ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 910/6314/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Ковтонюк Л.В., Палія В.В.розглянувши матеріали касаційної скарги матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода"на постановуКиївського апеляційного господарського суду 13.12.2016 р.у справі№910/6314/16господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода"доТовариства з обмеженою відповідальністю "2ПАК"прозобов'язання вчинити дії

за участю представників від: позивачаСапронова О.В. (дов. від 24.02.17),відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "Лагода" звернулось до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "2ПАК" про зобов'язання вчинити дії, а саме здійснити перерахунок розміру заборгованості в бік зменшення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2016 року у справі № 910/6314/16 (суддя - Домнічева І. О.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 р. (судді: М.А. Дідиченко, Є.Ю. Понамаренко, М.А. Руденко) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою та рішенням, Приватне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "Лагода" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05.02.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Кондитерська фабрика "Лагода" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "2ПАК" (постачальник) було укладено договір поставки № 5, згідно з п. 1.1 якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача стреч-плівку та стрічку липку-пакувальну (далі - товар), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кількість та асортимент товару зазначається у письмових заявках.

Відповідно до п. 2.2 договору якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ і підтверджуватися сертифікатом відповідності, виданим регіональним Центром Стандартизації метрології і сертифікації. Зазначений сертифікат постачальник зобов'язується надавати з кожною партією.

Відповідно до п. 2.3 договору претензії покупця щодо якості товару приймаються постачальником протягом терміну придатності товару, але в будь-якому випадку в термін не менше, ніж 60 календарних днів з моменту постачання товару.

Поставка кожної окремої партії товару проводиться протягом 3-х днів з моменту отримання постачальником письмової (факсової) заявки замовника (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на склад замовника, що розташований за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 99.

Пунктами 3.5, 3.6 договору визначено, що приймання товару за кількістю здійснюється на складі замовника відповідно до видаткових накладних, які підписуються представниками сторін. Приймання товару за якістю здійснюється на складі замовника відповідно до документів, які посвідчують якість товару.

Згідно з п. 3.7 договору у разі виявлення неякісного товару постачальник зобов'язаний замінити неякісний товар на товар відповідної якості у термін 5-ти календарних днів з моменту отримання відповідної факсової претензії замовника.

Так, колегія суддів зазначає, що рішеннями господарського суду Київської області від 28.03.2016 р. по справі № 911/3178/15 та від 07.04.2016 р. по справі № 911/304/16, які набрали законної сили, встановлено, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 592 962, 24 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами без зауважень та заперечень, та скріплені печатками товариств.

В силу положень ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт поставки відповідачем позивачу товару та прийняття його останній є встановленим та не доводиться знову при розгляді даної справи.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач зазначає, що відповідач поставив товар в іншому асортименті та кількості, ніж було встановлено умовами договору, а тому просить суд здійснити перерахунок розміру заборгованості позивача перед відповідачем за договором поставки в бік зменшення.

Відмовляючи в задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ч. 5 ст. 672 ЦК України передбачено, що якщо покупець не відмовився від товару, ассортимент якого не відповідає умовам договору, купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Вищий господарський суд України погоджується з судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на те, що ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" було виявлено факт поставки відповідачем продукції у меншому обсязі, ніж зазначено у видаткових накладних, підписаних сторонами під час передачі товару, внаслідок невідповідності технічних характеристик товару характеристикам, зазначеним у видаткових накладних, зокрема, такого показника, як довжина плівки у рулоні. Зазначені обставини були виявлені шляхом аналізу технічних характеристик, які зазвичай зазначаються іншими виробниками аналогічних товарів.

Водночас, суди зазначили, що пунктом 3.5 договору було передбачено, що приймання товару за кількістю здійснюється на складі замовника відповідно до видаткових накладних, які підписуються представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу позовних вимог посилався на поставку товару за видатковими накладними № 56 від 17.06.2013 р., № 30 від 01.04.2015 р., № 33 від 07.04.2015 р., № 35 від 15.04.2015 р., № 42 від 28.04.2015 р., № 49 від 18.05.2015 р., № 56 від 03.06.2015р., № 60 від 15.06.2015 р.

При цьому, вказані видаткові накладні містять дані щодо кількості поставленої плівки, яка вимірюється в рулонах. Зауважень відповідача щодо кількості рулонів отриманої плівки до позивача не надходило. Разом з тим, сторони не погоджували умовами договору чи додатковими угодами характеристики рулонів зі стреч-плівкою, зокрема, довжину плівки в рулонах.

При цьому, посилання відповідача на "технічні характеристики плівки" суди вважають вірно необґрунтованими, оскільки вказані документи не містять посилань на видаткові накладні чи договір, в межах якого здійснювалась поставка.

Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (ч. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.)

Судами встановлено, що вищевказані видаткові накладні були підписані представниками сторін без претензій та зауважень.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 672 ЦК України передбачено, що якщо покупець не відмовився від товару, ассортимент якого не відповідає умовам договору, купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому її слід залишити без змін, таку як ухвалену при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 р. у справі № 910/6314/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Л. В. Ковтонюк

В. В. Палій