ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 916/2390/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі№ 916/2390/16 Господарського суду Одеської області за позовомКомунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" доПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавна фінансова інспекція в Одеській області простягнення 79 019,80 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явився

- відповідача: Клименко Б.В., дов. № 9 від 30.12.2016 (в режимі відеоконференції)

- третьої особи: Іванова О.О., дов. № 14 від 16.12.2016 (в режимі відеоконференції)

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Одеській області про стягнення суми основного боргу в зв'язку з завищенням тарифу на електроенергію - 59 077,11 грн, пені - 15 916,58 грн, інфляційного збільшення суми боргу - 2 814,11 грн, 3% річних - 1 212 грн, всього - 79 019,80 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.11.2016 у справі № 916/2390/16 (суддя Оборотова О.Ю.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 (у складі головуючого судді Величко Т.А., суддів Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, КП "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 6.1., 6.11., 6.12. Правил користування електричною енергією, просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 916/2390/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач - ПАТ "Енергетична компанія Одесаобленерго", надало відзиви на касаційну скаргу, вважає її доводи необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між КП "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" (споживач) та ПАТ "Одесаобленерго" (постачальник) було укладено договори про постачання електричної енергії № 4073 від 03.09.2007, № 9589 від 27.08.2007.

Відповідно до п. 1 зазначених договорів постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до додатку № 5 договору № 9589 від 27.08.2007 розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 14 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця; відповідно до додатку № 5 до договору № 4073 від 03.09.2017 року розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Пунктом 4 додатку №5 до договору № 4073 від 03.09.2017 та п. 5 додатку №5 до договору № 9589 від 27.08.2007 встановлюється порядок проведення розрахунків, відповідно до якого, розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електроенергію визначається на підставі поданого споживачем "Акту про обсяги спожитої електроенергії" як добуток тарифу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої у розрахунковому періоді електроенергію.

Відповідно до акту Державної фінансової інспекції в Одеській області від 29.06.2016 №06-11/69 за період з 01.10.2013 по завершений звітній місяць 2016 року було виявлено завищення сплати за електроенергію на суму 59 077,11 грн за періоди з 15.08.2015 по 15.09.2015 та з 15.02.2016 по 15.03.2016.

На адресу ПАТ "ЕК "Одесаобленерго", ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" Південний РЕМ, ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" Центральний РЕМ позивачем були направлені претензії, які отримані відповідачем та його структурними підрозділами, однак відповіді на них не отримано.

Посилаючись на ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, за порушення грошового зобов'язання, позивачем також нараховано відповідачу пеню у сумі 15 916,58 грн, інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 2 814,11 грн та 3% річних у сумі 1 212 грн.

Таким чином, посилаючись на порушення ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" законних прав та охоронюваних законом інтересів шляхом завищення тарифів на електроенергію КП "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" звернулося до господарського суду Одеської області з даним позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ст. 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю природою акт (довідка, вимога та інше) Державної фінансової інспекції є актом ненормативного характеру, індивідуальним актом, який породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта, якому вони адресовані, а саме, у КП "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" та відповідно не породжує для ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" жодних правових наслідків.

Суди дійшли висновку, що акт ревізії Державної фінансової інспекції в Одеській області не може бути підставою для зміни умов договору. Виявлені Державною фінансовою інспекцією в Одеській області порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договорами № 4073 від 03.09.2007, № 9589 від 27.08.2007.

Окрім того, щодо порядку проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, суди зазначили наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про електроенергетику" енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28 (із змінами, далі - Правила).

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення) (абзац другий пункту 1.1 Правил).

Відповідно до положень пункту 6.1 Правил розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил.

Згідно з положеннями пункту 6.6 Правил оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії.

Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.

Відповідно до додатку № 5 договору № 9589 від 27.08.2007 розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 14 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця; відповідно до додатку № 5 договору № 4073 від 03.09.2017 розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Положеннями пункту 6.11 Правил встановлено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередньому та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період.

Разом з тим, відповідно до пункту 6.12 Правил величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається постачальником електричної енергії за однією з таких схем:

- сума добутків величин обсягів споживання електричної енергії, визначених за даними (протоколами) автоматизованої системи обліку, на величини відповідних тарифів;

- обсяг спожитої (переданої) електричної енергії між датами зняття показів засобів обліку розкладається пропорційно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів на відповідний їм обсяг електричної енергії;

- період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на початок або кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору.

Пунктом 4 додатку №5 до договору № 4073 від 03.09.2017 та п. 5 додатку №5 до договору № 9589 від 27.08.2007 встановлюється порядок проведення розрахунків та зазначено, що розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електроенергію визначається на підставі поданого споживачем "Акту про обсяги спожитої електроенергії" як добуток тарифу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої у розрахунковому періоді електроенергію.

Розмір коштів, які має оплатити КП " Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" за спожиту в розрахунковому періоді електроенергію визначається на підставі поданого споживачем "Акта про обсяги спожитої електроенергії" як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії.

Відповідно до пункту 6.12. ПКЕЕ зазначена схема обумовлена договором і не може бути змінена до закінчення терміну дії договору або внесення до договору в установленому порядку відповідних змін.

Постановою НКРЕКП від 26.02.2015 № 220 "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню", встановлено тарифи на електроенергію, що відпускаються населенню. При цьому, відповідно до примітки - електрична енергія, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків, відпускається на період 01.09.2015 по 29.02.2016 за тарифом 65,75 коп. за 1 кВтгод без ПДВ, а на період з 01.03.2016 по 31.08.2016 за тарифом 82,50 коп. за 1 кВтгод без ПДВ.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при обрахуванні вартості електричної енергії спожитої КП "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки", ПАТ "Одесаобленерго" діяло у відповідності до договірних зобов'язань сторін та в рамках діючого законодавства. Зазначену правову позицію підтримала НКРЕКП у своїх роз'ясненнях наданих ПАТ "Одесаобленерго" за номерами 4434/15/61-15 та 4435/15/61-15 від 08.05.2015 відповідно до яких дії ПАТ "Одесаобленерго" стосовно застосування тарифів визнано правомірними.

На підставі викладеного вище, враховуючи, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договорів на постачання електричної енергії, а також вимог чинного законодавства під час нарахування плати за спожиту електричну енергію, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 79 019,80 грн.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових актів у справі № 916/2390/16.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2016 у справі № 916/2390/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова