 року органам, що здійснюють реєстрацію, лише статути (положення), які відповідають вимогам цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1-3, 9 ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

Судом першої інстанції встановлено, що держава в особі органів, визначених статтею 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" є власником культових будівель і майна.

Разом з тим, в розумінні ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" державним органом, який реалізовує правомочності держави, як власника спірної культової будівлі в даному випадку є Рівненська обласна державна адміністрація.

Проте, доказів передачі Рівненською обласною державною адміністрацією релігійним громадам в с. Красносілля Гощанського району Рівненської області культової будівлі матеріали справи не містять.

Крім того, обома судовими інстанціями встановлено, що будь-які правові підстави для зайняття будівлі церкви, яка знаходиться по вул. Шевченка, 9б у с. Красносілля Гощанського району Рівненської області у відповідача Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії УПЦ - КП відсутні.

В той же час, Типовий та Охоронний договори не надають будь-якій релігійній громаді переважних прав виключно одноособового володіння та користування культовою будівлею перед іншою релігійною громадою.

При цьому, оскільки на території с. Красносілля діє дві релігійні громади: Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської Української Православної Церкви та Релігійна громада Свято-Дмитрівської парафії Рівненської Української Православної Церкви - Київський Патріархат, які бажають використовувати будівлю церкви в с. Красносілля Гощанського району Рівненської області для задоволення духовних потреб, а взаємна згода про спільне використання культової споруди відсутня, то в силу ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" порядок користування культовою будівлею і майном, повинен визначатися Рівненською обласною державною адміністрацією.

Водночас, приймаючи постанову про задоволення позову про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та володінні будівлею церкви шляхом повернення її в користування позивачу, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що такі позовні вимоги не заявлялися, тим самим порушив принцип диспозитивності сторін у судовому процесі, закріплений ст. 129 Конституції України.

Отже, враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суд, вирішуючи спір між релігійними громадами щодо користування культовою будівлею, не вправі перебирати на себе повноваження органу виконавчої влади, передбаченого ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та вирішувати питання, які віднесені до компетенції такого органу.

Такий правовий висновок про застосування правових норм викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.05.2015 року в справі № 903/1068/14 у подібних правовідносинах.

Натомість апеляційний господарський суд наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку, не застосувавши спеціального законодавства, про наявність у позивача переважного права на користування культовою будівлею та підстав для задоволення негаторного позову шляхом повернення культової будівлі в користування позивача, вийшовши за межі позову.

В свою чергу, висновок суду першої інстанції про відмову в позові у зв'язку з недоведеністю та застосуванням до спірних правовідносин спеціального законодавства ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

За таких обставин, оскаржену постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною й обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню, а законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року скасувати, а рішення господарського суду Рівненської області від 05.09.2016 року залишити без змін.

Стягнути з Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (35424, Рівненська обл., Гощанський район, с. Красносілля, вул. Шевченка, 9б, код ЄДРПОУ 21098760) на користь Релігійної громади Свято-Дмитрівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат (35424, Рівненська обл., Гощанський район, с. Красносілля, вул. Шевченка, 11, код ЄДРПОУ 40204114) судовий збір в сумі 1653,60 грн. за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді С.Бондар

Л.Ковтонюк