ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 916/4596/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ІЛЛІЧІВСЬК"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.12.2016у справі№916/4596/15 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"до Приватного підприємства "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ІЛЛІЧІВСЬК"треті особи1.Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області; 2.Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ"простягнення 69 872,79 грн.,за участю представників сторін:від позивача:Сидоренко Д.О., дов. №7627 від 16.12.2016;від відповідача:не з'явився;від третьої особи 1:не з'явився;від третьої особи 2:не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ІЛЛІЧІВСЬК" (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог від 23.12.2015 та від 27.01.2016) про стягнення 69872,79грн. заборгованості, з яких: 62955,20грн. - основний борг, 5607,85грн. - пеня, 929,29грн. - інфляційні нарахування та 380,45грн. - 3 % річних.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.07.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі №916/4596/15 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 62 955,20грн. - основний борг, 380,45грн. - 3% річних, 5 607,85грн. - пеня, 929,29грн. - інфляційні втрати. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Приватне підприємство "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ІЛЛІЧІВСЬК", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2016, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі №916/4596/15 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2017 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Заявлене скаржником клопотання в порядку приписів ст. 1211 ГПК України залишено без розгляду з огляду на відсутність доказів відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою від 28.03.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.04.2017 представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Відповідач та треті особи уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ІЛЛІЧІВСЬК".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.08.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Приватним підприємством "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ІЛЛІЧІВСЬК" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна №19/4, відповідно до умов якого орендарю передано в строкове платне користування державне майно з метою розміщення офісних приміщень.

У разі припинення або розірвання договору майно протягом 3 робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендодавця (п.п. 10.8, 10.9 договору).

Відповідно до п. 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Орендоване майно передано відповідачу 20.08.2012, що підтверджується актом приймання-передавання.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що строк дії вищезазначеного договору сплив 20.07.2015 та те, що між сторонами велось листування щодо підписання акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст.759 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

При цьому слід зазначити, що відповідач на підтвердження виконання зобов'язання за договором в судовому порядку був вправі вимагати прийняття від нього майна, яке було предметом договору, та отримання документа про таке прийняття, як підтвердження виконання ним зобов'язання відповідно до ст. 16, ч. 2 ст. 795 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 20.03.2012 у справі №3-19гс12), проте, як зазначено апеляційною інстанцією такі докази в матеріалах справи відсутні.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу.

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Господарськими судами попередніх інстанцій перевірений розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат, відсотків річних та пені.

Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі №916/4596/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі №916/4596/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ ІЛЛІЧІВСЬК" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач