ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 914/2523/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД", м. Городок,

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017

у справі № 914/2523/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАФЕТ ХАУС" (далі - ТОВ "ЛАФЕТ ХАУС"), м. Львів,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" (далі - ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД"), м. Городок,

про стягнення 70 618,32 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Прійма А.В. предст. (дов. від 17.10.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЛАФЕТ ХАУС" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині, яка прийнята місцевим господарським судом до розгляду) про стягнення 70 618,32 грн. заборгованості (з них: 63 354,00 грн. основного боргу, 646,00 грн. - 3% річних, 6618,32 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" умов договору від 01.09.2014 № ТЕ-001211 перевезення вантажів в частині здійснення оплати за надані послуги.

У розгляді справи місцевим господарським судом ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" заявлено про сплив позовної давності, у зв'язку з чим відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.12.2016 у справі № 914/2523/16 (суддя Король М.Р.) у задоволенні позову відмовлено, у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем по справі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 (судді Данко Л.С. -головуючий, Желік М.Б., Костів Т.С.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 63 354,00 грн. основного боргу, 646,00 грн. -3% річних, 1248,85 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Апеляційний господарський суд у вирішенні спору виходив з того, що до спірних правовідносин підлягає застосування не спеціальна, а загальна позовна давність у три роки, яка, станом на час звернення позивача з позовом до суду, не сплинула.

У касаційній скарзі ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД", не погоджуючись із винесеною апеляційною інстанцією постановою, просить її скасувати, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду просить залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЛАФЕТ ХАУС" просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Також ТОВ "ЛАФЕТ ХАУС" у відзиві просило розглянути касаційну скаргу за відсутності представника ТОВ "ЛАФЕТ ХАУС".

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.09.2014 ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" як замовником та ТОВ "ЛАФЕТ ХАУС" як перевізником укладено договір № ТЕ-001211 перевезення вантажів (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж, а замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу. Пункт відправлення, пункт призначення, строки виконання, кількість вантажу, вартість перевезення вказуються у додатках до цього договору, та є його невід'ємними частинами;

- відповідно до пункту 2.1 Договору перевізник зобов'язується здійснити перевезення на підставі заявок замовника;

- згідно з підпунктами 3.1.1 - 3.3.3 пункту 3.1 Договору перевізник зобов'язаний: на підставі письмової заявки про перевезення вантажу, направленої замовником факсимільним зв'язком (електронною поштою) здійснити перевезення та доставку вантажу з пункту відправлення в пункт призначення в термін, вказаний в заявці; забезпечувати подачу транспортних засобів під завантаження в погоджені сторонами терміни і в стані придатному для автомобільних перевезень; представник перевізника (водій) зобов'язувався бути присутнім при завантаженні, контролювати правильність завантаження; забезпечувати перевірку правильності внесення до товарно-супровідних документів записів щодо кількості вантажних місць, зовнішнього стану вантажу і його пакування; інформувати замовника про вимушені затримки транспортних засобів, аварії та інші непередбачувані обставини; забезпечувати наявність печаток СЕС, екологічного та радіологічного контролю; надавати замовнику акти виконаних робіт, рахунки, товарно-транспортні та податкові накладні, тощо.

Замовник, зобов'язувався: надавати перевізнику письмову заявку на перевезення вантажів з визначеним маршрутом перевезення; здійснювати своєчасно оплату згідно умов договору; інформувати перевізника про всі обставини, які перешкоджають відправленню вантажів; здійснювати своїми засобами і силами завантаження та розвантаження вантажу, що відбувається на території замовника; використовувати транспортний засіб наданий перевізником виключно у відповідності із заявкою, тощо.

- підпунктом 3.1.9 пункту 3.1 Договору передбачено, що перевізник зобов'язується надавати замовнику акт виконаних робіт, рахунки, товарно-транспортні накладні та податкові накладні протягом 7 календарних днів з моменту завершення перевезення, здійсненого на підставі кожної окремої заявки замовника;

- отримання зазначених документів в межах вищевказаного семиденного строку відповідачем не заперечується;

- відповідно до пунктів 4.1- 4.3 Договору розрахунки між перевізником і замовником здійснюються у безготівковій формі, на підставі рахунку та акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника. Вартість перевезення вантажу визначається у заявках, згідно попередньо узгоджених сторонами розцінок. Оплата здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання від перевізника належним чином оформлених оригіналів акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних;

- згідно з пунктом 9 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань;

- надання ТОВ "ЛАФЕТ ХАУС" послуг на загальну суму 64 452,00 грн. підтверджується: на суму 3050,00 грн. - актом надання послуг № 17, рахунком на оплату № 17, податковою накладною № 17, накладними на повернення від 22.01.2015 № 210115/01 та № 210115/02; на суму 8000,00 грн. підтверджується замовленням від 13.03.2015р № 54А, товарно-транспортною накладною від 12.03.2015 №1203093, актом надання послуг від 16.03.2015 № 66, рахунком на оплату від 16.03.2015 № 65, податковою накладною від 16.03.2015 № 20; на суму 6802,00 грн. підтверджується замовленням від 23.06.2015 № 89А, товарно-транспортною накладною від 22.06.2015 № 2206009, актом надання послуг від 23.06.2015 № 168, рахунком на оплату від 23.06.2015 № 170, податковою накладною від 23.06.2015 № 36; на суму 18300,00 грн. підтверджується замовленням від 23.06.2015 № 90, товарно-транспортною накладною від 23.06.2015 № 2306002, актом надання послуг від 25.06.2015 № 175, рахунком на оплату від 25.06.2015 № 177, податковою накладною від 25.06.2015 № 43; на суму 13300,00 грн. підтверджується замовленням від 17.07.2015 № 97, товарно-транспортною накладною від 17.07.2015 № 1707002, актом надання послуг від 20.07.2015 № 196, рахунком на оплату від 20.07.2015 №199, податковою накладною від 20.07.2015 № 16; на суму 15000,00 грн. підтверджується заявкою на транспортно-експедиційні послуги від 04.08.2015, товарно-транспортною накладною (CMR) від 05.08.2015 № 14410, актом надання послуг від 10.08.2015 № 214, рахунком на оплату від 10.08.2015 № 209, податковою накладною від 10.08.2015 №13;

- ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" своїх зобов'язань з оплати вищевказаних послуг в повному обсязі не виконало, здійснивши 11.09.2015 оплату у сумі 1098,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.09.2015 № 356;

- 16.05.2016 позивач направив на адресу відповідача письмову претензію № 16/05-03, в якій вимагав оплатити заборгованість за Договором, а також нараховані в зв'язку з простроченням оплати інфляційні, 3% річних та пеню;

- у відповідь на вказану претензію, відповідач у листі від 23.05.2016 зазначив про те, що до претензії не долучено документів, які підтверджують вимоги заявника, а відтак, на виконанням вимог частини третьої статті 6 ГПК України просив надати такі документи;

- 30.06.2015 сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сума боргу відповідача перед позивачем за даними позивача складає 125 770,00 грн., а за даними відповідача - 127 015,06 грн.;

- 16.07.2016 позивач направив на адресу відповідача письмову претензію № 5, в якій вимагав сплатити заборгованість за Договором та вказав про те, що всі документи, які підтверджують виконання замовлення на перевезення вантажу були отримані представником відповідача 15.06.2016;

- у порушення умов Договору, відповідач не здійснив оплату послуг перевезення, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 63 354,00 грн., на яку позивачем нараховано 3% річних та пеню.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- замовлення ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні за маршрутом: м. Київ - м. Городок, проведено автомобілем ДАФ д.н.з. НОМЕР_1/НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5.), вартість перевезення - 3050,00 грн.; до виконання залучався перевізник ФОП ОСОБА_6, що підтверджується первинними документами, а саме: договором транспортного експедирування від 21.01.2015 № ЛХ-001744, заявкою № 10 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 21.01.2015, актом виконаних робіт від 22.01.2015 № 55, квитанціями про оплату послуг перевізника; 2) замовлення ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" № 54А на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 13.03.2015 за маршрутом: м. Городок - м. Київ, проведено автомобілем Мерседес д.н.з. НОМЕР_3/НОМЕР_4 (водій ОСОБА_7.), вартість перевезення - 8000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ФОП ОСОБА_8, що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування від 02.06.2014 № 2, актом виконаних робіт від 16.03.2015 № 26, квитанціями про оплату послуг перевізника. Кінцевим перевізником було ПП "МФК-Звягель", що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування від 13.03.2015 № ТЕ-001905, актом виконаних робіт від 16.03.2015 № ОУ-0000142, квитанціями про оплату послуг перевізника; 3) замовлення ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" № 89А на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 22.06.2015 за маршрутом: м. Городок - м. Київ, проведено автомобілем Ман д.н.з. НОМЕР_5/НОМЕР_6 (водій ОСОБА_9.); до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ПП "Кадім", що підтверджується первинними документами, а саме: заявкою від 22.06.2015 № 9 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, актом виконаних робіт від 24.06.2015 № 566, квитанціями про оплату послуг перевізника; 4) замовлення ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" № 90 на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 23.06.2015 за маршрутом: м. Городок - м. Маріуполь, автомобіль Рено д.н.з. НОМЕР_7/НОМЕР_8 (водій ОСОБА_10.), вартість перевезення - 18300,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ТзОВ "Укртранс ЛТД", що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування від 05.05.2014 № 1, актом виконаних робіт від 25.06.2015 № 241, квитанціями про оплату послуг перевізника; кінцевим перевізником було ПП "Технолог", що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування від 22.06.2015 № 24-42, актом виконаних робіт від 25.06.2015 № ОУ-0000218, квитанціями про оплату послуг перевізника; 5) замовлення ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" № 97 на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 13.03.2015 за маршрутом: м. Городок - м. Київ, автомобіль Рено д.н.з. НОМЕР_9/НОМЕР_10 (водій ОСОБА_11.), вартість перевезення - 13000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ПП "Технолог", що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування від 17.07.2015 № ЛХ-002322, заявкою від 17.07.2015 № 9, актом виконаних робіт від 20.07.2015 № ОУ-0000269, квитанціями про оплату послуг перевізника; 6) заявка ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" на транспортно-експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.08.2015 за маршрутом: м. Клецк, Мінська обл., Республіка Білорусь - м. Городок, Львівська обл., Україна, автомобіль д.н.з. НОМЕР_11 (водій ОСОБА_12.), вартість перевезення - 15000,00 грн.; до виконання надання послуг з перевезення вантажу залучався перевізник ТзОВ "Укртранс ЛТД", що підтверджується первинними документами: договором транспортного експедирування від 05.05.2014 № 1, актом виконаних робіт від 10.08.2015 № 357, квитанціями про оплату послуг перевізника; кінцевим перевізником було ПП "Технолог", що підтверджується первинними документами, а саме: договором транспортного експедирування від 05.08.2015 № 2377, заявкою від 05.08.2015 № 5 на перевезення вантажу, актом виконаних робіт від 09.08.2015 № 21, квитанціями про оплату послуг перевізника.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором.

У вирішенні спору місцевий господарський суд виходив з того, що сторонами спору укладено договір з перевезення вантажу, оскільки згідно з його умовами до обов'язків перевізника належить виключно надання послуг з перевезення вантажів. Зазначення в назвах замовлень "на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів" не впливає на правову кваліфікацію зазначеного договору. Водночас, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду (шестимісячний строк згідно з приписами частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України), у зв'язку з чим місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що за своїми основними та другорядними (не основними) ознаками укладений сторонами правочин є договором транспортного експедирування, незважаючи на його назву. Правовідносини сторін полягають в організації перевезення та наданні послуг, пов'язаних з перевезенням, на відміну від правовідносин саме перевезення. Відповідно, на правовідносини, які виникли між сторонами за Договором поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). При цьому, у задоволенні вимоги про стягнення пені судом відмовлено, з огляду на те, що укладаючи Договір, сторони не передбачили для замовника (відповідача по справі) такої відповідальності, як стягнення неустойки у формі пені за несвоєчасну оплату за надані перевізником послуги з перевезення вантажів.

Вищий господарський суд України, з огляду на умови Договору, визначені права та обов'язки сторін Договору, погоджується з позицією місцевого господарського суду, відповідно до якої укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу, а не договором транспортного експедирування, як помилково зазначив апеляційний господарський суд.

Так, відповідно до приписів статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з приписами статей 306, 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Водночас, відповідно до замовлень та заявки, ТОВ "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" було замовлено у ТОВ "ЛАФЕТ ХАУС" транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню автомобільним транспортом у міжміському сполученні (транспортно-експедиційні послуги).

Так, відповідно до статей 929, 930 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Згідно з приписами статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність":

транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;

перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - це клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону).

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій безпідставно застосували умови укладеного сторонами Договору про перевезення вантажів до відносин сторін, які фактично склалися (транспортне експедирування), що вплинуло на правильність вирішення зазначеного спору як місцевим, так і апеляційним господарськими судами.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Підставами ж заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а не саме по собі посилання на норми матеріального права.

Не встановивши, таким чином, обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛІЦІЯ-ТРЕЙД" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 15.12.2016 та постанову Львівської апеляційного господарського суду від 08.02.2017 зі справи № 914/2523/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко