ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 917/1006/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Владимиренко С.В., Малетича М.М.,

розглянувши касаційну скаргуПолтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"на рішення та постановугосподарського суду Полтавської області від 17.10.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2017у справі№ 917/1006/16господарського судуПолтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"доПолтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"простягнення заборгованості,за участю представників: від позивача: Заліпа Н.Ю.,від відповідача: Сотник І.Л.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2017 ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 прийнято до провадження касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - голосуючого, Владимиренко С.В., Малетича М.М.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" звернулося до господарського суду Полтавської області із позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 302 107,72 грн. 3% річних за період з 01.02.2016 по 20.09.2016 (включно); 3 930 521,78 грн. пені за період з 01.02.2016 по 20.09.2016 (включно); 941 904,56 грн. інфляційних втрат за період лютий - травень 2016 року.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого природного газу згідно договору розподілу природного газу від 30.12.2015.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.10.2016 (суддя Кульбако М.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Слободін М.М.), позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача 3 930 521,78 грн. пені, 302 107,72 грн. 3% річних; 941 904,56 грн. інфляційних втрат та 77 618,01 грн. витрат з оплати судового збору.

Судові рішення прийнято з посиланням на норми ст.ст. 11, 530, 610, 611, 625, 901, 903 ЦК України.

Суди вказали на правильність наданого позивачем розрахунку.

Відхиляючи клопотання відповідача про зменшення пені, господарські суди зазначили про необґрунтованість причин невиконання відповідачем зобов`язання.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник зазначає, що після набрання законної сили змін від 29.12.2015 до Постанови КМУ №217 виникла суперечність норм підзаконних актів, а саме - Постанови КМУ №217 та Постанови НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".

Під час здійснення розрахунків за послуги розподілу природного газу сторони мають керуватися затвердженими НКРЕКП у відповідності до Постанови КМУ №217 реєстрами нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого теплопостачання і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів.

Позиція відповідача підтверджується тим, що постановою НКРЕКП №1418 від 11.08.2016 внесено зміни до абзацу першого пункту 6.4 Розділу VI Типового договору, за якими якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідач не заперечував доводи позивача та суду, що виконання Постанови КМУ №217 не позбавляє обов`язку щодо своєчасної оплати за отримані послуги в порядку та строки, передбачені договором.

Проте, зі свого боку відповідач здійснив усі залежні від нього заходи для дотримання вимог чинного законодавства щодо проведення розрахунків в частині вартості природного газу - на рахунок постачальника із спеціальними обов`язками, послуг з розподілу природного газу - на оператора газорозподільчої системи. Відповідач своєчасно надавав відомості про укладання договору розподілу природного газу та дотримувався нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання.

З огляду на те, що відповідач самостійно не міг впливати на своєчасність розрахунків за розподіл природного газу, вина відповідача у прострочені платежів за спірним договором відсутня, тому відповідач звертався до суду із клопотанням про зменшення розміру пені.

Скаржник вказує на тяжкий фінансовий стан, та на те, що основним джерелом коштів відповідача є надходження від споживачів, серед яких є бюджетні установи та організації, розрахунки яких залежать від бюджетного фінансування.

Скаржник зазначає, що позивач ухилявся від підписання спільного протокольного рішення, чим унеможливив проведення відповідних розрахунків.

Лише 13.12.2016 та 11.01.2017 підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків.

Відповідач не погоджується з висновками господарських судів про те, що розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені є арифметично вірним. Відповідачем надано суду контррозрахунок, згідно якого суми значно різняться.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" у відзиві на касаційну скаргу вважає її безпідставною, а оскаржувані судові рішення законними та мотивованими.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" як оператором ГРМ та ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" як споживачем шляхом підписання останнім заяви-приєднання №1-02/02/14-Р від 30.12.2015 укладено Типовий договір розподілу природного газу.

Відповідно до умов цього договору позивач оператор зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та у порядку, визначені цим договором.

За п.8.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати за даним договором, передбачених розділом 6 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами встановлено, що ПАТ "Полтавагаз" виконало умови договору. ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" виконувало взяті на себе зобов`язання по оплаті за отримані послуги з розподілу природного газу неналежним чином.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.06.2016 у справі №917/497/16 задоволено позов ПАТ "Полтавагаз" та стягнуто з ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" 15 195 721,93 грн. основного боргу за січень 2016 року -березень 2016 року включно.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судові рішення про задоволення позову є суперечливими та передчасними.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається скаржником, останній подавав до суду власний контррозрахунок, суми нарахувань у якому значно різняться з нарахуваннями позивача.

В рішенні та постанові відсутні будь-які посилання на дослідження та оцінку поданого відповідачем розрахунку та підстави його відхилення.

Відмовляючи відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення пені, господарські суди попередніх інстанцій не перевірили наведених ним доводів та не дослідили доказів його фінансового становища та обставин, на які посилався заявник.

За поясненнями відповідача заборгованість виникла не з його вини. Відповідач самостійно не впливає на своєчасність розрахунків за розподіл природного газу з об`єктивних причин, є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів. На підприємстві склалась складна економічна ситуація, яка виникла у зв`язку зі збитковістю послуг з теплопостачання, що підтверджується копією фінансового звіту. Відповідачем проведено часткову оплату боргу за розподіл природного газу на виконання рішення суду у справі №917/497/16.

Крім того, за доводами відповідача, між сторонами велися переговори щодо укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків. Про вказане свідчать копії листів (т.2 а.с.8-11), які подавалися до господарського суду першої інстанції, яким судами не надано оцінки.

До касаційної скарги додано копії Спільних протокольних рішень від 12.12.2016 та 11.01.2017, якими організовано взаєморозрахунки сторін за розподіл природного газу за 2016 рік.

Відповідно до ст.7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За механізмом взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеним Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим Постановою КМУ №20 від 11.01.2005, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави шляхом прийняття, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, Постанову КМУ №20 від 11.01.2005.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Оформлення та підписання в конкретному випадку Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків слід вважати елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права.

Для застосування санкцій, передбачених договором та наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, за зобов`язаннями, які компенсує держава, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених сторонами спільними протокольними рішеннями.

Господарські суди попередніх інстанцій не дослідили в повній мірі, чи компенсує держава заборгованість, на яку здійснено відповідні нарахування позивачем, чи змінились строки виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору та рішення суду у справі №917/497/16, і як це впливає на розрахунки за договором розподілу природного газу, а відтак, на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Вказаним вимогам судові акти судів попередніх інстанцій не відповідають.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України визначила, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийнято із неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи та з недотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим є правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

За вказаних обставин та оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи не дають касаційній інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржені рішення та постанова у цій справі належать до скасування, а справа має бути направленою на новий розгляд в порядку п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України.

При новому розгляді цієї справи місцевому господарському суду слід взяти до уваги вищевикладене, повно та об`єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити підстави позову, правову природу заявлених у позовній заяві сум, при визначенні обсягу грошових зобов`язань суд повинен виходити з величини компенсації за рахунок державного бюджету, в залежності від встановленого прийняти законне, мотивоване і справедливе рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.10.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 у справі №917/1006/16 скасувати.

Справу №917/1006/16 передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: С. Владимиренко

М. Малетич